Класична типографіка друкованих видань в умовах цифрового набору: функціональні та естетичні аспекти - Автореферат

Саме це основна її функція, і, поки виникає необхідність переказування вербальної інформації за допомогою писемності та друку, існує і типографіка. Типографіка - «гра за правилами» чи «гра без правил», наука чи мистецтво - це питання, які хвилювали типографів упродовж вже більше ста років. Синхронні пошуки оптимальних рішень спостерігалися не тільки у типографіці, але й у дизайні в цілому, в образотворчому мистецтві, літературі, музиці. І якщо раніше технологічно типографіка була мистецтвом (наукою) для «обраних», то зараз, в епоху цифрового набору, типографіка і шрифтове виробництво потенційно стали загальнодоступним й масовим видом діяльності, що, звичайно, набуло як позитивних, так і негативних рис. Типографіка на початку ХХІ ст., а також сучасна графічна та візуальна культура в цілому, знаходяться під впливом двох одночасно існуючих і тісно взаємоповязаних чинників: 1) технології цифрового (компютерного) набору; 2) постмодерністських пошуків у мистецтві та дизайні.«Стан наукової розробки теми та огляд інформаційних джерел» показано відображення проблематики класичної (посткласичної) типографіки, постмодерністської, цифрової типографіки в наукових дослідженнях. Зясовано, що саме в цей період (умовно до 1990-го року) суттєво вивчені питання історії і теорії класичної парадигми типографіки та, передусім, - це дослідження в галузі книжкового оформлення. Зазначається, що серед зарубіжних, радянських, пострадянських джерел у великої кількості теоретичних робіт висвітлено функціональні та естетичні (а також історичні, технологічні) аспекти книжкового оформлення, типографіки та шрифту (Ф. Особливу увагу дослідників привертали пропорціонування (вибір формату видання, розміщення та зручність читання тексту) і декорування структурних елементів видання. У панорамному огляді розвитку типографіки (у тому числі доби класичної парадигми) особливої уваги заслуговують монографії В.В процесі розкриття термінологічних питань класичної типографіки встановлено, що поняття «класична типографіка» було сформульовано такими авторами як Д. Татаркевич), визначено, що до класичної типографіки мають відношення такі узагальнені характеристики: історизм; наслідування стародавніх взірців; гармонія, домірність, рівновага, спокій; усталеність, типовість, нормативність, те, що визнано та підкріплено традицією. Дотепер використовуються структурні елементи видань XV - XVII ст., а також архітектоніка класичних титулів (складена у XVI ст.), що була двох типів: 1) симетрична форма, звужена донизу (бокал, дерево, ваза), що надавала сторінці стриманості, лаконізму, делікатності прикрас, або повна відмова від декору; 2) текст, оточений орнаментальною рамкою, що створює враження пишності, іноді важкості сторінки. Запропоновано наступне визначення: посткласика (сучасна нова класика) у друкованих виданнях - це стилістика дизайну в епоху постмодернізму, що запозичила класичну форму; вона спирається на домодерністські зразки, візуально імітує їх за допомогою сучасних типографічних і друкарських засобів із застосуванням образотворчих методів реконструкції, інтерпретації, алюзії. Постмодерністський підхід (відносно застосування у друкованих виданнях) містить ряд прикмет: фрагментарність; деконструкція; колажність (мозаїчність); відмова від модерністських традицій; еклектична суміш художніх (графічних) мов; іронічне цитування усього досвіду світової художньої культури, звернення від повсякденності до історії: стилістика ретро (вінтаж); елементи кітчу; символізм та орнаментальність; багаторівневість (багатошаровість); різноманітність, мінливість, синтетичність образів; провокація, алюзія.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. Аналіз ступеню розробки теми дослідження показав, що концепція традиціоналізму в дизайні книжкових видань і сутність класичної типографіки якнайкраще розкрита Я. Чихольдом. Незважаючи на те, що класична типографіка (її парадигма) вочевидь вивчена західними та вітчизняними дослідниками, питання занурення даного обєкта у середовище цифрових технологій залишається розкритим тільки частково. Зміст існуючих теоретичних робіт вказує, що обраний науковий напрям дисертації (тобто посткласика) цілеспрямовано не розглядався. Це зумовило доцільність проведення комплексного дослідження класичної типографіки у сучасних умовах. У якості основних наукових методів було обрано: типологічний, порівняльно-історичний, системно-порівняльний, метод образно-стилістичного аналізу. Як додаткові методи використано: метод абстрагування і декілька різновидів аналізу (компонентний, контекстуальний, синхронний, причинно-наслідковий).

