Особливості клінічного перебігу хронічного необструктивного бронхіту (). Стан респіраторного вологовиділення при різних варіантах ХНБ у хворих на ІХС, оцінка залежності цієї функції дихання від статі й віку пацієнтів, тривалості патологічного процесу.
Аннотация к работе
ІХС та хронічний бронхіт входять до числа лідируючих захворювань за кількістю днів непрацездатності, причинами інвалідності й смертності (Кочеткова О.А. та ін., 2002; Палєєв Н.Р та ін., 2002; Чучалін А.Г., 2000). Проблема сукупного розвитку ІХС та хронічного бронхіту набуває виключної актуальності, оскільки така патологія породжує чималі труднощі в своєчасному встановленні діагнозу та у виробленні програм медикаментозного лікування. Слід зазначити, що випадки поєднання ІХС і хронічного бронхіту помітно почастішали, причому у хворих старших вікових груп їх кількість досягає 62% (Палєєв Н.Р. та ін., 1999, 2000; Палєєв Н.Р., Ільченко В.А., 2000). Вивчення експіраторної функції легень у хворих на ІХС з хронічним бронхітом дозволить поліпшити якість діагностики різних варіантів перебігу захворювань, а застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) - результати лікування такої сукупної патології. Вивчити взаємовідносини ІХС та хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку за даними ЕКГ, ЕХОКГ, спіро-і пневмотахографічного дослідження, виділити особливості клінічного перебігу хронічного необструктивного бронхіту (ХНБ) і хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ), а також обумовлюючі їх фактори у хворих на ІХС.Серед хворих з хронічним бронхітом було 93 (73,8%) чоловіків і 33 (26,2%) жінки, середній вік яких відповідно склав 61,3±1,11 років та 58,5±2,14 років (S=1,17, р=0,243; F=0,75, р=0,0146). Тривалість захворювання склала у чоловіків 1-27 років (в середньому 8,6±0,72 років), а в жінок - 1-47 років (8,9±1,45 років; S=0,15, р=0,880; F=0,69, р=0,086). До того ж у чоловіків у 1,4 рази частіше виявляли зміни аортального клапана (c2=5,41, р=0,020), в 3,1 рази - систолічну дисфункцію лівого шлуночка (c2=4,89, р=0,027). Стать хворих на ІХС з хронічним бронхітом мала вплив на наявність емфіземи легень (KW=7,41, р=0,006), ступінь дихальної недостатності (KW=6,41, р=0,011) та розвиток миготливої аритмії (KW=4,67, р=0,031), але не частоту перенесеного інфаркту міокарда, функціональний клас стенокардії, ступінь серцевої недостатності, клінічні ознаки бронхіту, в тому числі кашель, задишку, хрипи в легенях та ціаноз, загальні ЕКГ-та ЕХОКГ-ознаки захворювання, частоту систолічної і діастолічної артеріальної гіпертензії . При ХОБ в 3,1 рази частіше виявляли кашель з відокремленням мокротиння (р<0,001), в 1,7 рази задишку (р<0,001), в тому числі в 9,3 рази - експіраторну (р=0,004) і в 1,7 рази - змішану (р=0,019), в 1,7 рази - хрипи в легенях (р<0,001), в тому числі в 1,9 рази - сухі (р<0,001), в 1,9 рази - ціаноз (р=0,034), причому дифузний ціаноз констатовано лише в цій групі хворих (р=0,004).В дисертаційній роботі подано обгрунтування і вирішення наукової проблеми - встановлення клініко-патогенетичної спільності ІХС та хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, розробка способів ранньої діагностики й прогнозування перебігу респіраторної патології на підставі фізико-хімічного й біохімічного дослідження респіраторної вологи, підвищення якості лікувальних заходів ХНБ і ХОБ у хворих на ІХС шляхом використання ІАПФ. ХОБ відрізняється від ХНБ частотою регургітацій в клапанах та залученням до процесу правих відділів серця, більшою (на 9%) товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти (на 6%), систолічним тиском у легеневій артерії (на 29%), ЗЛСО (на 44%), ЗЛСО/ЗПСО (на 37%). У хворих на ІХС РВВ і ОРВВ залежать від варіанту хронічного бронхіту, визначаються тривалістю захворювання, наявністю емфіземи легень, ступенем серцевої і дихальної недостатності, функціональним класом стенокардії, розмірами аорти й камер серця, рівнем систолічного тиску в легеневій артерії, діастолічною функцією лівого шлуночка і ступенем бронхообструкції. При ІХС на фоні хронічного запалення бронхів фізико-хімічні властивості експіратів (поверхневий натяг, вязкоеластичність, релаксація) залежать від РВВ, варіанту бронхіту, тривалості патології кардіореспіраторної системи, ступеня дихальної недостатності, порушень збудливості і провідності міокарда, змін аортального клапана, вираженості гіпертрофії та обєму лівого шлуночка, стану бронхопровідності, рівня ліпідних і небілкових азотистих продуктів у КВВ. Хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин, котрі більш виражені з РВВ і показниками міжфазної тензіореометрії експіратів, залежать від ступеня бронхообструкції та легеневої гіпертензії, розмірів лівого й правого шлуночків, наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса і діастолічної дисфункції лівого шлуночка.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
В дисертаційній роботі подано обгрунтування і вирішення наукової проблеми - встановлення клініко-патогенетичної спільності ІХС та хронічного бронхіту при їх сукупному розвитку, розробка способів ранньої діагностики й прогнозування перебігу респіраторної патології на підставі фізико-хімічного й біохімічного дослідження респіраторної вологи, підвищення якості лікувальних заходів ХНБ і ХОБ у хворих на ІХС шляхом використання ІАПФ.
