Клініко-патогенетична характеристика та комплексне лікування хронічних запальних захворювань кишечнику на тлі вторинних імунодефіцитних станів - Автореферат

Робота виконана у Харківському державному медичному університеті Міністерства охорони здоров?я України. Шмігель, 2000) Серед етіологічних чинників та патогенетичних механізмів розвитку захворювання розглядають вживання неякісних або забруднених продуктів та води, хімізацію всіх галузей життєдіяльності людини, тяжкі екологічні обставини в цілому, зловживання алкоголю, безконтрольне споживання лікарських засобів, стрес, генетичну схильність, імунні, метаболічні та мікроциркуляторні порушення, зниження загальної резистентності організму та травного тракту зокрема та ін. Виникнення імунодефіцитних станів у хворих на ХЕ і ХК обумовлено зменшенням пулу циркулюючих імунокомпетентних клітин внаслідок імунозапальної інфільтрації клітинними елементами слизової оболонки кишечнику, накопиченням в крові ендотоксинів, які пригнічують функціональну здатність імунокомплексних клітин (Златкіна А.Р., 2001). Робота виконувалась у відповідності до Державної комплексної міжвідомчою програми “Профілактика захворювань і формування здорового способу життя населення України на період до 2000 року” та була фрагментом комплексної НДР Харківського державного медичного університету “Клініко-патогенетичний аналіз дії лікарських засобів на перебіг хронічних запальних захворювань кишок” (№ держеєстрації 0198U002628). Мета роботи - визначити клініко-патогенетичні особливості перебігу ХЕ та ХК на підставі вивчення змін в системах специфічного та неспецифічного імунітету, процесів ПОЛ, системи АОЗ, медіаторів запалення, морфологічних та цитологічних порушень і з урахуванням отриманих результатів розробити оптимальні методи лікування.В групу обстежених увійшло 47 пацієнтів з ХЕСТ, 22 - ХЕТ та 41 хворий на ХК. За даним принципом хворі були розподілені таким чином: у 38 хворих на ХЕ і 14-ти на ХК переважали процеси імунного запалення; у 29 випадках (21-го на - ХЕ і 8-ми - на ХК) мало місце поєднання запального процесу й атрофії та у 26 осіб переважала атрофія (у 7 - на ХЕ та 19 - на ХК). Такі зміни в показниках ЕК і ЛФ, на нашу думку були обумовлені підвищеним злущуванням ентероцитів, яке спостерігається при запаленні і зменшенням кількості клітин, які відповідають за утворювання ферментів в кишечнику (тривале запалення слизової оболонки призводить до структурної перебудови, при якій переважають менш диференційовані клітини, які продукують слиз). При аналізі показників ПОЛ у всіх хворих на ХЕ і ХК привертало увагу вірогідне підвищення вмісту ДК: в 2,3 рази при ХЕСТ, та в 2,1 - при ХК порівняно з нормою (Р0,05), до 234,4±19,8 МО мг/Hb - при ХЕТ (P0,05), при нормі 321,8±23,3 МО мг/Hb) та СОД - при ХЕСТ (P0,05) порівняно з нормою, що давало змогу говорити про оксидантний стрес зі змінами в метаболічному гомеостазі. Основну групу хворих склали 40 осіб на ХЕ, що одержували комплексне лікування, до складу якого були включені імуномодулюючи препарати амізон (19 на ХЕСТ та 4 на ХЕТ - по 0,5 г 3 рази на добу, 7 днів поспіль) або ербісол (9 осіб на ХЕСТ й 8-ХЕТ - по 2 мл внутрішньомязово 1 раз на добу, курс - 20 інєкцій) і “базисна” терапія, яка складалась із: спазмомену по 80 мг 2 рази на добу, ампіциліну (0,5 г 4 рази на добу-7 діб) або доксіцикліну (по 100 мг 2 рази на тиждень), замісної терапіі - бактисубтіл по 1 капсулі 3 рази на добу - 2-3 неділі, або біфікол; за потребою призначали - креон.1.Перебіг ХЕ та ХК супроводжується розвитком вторинного імунодефіциту за відносно супресивним вариантом, підвищенням показників ПОЛ, медіаторів запалення та специфічними морфологічними й цитологічними змінами, які зумовлюють хронічний рецидивуючий характер захворювань. 2.Загострення патологічного процесу у хворих на ХК і ХЕ супроводжується вірогідним підвищенням вмісту прозапальних цитокінів, а саме ФНП-? (до 54,4±3,6 нг/л - при ХЕСТ; до 69,7±3,1 нг/л - при ХЕТ та до 57,3±2,8 нг/л при ХК), ІЛ-1? (до 48,2±27 нг/л, 59,8±3,0 нг/л та 49,8±3,1 нг/л відповідно) та С-РБ (в 2,5; 3,4 та 2,9 рази відповідно), зсуви в яких дозволяють встановити ступінь важкості перебігу запалення та характер морфологічних змін. 3.У хворих на ХЕ та ХК спостерігаються достовірні зміни в системі гуморального і клітинного імунітету за типом вторинного імунодефіциту з глибокою депресією клітинної ланки імунітету по супресорному варіанту; дисімуноглобулінемія за рахунок підвищення IGA (Р<0,001) i IGG (Р<0,001) та зростання загальної кількості ЦІК (Р<0,001) в сироватці крові переважно за рахунок підвищення концентрації найбільш патогенних їх фракцій. 3.Т-лімфопенія, що має місце у хворих на ХЕ та ХК, супроводжується інтенсивною інфільтрацією даними клітинами слизової оболонки кишечника, що можна пояснити перерозподілом Т-лімфоцитів, їх міграцією з крові до слизової оболонки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1.Перебіг ХЕ та ХК супроводжується розвитком вторинного імунодефіциту за відносно супресивним вариантом, підвищенням показників ПОЛ, медіаторів запалення та специфічними морфологічними й цитологічними змінами, які зумовлюють хронічний рецидивуючий характер захворювань.

