Проведення клініко-анамнестичного аналізу жінок із лейоміомою матки. Вивчення механізмів розвитку патогенезу росту міоматозних вузлів. Роль альфа-інтерферону в індукції апоптозу. Визначення рівнів цитокінів у периферичній крові та перитонеальній рідині.
Аннотация к работе
Актуальність проблеми полягає в збільшенні захворюваності на ЛМ та омолодженні контингенту хворих, поєднанні з гіперпластичними процесами ендометрія, незавжди успішних терапевтичних заходах, і адекватній хірургічній тактиці, що особливо значуще для жінок репродуктивного віку, уточненні патогенезу росту міоматозних вузлів і призначенні диспансерного спостереження. Леуш і співавт.,1999), результати досліджень останніх років свідчать, що гіперпластичні процеси ендо-та міометрія часто розвиваються на тлі нормальних показників гормонального профілю крові, що примушує звернути особливу увагу на інші механізми розвитку даної патології, зокрема на роль порушення рецепторних систем, підвищення проліферативної активності та зниження апоптозу в тканинах репродуктивної системи (І.С. Підвищити ефективність консервативного лікування хворих на лейоміому матки шляхом розробки нового патогенетично обґрунтованого методу терапії на підставі вивчення особливостей продукції цитокінів на системному та локальному рівнях та їх залежності від характеру перебігу захворювання в жінок із лейоміомою. Провести клініко-анамнестичний аналіз у жінок із лейоміомою матки, охарактеризувати стан специфічних гінекологічних функцій та преморбідний фон у пацієнток із різними розмірами лейоміоми матки. Вивчити вміст цитокінів (ФНП?, ?-ІФН, ІЛ-4, ІЛ-8) у сироватці крові, перитонеальній рідині та матковій артерії залежно від тривалості захворювання, локалізації вузлів, поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія та дослідити співвідношення їх продукції на локальному й системному рівнях у жінок із лейоміомою матки.Вік хворих на ЛМ коливався від 31 до 55 років, при цьому середній вік у І групі склав 44,8±1,1 роки, у II групі - 43,3±1,7, у III групі - 40,8±1,8 років (р>0,05). У 65,7% хворих І групи характерним було раннє менархе, при цьому пізнє менархе було встановлено в 37,8% жінок II групи (р<0,05). Звертає на себе увагу не тільки висока частота запальних захворювань придатків матки та метроендометритів - 42,9% у І групі, 48,9% - у II групі порівняно з 13,3% у III групі (р<0,05), але й колосальна кількість інфекційно-запальних процесів нижнього відділу генітального тракту - 58,6% у І групі, 53,1% у II групі порівняно з 16,7% у контрольній (р<0,01). У результаті проведеного обстеження встановлено, що мено-та метрорагії турбували 55,7% жінок І групи та 54,1% хворих II групи, про що свідчить наявність повторної постгеморагічної анемії в більшості пацієнток І та II груп - 67,1% і 78,6% жінок відповідно (р>0,05). УЗ-дослідженням встановлено субсерозне розташування вузлів у 24 (34,3%) жінок І групи і в 25 (25,5%) жінок II групи (р>0,05), інтрамуральне в 45,7% хворих І групи і в 73,5% жінок II групи (р<0,001), субмукозна міома достовірно частіше виявлена в пацієнток І групи - 14 (20%) порівняно з II-ою - 1 (1%) (р<0,001).В дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо оптимізації консервативного лікування хворих із ЛМ шляхом наукового обґрунтування застосування рекомбінантного ?2?-ІФН на підставі вивчення клініко-цитокінових механізмів розвитку захворювання, спрямоване на підвищення ефективності традиційного лікування, профілактику ускладнень ЛМ та збереження репродуктивної та менструальної функції жінок. Поєднана патологія зустрічається з однаковою частотою як при симптоматичних, так і безсимптомних варіантах лейоміоми матки. Встановлено підвищення продукції ФНП?, ІЛ-4, ІЛ-8 у сироватці крові в жінок із лейоміомою матки незалежно від тривалості захворювання. Рівень ІФН-? не залежить від розмірів ЛМ, ІЛ-4 знижується, ФНП? збільшується в 9 разів при лейоміомі 10-13 тижнів, ІЛ-8 - у 2,4 рази при ЛМ більше 14 тижнів. Застосування ?-2? ІФН - лаферобіону при консервативному лікуванні хворих на лейоміому матки дозволило в 3,3 рази знизити тяжкість клінічних симптомів, у 2,7 рази - частоту мено-та метрорагій, зменшити обєм міоматозної матки в середньому на 8%, обєм найбільшого вузла - на 15,6%.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
В дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі щодо оптимізації консервативного лікування хворих із ЛМ шляхом наукового обґрунтування застосування рекомбінантного ?2?-ІФН на підставі вивчення клініко-цитокінових механізмів розвитку захворювання, спрямоване на підвищення ефективності традиційного лікування, профілактику ускладнень ЛМ та збереження репродуктивної та менструальної функції жінок.
