Нейрон, його будова та основні функції. Поняття нервового імпульсу, клітинний механізм його поширення. Потенціал спокою та дії. Синапс як функціональний контакт між нейронами, його види. Механізм синаптичної передачі та нервово-м’язові з’єднання.
Аннотация к работе
Її діяльність забезпечує індивідуальне пристосування організму до зовнішнього середовища і регуляцію діяльності окремих органів та тканин, забезпечення взаємоповязаної та координованої діяльності їх систем в організмі. В організмі як тварини, так і людини, немає жодного процесу, який би протікав без участі нервової системи. Звязки органів, що здійснюються через нервову систему, численні й складні. Нервова система діє як інтегративна система, звязуючи в одне ціле чутливість, рухову активність і роботу інших регуляторних систем (ендокринної та імунної). [1] Форми нейронів різних відділів нервової системи можуть варіювати, але для них характерна наявність тіла (соми) і відростків - одного довгого (аксона) і безлічі деревовидних коротких (дендритів).Нейрон - електрично збудлива клітина, що обробляє та передає інформацію у вигляді електричного або хімічного сигналу, що робить можливою комунікацію між рецепторами (білковими молекулами на поверхні клітини, що реагують на зовнішні подразники) і ефекторами (тканини організму, що відповідають на подразнення). Нейрони є основними компонентами нервової системи, яка включає головний та спинний мозок і периферичні ганглії. На додаток до локалізації органел, нейрони відрізняються від «звичайних» клітин за спеціалізацією фібрилярних та тубулярних протеїнів, що складають цитоскелет. Виділяють такі сенсорні рецептори: - екстерорецептори - сприймають подразнення із зовнішнього середовища (рецептори шкіри, порожнини рота, слизової носа тощо), - інтерорецептори - рецептори, до яких надходять подразнення від внутрішніх органів, - пропріорецептори - реагують на зміни положення тіла в просторі (рецептори мязів, сухожиль, звязок, суглобових сумок). На мембрані знаходяться білки у формі глобул, на яких можна спостерігати нарости полісахаридів, завдяки ним клітина сприймає зовнішнє подразнення, і інтегральні білки, що пронизують мембрану наскрізь, в них знаходяться іонні канали [5].Нервові імпульси являють собою комбінацію електричних і хімічних сигналів. Рефлекторна дуга - це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє нам миттєво реагувати на які-небудь подразники. Механізм дії рефлекторної дуги такий: спочатку подразнення сприймається рецепторами, спеціальними білковими молекулами, які розташовані на поверхні клітини, потім переходить до дендритів сенсорного нейрона (вид нейронів, що проводить нервовий імпульс до ЦНС). Таким чином, імпульс проводиться до центральної нервової системи і після обробки, через моторні нейрони (нейрони, що передають імпульс від ЦНС), проходить до ефектора .Після сприйняття подразнення рецепторами починається складний шлях нервового імпульсу в нейроні.Потенціал спокою нейрона складає близько 70МВ і підтримується завдяки активному транспорту та дифузії іонів через мембрану. В зовнішньому середовищі клітини спостерігається зворотна картина концентрації іонів, тобто низька концентрація йонів калію та висока - натрію. Так як іони мають властивість переміщуватись по градієнту концентрації, тобто туди, де їх кількість менша, то внаслідок дифузії потенціал спокою завжди порушувався б. Але його сталість підтримується завдяки активному транспорту речовин через мембрану, а саме - калієво-натрієвому насосу, що транспортує іони проти їх електрохімічних градієнтів [8]. Див. рис. Процес цього транспорту відбувається з затратами енергії АТФ і діє по принципу: «викачування» трьох іонів Na із аксона, спряжене з «закачуванням» в нього двох іонів К [2].Так як потенціалом спокою є певна незмінна концентрація іонів між зовнішньою і внутрішньою стороною мембрани, то зміна цієї концентрації порушує рівновагу в клітині, а отже виникає різниця потенціалів, а саме - потенціал дії. За принципом дуже нагадує електричний розряд - швидку короткочасну зміну потенціалу на невеликій ділянці мембрани збудливої клітини (нейрона або мязового волокна), в результаті якого зовнішня поверхня цієї ділянки стає негативно зарядженою по відношенню до сусідніх ділянок мембрани, тоді як його внутрішня поверхня стає позитивно зарядженою по відношенню до сусідніх ділянок мембрани. Коли клітина знаходить в стані спокою, натрієві ворота закриті, тому її мембрана в 20 раз більш проникна для йонів калію. Після їх відкриття, збільшується проникність мембрани для іонів калію, ці іони починають швидко дифундувати в середину клітини, змінюючи її заряд з негативного до нульового, який в процесі подальшої дифузії стає позитивним. Період, протягом якого проникність мембрани для іонів натрію при відкритті натрієвих каналів зростає, є невеликим (0,5-1 мс); слідом за цим спостерігається підвищення проникності мембрани для іонів калію завдяки відкриттю потенціал-залежних калієвих каналів, й, отже, посилення дифузії цих іонів із клітини назовні.Синапс - це спеціалізований функціональний контакт між двома збуджувальними клітинами, який служить для передачі збудження. У випадку нейронів він зазвичай знаходиться між тонким відгалуженням на кінці аксона однієї клітини та дендритом або перикаріоном іншої.Синапс ск
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Основи проведення нервового збудження
1.1 Нейрон. Будова та функції
1.2 Поняття нервового імпульсу
1.3 Клітинний механізм поширення нервового імпульсу
1.3.1 Потенціал спокою
1.3.2 Потенціал дії
Розділ 2. Синаптична передача
2.1 Синапс як функціональний контакт між нейронами
2.2 Будова синапсу
2.3 Механізм синаптичної передачі
2.4 Роль синапсів
2.4.1 Збуджуючі синапси, просторова та часова сумація