2.Загострення патологічного процесу у хворих на ХК і ХЕ супроводжується вірогідним підвищенням вмісту прозапальних цитокінів, а саме ФНП-? (до 54,4±3,6 нг/л - при ХЕСТ; до 69,7±3,1 нг/л - при ХЕТ та до 57,3±2,8 нг/л при ХК), ІЛ-1? (до 48,2±27 нг/л, 59,8±3,0 нг/л та 49,8±3,1 нг/л відповідно) та С-РБ (в 2,5; 3,4 та 2,9 рази відповідно), зсуви в яких дозволяють встановити ступінь важкості перебігу запалення та характер морфологічних змін.

3.У хворих на ХЕ та ХК спостерігаються достовірні зміни в системі гуморального і клітинного імунітету за типом вторинного імунодефіциту з глибокою депресією клітинної ланки імунітету по супресорному варіанту; дисімуноглобулінемія за рахунок підвищення IGA (Р<0,001) i IGG (Р<0,001) та зростання загальної кількості ЦІК (Р<0,001) в сироватці крові переважно за рахунок підвищення концентрації найбільш патогенних їх фракцій.

3.Т-лімфопенія, що має місце у хворих на ХЕ та ХК, супроводжується інтенсивною інфільтрацією даними клітинами слизової оболонки кишечника, що можна пояснити перерозподілом Т-лімфоцитів, їх міграцією з крові до слизової оболонки. Одночасно при цитологічному дослідження біоптату спостерігається зменшення Т-хелперів, що можна розцінити як неспроможність імунорегуляторного контролю у цих хворих.

4.Формування вторинної імунної недостатності у хворих на ХЕ та ХК, що проявляється зниженням активності загальних Т-лімфоцитів та Т-супресорів, протікає на тлі тривалого підвищення в крові рівня продуктів ПОЛ (МДА та ДК, Р<0,001), зниження окислювання та виснаження АОЗ (КТ, СОД, Р<0,001), що вказує на декомпенсацію ліпідного метаболізму. Зміни в показниках ПОЛ мали зворотню кореляційну залежність від показників загальної кількості Т-лімфоцитів та прозапальних цитокінів.

5.Використання в комплексному лікуванні хворих на ХК і ХЕ амізону або ербісолу позитивно впливає на клінічний перебіг захворювання, показники імунологічних та біохімічних досліджень. Призначення амізону та ербісолу можна вважати патогенетично обґрунтованим, адже вони справляють виразний протизапальний ефект, призводять до відновлення клітинної та гуморальної ланок імунітету, сприяють нормалізації показників ПОЛ та системи АОЗ.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.Перебіг ХЕ та ХК супроводжується вірогідними змінами в системі клітинного та гуморального імунітету, що призводить до розвитку вторинного імунодефіциту, як загального так і місцевого в слизовій оболонці, що проявляється розвитком імунного запалення. Діагностичними рівнями в сироватці крові можна вважати: для загальних Т-лімфоцитів - менш 48%, Т-хелперів- менш 30%.