2. В процесі розкриття термінологічних питань класичної типографіки встановлено, що поняття «класична типографіка» було сформульовано такими авторами як Д. Дрейфус і С. Сєров. Визначення «класики» як парадигми типографіки можна вважати вичерпним, її коріння йде від часів античності. Спираючись на естетичну категорію класичності (В. Татаркевич), визначено, що до класичної типографіки мають відношення такі узагальнені характеристики: історизм; наслідування стародавніх взірців; гармонія, домірність, рівновага, спокій; усталеність, типовість, нормативність, те, що визнано та підкріплено традицією.

3. Доведено, що класична парадигма типографіки зародилася у середині XV ст. з винаходом книгодрукування в одному з давніх носіїв текстової інформації - книзі-кодексі, розвивалася упродовж майже пяти століть, мала дві гілки: ґотичні і ренесансні традиції, що існували поруч одна з одною у Західній та Східній Європі, Скандинавії, США до початку ХІХ ст. Антична і християнська точки зору обґрунтували ідейну конструкцію формальної краси. Ця естетична настанова стала основним критерієм у рішенні типографічних завдань і була на часі до естетичної революції початку XX ст. Пропорції класичних книг (особливо XV - XVII ст.) базувалися на математичних відкриттях Піфагора, Архімеда, Фібоначчі та інших вчених. Завдяки пропорціонуванню за принципом домірності і технології ручного набору ці видання стали вершиною світової книжкової культури.

Найхарактерніші якості архітектоніки класичної сторінки - візуальна нейтральність і симетричність побудов (відхід від рукописної асиметрії), що реалізовані завдяки таким складовим як залежність пропорцій набірної шпальти від формату видання; центрально-осьова симетрія типографічних елементів, наявність геометрично правильних форм; домірні пропорції (інтуїтивно або математично побудовані); великі поля (іноді з маргіналіями); домінанта білого фону; рівномірний набір тексту ґотичним шрифтом (ґотичні традиції) або антиквою (ренесансні традиції); смислове акцентування (слів, рядків, абзаців): розміром, кольором, зміною накреслення шрифту (великими, рядковими, курсивом, капітеллю тощо), абзацними відступами, флеронами або кольоровими літерами, ініціалами; іноді за допомогою декорування лінійками, рамками, віньєтками тощо.

Дотепер використовуються структурні елементи видань XV - XVII ст., а також архітектоніка класичних титулів (складена у XVI ст.), що була двох типів: 1) симетрична форма, звужена донизу (бокал, дерево, ваза), що надавала сторінці стриманості, лаконізму, делікатності прикрас, або повна відмова від декору; 2) текст, оточений орнаментальною рамкою, що створює враження пишності, іноді важкості сторінки. Їх спільна особливість - центричність побудови. Кольоровий та чорно-білий набір - дві виразні системи кольорування типографіки видань, що склалися за часи книгодрукування. В періодичних виданнях класична книжкова архітектоніка виявилася незручною. Між тим, практика типографів ХХ ст. показала, що, як правило, виданням текстовим (книгам), функціонально та естетично відповідає «традиційна» класична (тобто симетрична, статична) система композиції сторінок.

Майстри металевого набору (ручного й машинного) зіштовхувалися з обмеженими можливостями набірної системи: навскісні та овальні типографічні побудови були майже неможливі, розміщення всіх елементів композиції - жорстке та співрозмірне, привязане до прямокутності кегельних майданчиків літер і пробільних елементів. Технічна складність металевого набору сформувала певну естетику та визначила правила набору, багато з яких актуальні й зараз. З появою фотонабору розпочалася типографічна революція та перехід до цифрової ери набору та друку.

4. В даному дослідженні обґрунтовано нове у графічному дизайні поняття «посткласика». Запропоновано наступне визначення: посткласика (сучасна нова класика) у друкованих виданнях - це стилістика дизайну в епоху постмодернізму, що запозичила класичну форму; вона спирається на домодерністські зразки, візуально імітує їх за допомогою сучасних типографічних і друкарських засобів із застосуванням образотворчих методів реконструкції, інтерпретації, алюзії.