1. Хронічний бронхіт є фактором ризику розвитку ІХС, а чоловіча стать - обструктивної форми захворювання. При ХОБ частіше розвиваються емфізема легень і тяжкі дихальні розладнання, що обумовлює клінічні, ЕКГ- та ЕХОКГ-ознаки ІХС. ХОБ відрізняється від ХНБ частотою регургітацій в клапанах та залученням до процесу правих відділів серця, більшою (на 9%) товщею міжшлуночкової перегородки і задньої стінки лівого шлуночка, діаметром аорти (на 6%), систолічним тиском у легеневій артерії (на 29%), ЗЛСО (на 44%), ЗЛСО/ЗПСО (на 37%). Варіант хронічного бронхіту в хворих на ІХС чинить вплив на порушення внутрішньосерцевої провідності, гіпертрофію міокарда й дилатацію камер серця, зміни його лівих і правих відділів.
2. У хворих на ІХС РВВ і ОРВВ залежать від варіанту хронічного бронхіту, визначаються тривалістю захворювання, наявністю емфіземи легень, ступенем серцевої і дихальної недостатності, функціональним класом стенокардії, розмірами аорти й камер серця, рівнем систолічного тиску в легеневій артерії, діастолічною функцією лівого шлуночка і ступенем бронхообструкції.
3. При ІХС на фоні хронічного запалення бронхів фізико-хімічні властивості експіратів (поверхневий натяг, вязкоеластичність, релаксація) залежать від РВВ, варіанту бронхіту, тривалості патології кардіореспіраторної системи, ступеня дихальної недостатності, порушень збудливості і провідності міокарда, змін аортального клапана, вираженості гіпертрофії та обєму лівого шлуночка, стану бронхопровідності, рівня ліпідних і небілкових азотистих продуктів у КВВ.
4. Хронічний бронхіт з супутньою ІХС характеризується зменшенням концентрації холестерину, фосфоліпідів, аміаку, сечовини та сечової кислоти в респіраторній волозі, пригніченням легеневого кліренсу цих речовин, котрі більш виражені з РВВ і показниками міжфазної тензіореометрії експіратів, залежать від ступеня бронхообструкції та легеневої гіпертензії, розмірів лівого й правого шлуночків, наявності блокади лівої ніжки пучка Гіса і діастолічної дисфункції лівого шлуночка.
5. На результати лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС чинять вплив варіант захворювання, наявність артеріальної гіпертензії, систолічної і діастолічної дисфункцій лівого шлуночка, а комбіноване застосування бронхолітиків, антибіотиків та ІАПФ сприяє підвищенню ефективності терапевтичних заходів. Прогнозпозитивними критеріями лікування хронічного бронхіту у хворих на ІХС є показники модуля вязкоеластичності КВВ, рівня сечовини в експіратах і її респіраторного кліренсу, хвилинного обєму дихання й максимальної швидкості пізнього діастолічного наповнення правого шлуночка.
Практичні рекомендації
1. У хворих на ІХС на фоні хронічного бронхіту розмір лівого передсердя > 4,6 см відбиває наявність порушень функції зовнішнього дихання, а фракція викиду крові < 57% - тяжкість респіраторних розладнань.
2. При ХОБ ОРВВ 10 мл/год відбиває тяжкість бронхообструкції, а з ХНБ показники < 10 мл/год свідчить про порушення реологічних властивостей експіратів.
3. Модуль вязкоеластичності КВВ > 40 МН/м при ХНБ і > 44 МН/м при ХОБ вказує на тяжкість у хворих на ІХС бронхообструкції і є прогнознегативною ознакою перебігу захворювання.
4. У хворих на ІХС з хронічним бронхітом респіраторний кліренс холестерину 0,2 мл/год відображує тяжкість бронхообструкції.
5. При загостренні хронічного бронхіту у хворих на ІХС показане лікування бронхолітиками й антибіотиками в комбінації з ІАПФ. У разі ХНБ і ХОБ відповідно параметри хвилинного обєму дихання 79 см/сек є прогнозпозитивними критеріями ефективності подальшої терапії.