1. Особливостями репродуктивного здоровя жінок з ЛМ незалежно від її розмірів є висока частота мено- та метрорагій, невиношування вагітності, штучних абортів, хронічного аднекситу, ендометриту та вульвовагінальних інфекцій.
Достовірно частіше в хворих з ЛМ більше 10 тижнів встановлені захворювання серцево-судинної (50%), сечовидільної (37,1%), дихальної систем (31,4%), варикозна хвороба (40%), алергічні захворювання (24,3%). Порушення ШКТ та ожиріння встановлені з однаковою частотою.
2. Безсимптомний перебіг лейоміоми спостерігається як при великих розмірах (7,1%), так і при її малих формах (14,3%). У 33,9% пацієнток встановлена ізольована ЛМ, у 66,1% жінок - ЛМ в поєднанні з гіперплазією ендо- та міометрія.
Діагностовано поєднання лейоміоми з гіперплазією ендометрія (38,1%), аденоміозом (27,4%), ГЕ та аденоміозом (10,1%), ендометріозом яєчника (0,6%). Поєднана патологія зустрічається з однаковою частотою як при симптоматичних, так і безсимптомних варіантах лейоміоми матки.
3. Встановлено підвищення продукції ФНП?, ІЛ-4, ІЛ-8 у сироватці крові в жінок із лейоміомою матки незалежно від тривалості захворювання. Рівень ІФН? збільшується зі зростанням пухлини та тривалістю захворювання, різко зменшуючись після 7 років.
При поєднанні лейоміоми з гіперплазією ендометрія та аденоміозом рівні ФНП? та ІФН? знижуються у крові у 2,8 і в 8,1 рази відповідно. Рівень сироваткового ІФН? 30 пг/мл й менше є діагностичним критерієм поєднання ЛМ з гіперплазією ендометрія та аденоміозом.
4. Підвищення рівнів ФНП? і ІЛ-8 в перитонеальній рідині вказує на ріст лейоміоми матки. Рівень ІФН-? не залежить від розмірів ЛМ, ІЛ-4 знижується, ФНП? збільшується в 9 разів при лейоміомі 10-13 тижнів, ІЛ-8 - у 2,4 рази при ЛМ більше 14 тижнів.
При тривалості захворювання 3-4 роки виявлено збільшення продукції ФНП? та ІЛ-8, та зниження - при тривалості більше 7 років із одночасним підвищенням ІЛ-4.
Концентрації ФНП?, ІЛ-8, ІЛ-4 різко збільшувалися, а ІФН? знижувався при поєднанні ЛМ з ГЕ та аденоміозом. Найбільш високі рівні ФНП?, ІЛ-4 та ІЛ-8 знайдені при інтрамуральній локалізації вузлів.
5. Підвищення продукції ІФН? та ІЛ-4 в матковій артерії вказують на зростання лейоміоми матки.