5. Зясовано, що вже декілька десятиріч візуально-комунікаційні повідомлення відповідають естетичним критеріям інформаційного суспільства. Графічний дизайн книжкових, журнальних та інших видань наприкінці ХХ ст. відчув на собі найсильніший вплив ірраціональної естетики постмодернізму, поп-культури, технічної свободи цифрових технологій, що призвело до візуальної деструкції обкладинок, палітурок, титулів та інших складових елементів видань. Постмодерністський підхід (відносно застосування у друкованих виданнях) містить ряд прикмет: фрагментарність; деконструкція; колажність (мозаїчність); відмова від модерністських традицій; еклектична суміш художніх (графічних) мов; іронічне цитування усього досвіду світової художньої культури, звернення від повсякденності до історії: стилістика ретро (вінтаж); елементи кітчу; символізм та орнаментальність; багаторівневість (багатошаровість); різноманітність, мінливість, синтетичність образів; провокація, алюзія.

6. Визначено, що сучасна ситуація у світі шрифтового дизайну свідчить про те, що класика запитана, незважаючи на появу нових завдань типографіки. У великій кількості оцифровуються класичні зразки шрифтів, а також їх подальші металеві реконструкції, з різною мірою «автентичності». В епоху компютерного набору створювалися й самостійні шрифтові стилізації, у яких історичний прототип був лише приводом для цитатного постмодерністського самовираження. Цей підхід безпосередньо відповідає поняттю посткласика у мистецтві шрифту та типографіки. Зараз типографічні поняття «розрізнюваність» шрифту та «легкість для читання» тексту переглядаються та еволюціонують. Шрифти, адаптовані до технології цифрового набору, мають більш узагальнену, лаконічну форму, але в той же час вони часто побудовані на свідомих погрішностях («каліграфічних», «аплікативних» тощо) та асиметрії, візуально компенсуючи нематеріальність процесу їх створення. Сьогодні вибір реконструйованих та інтерпретованих (стилізованих) класичних гарнітур, що випускаються у різних кеглях, стає все ширшим і, таким чином, збільшується вибір різних посткласичних рішень, серед яких присутні акцидентні та текстові гарнітури. Серед технологічних питань відмічено наявність розробок багатошарових шрифтів (pro layered fonts). Означені гарнітури можуть застосовуватися в якості орнаментальних ініціалів, як заголовочні та текстові шрифти в посткласичному напрямку в книгах, журналах, листівках, кіноплакатах, запрошеннях, а також в екранній типографіці.

7. Доведено, що у наші дні посткласична стилістика застосовується в книгах, брошурах, альбомах, рекламній продукції (плакатах, листівках, буклетах, календарях) і т. п. Огляд матеріалів дослідження виявив, що посткласичний дизайн видань повязаний з різноманітною історичною або спеціальною тематикою (наприклад, історія мистецтв, релігійна, музична література); зустрічається у будь-яких форматах видань, навіть квадратних. У дизайні з названою стилістикою книжкових палітурок, обкладинок книг та періодики, титульних аркушів тощо сформувалося два напрямки: посилена декоративність з одного боку та мінімалізм - з іншого. Обидва напрямки походять від історично утворених типів архітектоніки книжкових титулів XVI ст. Безумовно, на візуально насичений дизайн посткласичних палітурок вплинули і традиції інтролігаторства.

На початку ХХІ ст. стилістика класичної типографіки є основою для подальших типографічних пошуків з наступними тенденціями: 1) поєднання у виданнях традиційних принципів проектування з їх нетрадиційним використанням; 2) «елегійний постмодернізм» у шрифтах; 3) при наявності візуально класичної форми - застосування провокаційного нюансу, алюзії (переважно в обкладинках); 4) інтерес до додрукової, каліграфічної традиції: нова типографічна взаємодія набірного шрифту з каліграфією; 5) вінтаж у графічному дизайні і типографіці видань, деструктурування шрифту «під давнину»; 6) додаткові компютерні ефекти у наборі антиквами: рельєфність, обємність, багатошаровість і перекриття тексту або окремих літер, градієнтні заливки тексту; 7) компютерне колажування різних шрифтових фрагментів для створення нових шрифтів, наприклад: одночасне поєднання рукописного та набірного шрифтів, мальованого та набірного тощо; 8) повернення давніх способів акцентування абзаців (виділення кольоровими символами, а не традиційним відступом); 9) застосування класичних принципів книжкової типографіки у періодичних виданнях з історичним контекстом і, як правило, супутній їм мінімалізм рішень.

