Аналіз клінічного перебігу запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами у жінок репродуктивного віку. Оцінка стану місцевого імунітету у пацієнток. Методика лікувально-профілактичних заходів при урогенітальному мікоплазмозі.
Аннотация к работе
Урогенітальний мікоплазмоз (УГМ) та уреаплазмоз (УГУ) відносяться до найрозповсюджених захворювань сечового та статевого тракту серед жінок репродуктивного віку, та супроводжуються спектром найрізноманітніших ушкоджень, починаючи від безсимптомного носійства до розвитку уретритів, циститів, вульвовагінітів, бартолінітів, ендоцервіцитів з подальшими ускладненнями у вигляді мікоплазменних сальпінгітів і оофоритів (З.М. Клінічна ефективність лікування УГМ та УГУ із застосуванням сучасних етіотропних препаратів з урахуванням чутливості збудника складає за даними різних авторів 65-80% (Руденко А.В., 1999), що стало підставою для переоцінки традиційних підходів у лікуванні досліджуваної патології та включення до комплексної терапії препаратів імунотропної дії. Все вищевикладене стало підставою щодо проведення наукових досліджень в даному напрямі, та досягнення зменшення захворюваності жінок репродуктивного віку на запальні захворювання геніталій, спричинених молікутами. Зясувати особливості клінічного перебігу запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами у жінок репродуктивного віку. Визначити імунологічні механізми, що обумовлюють розвиток хронізації запальних захворювань геніталій, спричинених молікутами у жінок репродуктивного віку.Для більш детальної загальної характеристики обстежених пацієнток ми розподілили обстежених жінок на 4 групи: до 1 групи (контрольної) увійшли 46 здорових жінок, співставних за віком; до 2 групи (60 обстежених) було включено пацієнтки з гострим перебігом запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами; до 3 групи (104 жінки) з хронічним перебігом запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами; до 4 групи (24 пацієнтки) з хронічним перебігом запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами, при лікуванні яких не було досягнуто терапевтичного ефекту. При лікуванні хворих з гострим перебігом запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами (2 група) було використано наступну схему терапії: офлоксацин по 400 мг 2 рази на день впродовж 10 днів і імунофан № 10 в/м через 2 дня. При лікуванні жінок з хронічним перебігом запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами, у яких не було досягнуто терапевтичного ефекту було використано наступну схему: імунофан № 10 в/м через 2 дня, поліоксидоній місцево (в свічках ректально або вагінально) 3 курси - 1 місяць використання та 1 місяць перерва, фромілід по 500 мг 2 рази на день впродовж 14 днів і доксибене по 100 мг 2 рази на день протягом 7 днів, антибіотики використовували по черзі. Маніфестуючі клінічні ознаки перебігу захворювання було виявлено у 39 (65,0%) жінок 2 групи та 54 (51,9%) - 3 групи: сальпигоофоріти у 14(23,3%) 2 групи та 33(31,7%)-в 3 групи; фонові захворювання шийки матки в 2 групі 29(48,3) та 62(59,6) - в 3 групі; уретрити та кольпіти 34(56,7) в 2 групі та 42(40,4)-в 3 групі. Слід зазначити, що у 35,0% жінок 2 групи та у 48,1% жінок 3 групи не відмічено явних ознак запального захворювання геніталій і він перебігав латентно.Це були випадкові знахідки при обстеженні жінок у жіночій консультації (при обстежєнні перед проведенням артифіційного аборту, перед введенням ВМС, лікуванні фонових захворювань шийки матки або при лікуванні статевого партнера).У дисертації наведено дані і нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології - зниження частоти патології репродуктивної системи у жінок з запальними захворюваннями геніталій, спричиненими молікутами на підставі вивчення в них клініко-мікробіологічних і імунологічних особливостей, а також удосконалення комплексу лікувально-діагностичних заходів. Маніфестуючий клінічний перебіг запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами було виявлено у 65,0% жінок 2 групи та 51,9% 3 групи: сальпингоофоріти у 23,3% 2 групи та 31,7% 3 групи; фонові захворювання шийки матки в 2 групі 48,3 та 59,6 в 3 групі; уретрити та кольпіти 56,7% в 2 групі та 40,4% в 3 групі. Так, U.urealytikum виявлено у 33 (20,1%) хворих 2 групи у 12 (20,0%) та 21 (20,2%) пацієнтки 3 групи. M.hominis знайдено у 26 (15,9%) обстежених (16,7% в 2 групі та 15,4% в 3 групі); M.genitalium у 27 (16,5%) хворих (15,0% в 2 групі і 17,3% в 3 групі). Різні поєднання вищеперерахованих видів мікоплазм спостерігалися у 78 (47,6%) пацієнток (48,4% в 2 групі і 47,1% в 3 групі).
