Клініко-патогенетична характеристика та лікування хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки - Автореферат

Відомо, що в більшості випадків насамперед виникає пептична виразка (ПВ) ДПК, на тлі якої в подальшому формуються з початку функціональні розлади БШ, а потім і органічні захворювання ГБС, найчастіше у вигляді хронічного некалькульозного холециститу (ХНХ), у звязку з чим відмічається висока частота виникнення ХНХ, сполученого з ПВ ДПК (Бабак О.Я., Фадєєнко Г.Д., 1999, 2003; Харченко Н.В., 2000; Іванова Л.М., 2000; Губергріц Н.Б., 2003; Решетілов Ю.І., 2003). Однак, до теперішнього часу патогенетичні особливості сполученої патології - при поєднанні ХНХ та ПВ ДПК залишаються недостатньо вивченими: у доступній літературі є лише поодинокі роботи, які стосуються особливостей імунного статусу таких хворих та порушень у них метаболічних процесів (Майкова Т.В., 2004), тому детальне вивчення цих питань може мати як науково-теоретичне, так і безпосередньо практичне значення. Дослідити характер та вираження біохімічних порушень у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки, а саме вираження метаболічної інтоксикації, активність ПОЛ та стан системи АОЗ. Оцінити вплив комбінованої терапії з використанням антралю та глутаргіну на клінічні, біохімічні і імунологічні показники у хворих на хронічний некалькульозний холецистит, сполучений з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки. За матеріалами дисертації подано у Держпатент України 3 заявки на корисні моделі, отримані позитивні рішення про видачу патентів (заявка №200604430 - Спосіб корекції метаболічних порушень у хворих на пептичну виразку дванадцятипалої кишки, сполучену з хронічним некалькульозним холециститом; №2006050403 - Спосіб лікування хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, сполучену з хронічним безкамяним холециститом та №2006050405 - Спосіб медичної реабілітації хворих з коморбідною патологією: хронічним некалькульозним холециститом, поєднаним з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки).Хворі були розподілені на дві групи, рандомізовані за віком, статтю та тривалістю захворювання, з яких основна група включала 82 особи, а група зіставлення - 80 пацієнтів. Основна група поряд із загальноприйнятим лікуванням отримувала додатково глутаргін по 20-30 мл 4% розчину внутрішньовенно 2-3 рази на добу протягом 3-5 діб, а потім по 0,5 г 3 рази на день усередину протягом 15 - 20 діб поспіль та антраль усередину по 1 таблетці (0,2 г) 3 рази на день протягом 15 - 20 діб поспіль. У 58 (70,7%) хворих на ХНХ, сполучений із ПВ ДПК, основної групи та у 56 (70,0%) із групи зіставлення відмічалися виражена загальна слабкість, у 52 (63,4%) пацієнтів в основній групі та у 49 (61,3%) у групі зіставлення - нездужання та суттєве зниження працездатності, у 55 (67,1%) та у 53 (66,3%) відповідно - нестійкість настрою та емоційна лабільність. Збільшена дратівливість мала місце у 49 (59,8%) осіб в основній групі та у 46 (57,5%) у групі зіставлення, порушення сну відмічали 56 (68,3%) хворих в основній групі та 50 (62,5%) у групі зіставлення, а підвищену втомлюваність - 58 (70,7%) та 55 (68,8%) осіб відповідно. Однак, в основній групі встановлена практично повна нормалізація біохімічних показників, тоді як у групі зіставлення деякі показники вірогідно відрізнялися не лише від норми, але і від аналогічних в основній групі (зберігався помірно підвищений рівень прямого білірубіну, у частини хворих також активності АЛАТ та ЛФ, вміст холестерину та ?-ліпопротеїдів у крові, фракцій ЛДГ4 5).У дисертації наведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення актуальної наукової задачі - підвищення ефективності лікування хворих хронічним некалькульзним холециститом (ХНХ), сполученим із пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК), шляхом застосування сучасних вітчизняних препаратів - антралю та глутаргіну, а також медичної реабілітації хворих з даною коморбідною патологією із застосуванням вітчизняного фітопрепарату ренорму. Для хворих із загостренням ХНХ, сполученим з ПВ ДПК, характерно наявність синдрому метаболічної інтоксикації, що проявляється підвищенням концентрації СМ у сироватці крові, на тлі активації процесів ліпопероксидації та пригніченням функціональних спроможностей як ферментної (КТ, СОД), так і неферментної (вміст аскорбінату, токоферолу, ретинолу у крові) ланок системи АОЗ, а також дисбаланс системи глутатіону зі зниженням коефіцієнту ВГ/ОГ. Включення комбінації антралю та глутаргіну до засобів лікування хворих на ХНХ, сполучений з ПВ ДПК, сприяє прискоренню досягнення стійкої клінічної ремісії захворювання, покращенню біохімічних показників, які характеризують функціональний стан печінки, ліквідації СМІ, зменшенню активності ліпопероксидації та підвищенню спроможностей системи АОЗ, обумовлює нормалізацію імунологічних показників, у тому числі цитокінового профілю та інтерферонового статусу хворих, збільшує частоту досягнення та тривалість клінічної ремісії коморбідної патології. Включення ренорму до комплексу медичної реабілітації хворих на ХНХ, сполучений з ПВ ДПК, сприяє ліквідації залишкових явищ загострен

Основний зміст роботи