Найбільш високі показники ФНП? та ІЛ-8 в матковій артерії встановлені при ізольованій лейоміомі, при поєднаній патології матки - найбільш низькі. Збільшення продукції ФНП? та ІЛ-4 в матковій артерії встановлено при субсерозній локалізації, а ІЛ-8 - при інтрамуральній та субмукозній лейоміомах.
6. Застосування ?-2? ІФН - лаферобіону при консервативному лікуванні хворих на лейоміому матки дозволило в 3,3 рази знизити тяжкість клінічних симптомів, у 2,7 рази - частоту мено- та метрорагій, зменшити обєм міоматозної матки в середньому на 8%, обєм найбільшого вузла - на 15,6%. При цьому клінічна ефективність терапії збільшується при розмірі матки не більше 8 тижнів, пременопаузальному віці жінки та при поєднанні ЛМ з гіперплазією ендометрія.
7. Включення в схему гормональної терапії ?-2? інтерферону дозволяє через 3 місяці досягти клініко-патогенетичної ефективності в 91,9% хворих (при традиційному лікуванні - у 62,9%). Вказаний ефект зберігається протягом не менше 6 місяців після закінчення гормональної терапії.
Практичні рекомендації: 1. Новий спосіб діагностики лейоміоми матки в поєднанні з аденоміозом і гіперплазією ендометрія - за рівнем сироваткового ІФН?. При рівні ІФН? в сироватці крові менше 30 пг/мл діагностується ЛМ в поєднанні з аденоміозом і ГЕ з точністю 86%.
2. Необхідне активне спостереження за хворими з лейоміомами матки. На етапі виявлення ЛМ основною задачею є виключення патології, що вимагає хірургічного лікування. У процесі динамічного спостереження слід проводити вивчення рівня ?-ІФН у хворих і включати ?-2? інтерферон у комплекс гормональної терапії.
3. Схема терапії, що рекомендується: лаферобіон внутрішньомязово по 1 млн.од. через день на курс 8 інєкцій з 4-го по 18 день менструального циклу або на 4-й день після вишкрібання. Курс повторити тричі протягом 3 менструальних циклів. З 5-го по 25 день приймати прогестагени від 3 до 6 місяців.
Список литературы
1. Лубяная С.С., Шелыгин А.С., Анистратенко С.И., Шелыгин М.С. Диагностическая значимость определения цитокинов в периферической крови у гинекологических больных // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики. - Збірник наукових праць. - Київ-Луганськ, 2003. - Вип. 9. - С. 184-189. (Здобувачу належить огляд літературних джерел, відбір пацієнтів, спостереження, математико-статистичний аналіз).
2. Шелыгин М.С. Особенности репродуктивной функции у женщин с различными формами миомы матки // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. пр. - Київ-Луганськ, 2004. - Вип. 11. - С. 160-164.
3. Шелигін М.С. Порушення репродуктивного здоровя у жінок з сукупними гіперплазіями ендо- та міометрія // Український медичний альманах. - 2004. - № 5. - С. 73-74.
4. Лубяная С.С., Шелыгин М.С. Особенности продукции цитокинов лимфоцитами периферической крови у женщин с лейомиомой матки // Український медичний альманах. - 2006. - Т. 9, № 4 (додаток). - С. 89-92. (Здобувачем проведені спектрофотометричні дослідження, статистичне опрацювання дани0,).
5. Шелигін М.С. Клінічні аспекти використання альфа-2в інтерферону в лікуванні хворих на поєднані гіперплазії ендо- та міометрія //Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - Київ:Інтермед. - 2005. - С. 681-684.
6. Шелигін М.С., Луб’яна С.С. Деклараційний патент України на винахід “Спосіб консервативного лікування жінок з лейоміомою матки у сполученні з гіперплазією ендометрія” 11870 U, 16.01.2006. Бюл. №1. (Здобувач запропонував і оцінював ефективність способу лікування, оформлена патентна документація).