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Вывод
запальний мікоплазмоз репродуктивний лікувальний
У дисертації наведено дані і нове вирішення наукового завдання сучасної гінекології - зниження частоти патології репродуктивної системи у жінок з запальними захворюваннями геніталій, спричиненими молікутами на підставі вивчення в них клініко-мікробіологічних і імунологічних особливостей, а також удосконалення комплексу лікувально-діагностичних заходів.
1. Маніфестуючий клінічний перебіг запальних захворювань геніталій, спричинених мікоплазмами та уреаплазмами було виявлено у 65,0% жінок 2 групи та 51,9% 3 групи: сальпингоофоріти у 23,3% 2 групи та 31,7% 3 групи; фонові захворювання шийки матки в 2 групі 48,3 та 59,6 в 3 групі; уретрити та кольпіти 56,7% в 2 групі та 40,4% в 3 групі. Серед клінічних ознак переважали скарги на посилення виділень із статевих шляхів з слизово-гнійними домішками, дискомфорт при сечовипусканні, диспареунію,помірний біль в нижніх відділах живота і альгоменорею. При обєктивному обстеженні виявлялися зміни слизових, характерні для кольпіту, ендоцервіциту та ерозії шийки матки, у частини хворих запалення внутрішніх статевих органів, лейкоцитоз у віділеннях з уретри та цервікального каналу.
2. Після проведення мікробіологічного дослідження виявлена питома вага кожного типу молікутів серед жінок 2 та 3 групи. Так, U.urealytikum виявлено у 33 (20,1%) хворих 2 групи у 12 (20,0%) та 21 (20,2%) пацієнтки 3 групи. M.hominis знайдено у 26 (15,9%) обстежених (16,7% в 2 групі та 15,4% в 3 групі); M.genitalium у 27 (16,5%) хворих (15,0% в 2 групі і 17,3% в 3 групі). Різні поєднання вищеперерахованих видів мікоплазм спостерігалися у 78 (47,6%) пацієнток (48,4% в 2 групі і 47,1% в 3 групі).
3. УГМ та УГУ у жінок супроводжується дисфункціональними змінами з боку системного імунітету, що не виходять за межі фізіологічних параметрів, але достовірними порівняно з контрольною групою, що характеризувались зниженням кількості CD4 ; співвідношенням CD4 /CD8 , бактерицидною активністю нейтрофільних лейкоцитів і незначним збільшенням концентрації IGA і IFNГ в сироватці крові.
4. При УГМ та УГУ у жінок спостерігаються виражені дисфункціональні зміни з боку локального імунітету слизових оболонок сечостатевої зони, які характеризуються зниженням CD4 , співвідношення CD4 /CD8 , CD25 при одночасному збільшенні CD19 ; CD16 ; CD56 А і CD69 , незначною активацією макрофагів, тестованою по цитохімічній активності ферментів, що виявляється, особливо б-нафтилбутірат естерази, а також значним підвищенням концентрації IL-1в; IL-6 і TNF-б цервіко-вагінального слизу.
5. При проведенні традіційної терапії запальних захворювань геніталій, спричинених молікутами в (10-18%) спостерігались рецидиви захворювання, що супроводжуються дисфункцією локального імунного захисту.