2.В комплексній терапії ХЕ та ХК доцільно використовувати амізон в дозі 0,5 г 3 рази на день, 7 днів поспіль або ербісол по 2 мл розчину внутрішньомязово один раз на день курсами по 20 інєкцій, які сприяють покращенню клінічних проявів захворювань, позитивним змінам в показниках гуморального та клітинного імунітету, прозапальних цитокінів та системи АОЗ.

3.Позитивними для прогнозу критеріями ефективності лікування хворих на ХЕ та ХК є: зниження рівня ФНП-? менш 40 нг/л, ІЛ-1? менш 25 нг/л, С-РБ менш 1,8 г/л; ДК менш 10,4 мкмоль/л, МДА нижче 3,7 мкмоль/л, підвищення рівня загальних Т-лімфоцитів вище 66% та вмісту CD4 -лімфоцитів більше 45% з формуванням тенденції до нормалізації ІРІ (більш 2,0), зниження IGG менш 13,5 г/л та ЦІК - менш 2,3 г/л.

1.Пасиешвили Л.М., Супрун Е.В. Роль иммунных нарушений в формировании хронических воспалительных заболеваний кишечника // Врачебная практика.- 2001.- №3.-С.37-39. (особисто пошукувач здійснив підбір та обстеження хворих, провів аналіз отриманих результатів).

2.Пасиешвили Л.М., Супрун Е.В. Патогенетическое обоснование применение амизона в комплексной терапии хронического энтерита и колита // Медицина сегодня и завтра.- 2001.- №4.- С.77-79. (особисто пошукувач здійснив підбір та обстеження хворих, провів аналіз отриманих результатів).

3.Пасиешвили Л.М., Супрун Е.В. Модуляция цитокинового каскада как один из патогенетических механизмов формирования хронического энтерита и колита // Врачебная практика.- 2002.- №1.- С.89-91. (особисто пошукувач здійснив підбір та обстеження хворих, провів аналіз та математичну обробку отриманих результатів).

4.Пасієшвілі Л.М., Супрун О.В.Стан мікроекології товстої кишки у хворих на хронічний ентероколіт // Вісник фармації.- 2002.- №3.- С.114-117. (особисто пошукувач здійснив підбір та обстеження хворих, провів аналіз отриманих результатів).

5.Пасиешвили Л.М., Супрун Е.В., Бобро Л.Н. Обоснование применения амизона и эрбисола в комплексной терапии больных хроническими воспалительными заболеваниями кишечника // Експериментальна та клінічна медицина.- 2002.- №1.- С.91-95. (особисто пошукувач здійснив підбір та обстеження хворих розробив схеми лікування, провів аналіз та математичну обробку, отриманих результатів).

6.Супрун Е.В. Некоторые биохимические показатели у больных с хроническим энтероколитом // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб. наук. праць.- Київ- Луганськ- Харків.- 2001.- Вип.3.- №35.- С.161-166.

7.Супрун Е.В. Роль иммунного воспаления в структурно-функциональных изменениях слизистой оболочки кишечника при хроническом энтероколите // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб. наук. праць.- Київ- Луганськ- Харків.- 2001.- Вип.5.- №37.- С.230-234.

8.Супрун Е.В. Синдром пероксидации и его коррекция при рецидиве хронического энтерита // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб. наук. праць.- Київ- Луганськ- Харків.- 2001.- Вип.6.- №38.- С.222-227.

9.Супрун Е.В. Клинико-лабораторная характеристика состояния кишечника у больных хроническим энтеритом // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб. наук. праць.- Київ- Луганськ- Харків.- 2001.- Вип.7.- №39.- С.327-331.

10.Супрун Е.В. Развитие синдрома избыточного роста бактерий и его связь с состоянием иммунной системы при хроническом колите // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб. наук. праць.- Київ- Луганськ- Харків.- 2002.- Вип.1.- №40.- С.172-175.

11.Супрун О.В. Стан окислювально-антиоксидантного гомеостаза у хворих на хронічний коліт // Проблеми екологічної та мед. генетики і клін. імунології.- Зб.наук.праць.-Київ-Луганськ- Харків.- 2002.- Вип.3(42).- С.96-100.

12.Супрун Е.В. Развитие вторичного иммунодефицита и воспаления у больных хроническим энтероколитом // Материалы 3 Росс. научного форума “Санкт-Петербург - Гастро 2001”, СПБ., с.65.

13.Супрун Е.В. Роль эндокринных изменений в слизистой кишечника при хроническом энтерите // Зб. тез. конф. молодих вчених ХДМУ.- Харків, 2002.- С.68.