8. Подано прогноз двох напрямів можливого розвитку посткласичної типографіки, які безпосередньо залежать від тенденцій у сьогоднішньому книговиданні, що скоріше за все переживе таку диференціацію видань у наступні десятиріччя: 1) економно-утилітарний напрям («масова книга» і частина періодики закономірно перейде в електронний вигляд, продовжиться розвиток т. з. «друку на вимогу»); 2) елітно-естетичний напрям - видання підвищеної якості (подарункові, ювілейні, сувенірні, факсимільні, експортні, особливо ретельно оформлені) та видання у покращеному оформленні. Серед елітних (ексклюзивних, подарункових) прикладів, ймовірно, затребуваними будуть ілюстровані (декоровані) дитячі книги, видання світової літературної класики тощо. Виходячи з цього, можна припустити, що посткласика буде запитаною в елітних неперіодичних виданнях, у т. ч. рекламній продукції (книгах, альбомах, календарях, аркушевих виданнях і т. д.); а також може бути актуальною в якісній періодиці; вбачається ймовірним її застосування у «книзі на вимогу», «авторській книзі». Явище посткласики, що утворює різноманітні домодерністські контексти можна розглядати набагато ширше - воно виходить за межі типографіки.

1. Криштопайтіс В. В. Особливості цифрової типографіки поч. ХХІ ст. / В. В. Криштопайтіс // Наукова конференція професорсько-викладацького складу ХДАДМ за підсумками роботи у 2007/2008 н. р. - Х. : ХДАДМ, 2008. №5. - С. 76-77.

2. Криштопайтис В. В. Психологические аспекты мышления и восприятия шрифта по дисциплине «Типографика» / В. В. Криштопайтіс // Соціально-гуманітарні аспекти педагогіки вищої школи. - Х. : ХДАДМ, 2008. - С. 152-155.

3. Криштопайтис В. В. Типографика печатных изданий нач. ХХІ в. : тенденции развития / В. В. Криштопайтис // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність». - Х. : ХНПУ, 2008. - С. 62-65.

4. Криштопайтис В. В. Шрифт как визуальное средство коммуникации / В. В. Криштопайтіс // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Х. : ХДАДМ, 2008. - №5. - С. 72-77.

5. Криштопайтис В. В. Влияние эстетики постмодернизма на дизайн изданий ХХ - начала ХХІ вв. / В. В. Криштопайтис // Материалы Международной научно-теоретической конференции «Социально-политические и культурные проблемы современности». - Симферополь : ДИАЙПИ, 2010. - С. 382-385.

6. Криштопайтіс В. В. Класична типографіка друкованих видань на початку ХХІ ст. : вступ до проблеми / В. В. Криштопайтіс // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Х. : ХДАДМ, 2009. - №15. - С. 81-85.

7. Криштопайтіс В. В. Семантика понять «класична» і «посткласична» типографіка / В. В. Криштопайтіс // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Х. : ХДАДМ, 2009. - №16. - С. 79-83.

8. Криштопайтіс В. В. Типографіка докомпютерної ери : технологічні аспекти / В. В. Криштопайтіс // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Х. : ХДАДМ, 2010. - №1. - С. 42-47.

9. Криштопайтіс В. В. Естетичне обґрунтування класичної парадигми типографіки : античність і середньовіччя / В. В. Криштопайтіс // Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. - Х. : ХДАДМ, 2009. - №6. - С. 194-199.

10. Криштопайтис В.В. Цифровые шрифты : технические особенности и новации / В. В. Криштопайтис // Традиції та новації у вищий архітектурно-художній освіті. - Х. : ХДАДМ, 2010. - №1. - С. 272-275.

11. Криштопайтис В. В. Постклассика в цифровых шрифтах : реконструкции и новые стилизации / В. В. Криштопайтис // Культура народов Причерноморья. - Симферополь, Межвузовский центр «Крым», 2010. - №183. - С. 110-115.

12. Криштопайтіс В. В. Вплив постмодерністської естетики на типографіку видань ХХ-ХХІ ст. / В. В. Криштопайтіс // Культура народов Причерноморья. - Симферополь : Межвузовский центр «Крым», 2010. - №183. Т.2. - С. 172-174.