6. Основним механізмом резистентності до мікоплазм є місцева активація Th-1, стимуляція синтезу регуляторних і ефекторних цитокінів з подальшим лімфокінзалежним збільшенням функціональної активності клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи, лімфокінактивованих кілерів та NK-клітин, що призводить до підвищення проникності тканин для антибіотиків, ефективної елімінації збудника шляхом фагоцитозу, а також лізису клітин, несучих на своїй поверхні антигени мікоплазм і клітин з секвеструючими мікоплазмами. Розповсюдження процесу з пошкодженням тканин ймовірно зумовлено постійною гіперпродукцією TNF-б, що призводить до патологічного апоптозу епітеліальних клітин слизових серозних оболонок, нейтрофільних лейкоцитів і макрофагів, місцевим порушенням кровообігу з підвищенням проникності судинної стінки, некробіотичним змінам мязових клітин і дисгормональним порушенням.
Практичні рекомендації
1. Всі жінки, які звертаються до акушера-гінеколога з приводу ерозій шийки матки, кандидозів, бактеріальних вагінозів, болей в нижніх відділах живота, запальних захворювань урогенітальної зони і неплідності повинні бути обстежені культуральним методом та методом ПЛР на предмет інфікування мікоплазмами та уреаплазмами
2. Для лікування гострого мікоплазмозу та уреаплазмозу (2 група) необхідно використовувати: - офлоксацин по 400 мг 2 рази на день впродовж 10 днів;
- імунофан № 10 в/м через 2 дні.
При хронічному мікоплазмозі та уреаплазмозі: - імунофан № 10 в/м через 2 дні;
- фромілід по 500 мг 2 рази на день впродовж 7 днів;
- офлоксацин по 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів, антибіотики використовували по черзі.
При тривалому перебігу мікоплазмозу та уреаплазмозу, коли досягнення терапевтичного ефекту при проведенні традиційної терапії повязано зі значними труднощами, ми запропонували системну терапію: - імунофан № 10 в/м через 2 дні;
- поліоксидоній місцево в свічках ректально або вагінально 3 курси - 1 місяць використовування і 1 місяць перерив;
- фромілід по 500 мг 2 рази на день впродовж 14 днів;
- доксибене по 100 мг 2 рази на день протягом 7 днів, антибіотики використовувати по черзі.
3. Слід зазначити на доцільності проведення хворим на УГУ та УГМ з базовою терапією патогенетичного лікування (протизапальна терапія у поєднанні гепатопротекторами, профілактика спайкового процесу, терапія дисбіозу піхви і кишечника, вітамінотерапія).
Список литературы
1. Берая Д.Ю. Клинико-микробиологические особенности комплексной терапии урогенитальных микоплазмозов // Зб. наук. праць співроб. КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Вип.14. - Кн. 3. - Київ, 2005. - С. 212-217.
2. Берая Д.Ю. Особенности системного и местного иммунитета у пациенток с урогенитальным микоплазмозом // Актуальні проблеми акушерства і гінекології, клінічної імунології та медичної генетики: Зб. наук. праць. - Вип. 12. - Київ-Луганськ, 2005. - С. 130-134.
3. Берая Д.Ю. Клинико-патогенетическое лечение урогенитальных микоплазмозов у женщин репродуктивного возраста // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 3. - С. 201-204.
4. Вдовиченко Ю.П., Романенко Т.Г., Берая Д.Ю. Эффективность препарата Класан при лечении острых форм урогенитального микоплазмоза // Репродуктивное здоровье женщины. - 2006. - № 4. - С. 151-156. Дисертант самостійно набирала клінічний матеріал, проводила статистичну обробку та узагальнення отриманих результатів, підготувувала статтю до друку.
5. Берая Д.Ю. Оптимизация тактики лечения урогенитальных микоплазмозов. Тез. науч.-прак. конф. “Актуальные вопросы репродуктологии”, Киев, 16 ноября, 2005 // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 4. - С. 245.