Клініко-патогенетична характеристика артеріальної гіпертензії ІІ ступеня за умови тривалої антигіпертензивної терапії - Автореферат

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор СЕРЕДЮК Нестор Миколайович, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини № 2, завідувач кафедри. Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор ВАКАЛЮК Ігор Петрович, ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, кафедра внутрішньої медицини №4 та медсестринства, завідувач кафедри доктор медичних наук, професор ДЕНИСЮК Віталій Іванович, Вінницький національний медичний університет імені М.І. Захист дисертації відбудеться "21" жовтня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» (76018, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Івано-Франківський національний медичний університет» (76018, м. У «Перегляді Європейських рекомендацій по веденню артеріальної гіпертензії…» (2010) підкреслюється, що для оцінки жорсткості судин можуть бути використанні: пульсовий артеріальний тиск (ПАТ), показник жорсткості аорти (ІЖА), швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), товщина інтимо - медійного комплексу (ТІМК), центральний аортальний тиск та індекс приросту.Залежно від варіанта комбінованої базової терапії хворі були рандомізовані так: І підгрупа (n=44) - хворі на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, які отримували базову антигіпертензивну терапію без терапії потенціювання; IV підгрупа (n=27) - хворі на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, які отримували базову терапію в поєднанні з тіотриазоліном та глутаргіном. Потенціювання базової терапії здійснювали з допомогою: тіотриазоліну (фармацевтична фірма «Галичфарм», Україна) - по 2 мл 2,5 % розчину в/м двічі на день протягом 10 днів з наступним переходом на прийом усередину по 100 мг 2 рази на день протягом 2 місяців; глутаргіну (фармацевтична фірма «Здоровя», Україна) - по 5 мл 4 % розчину у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду в/в краплинно протягом 10 днів з подальшим переходом на прийом усередину по 500 мг 3 рази день протягом 2 місяців. Збільшення ТІМК склало 8,7 % вище норми у хворих із 3 - річним анамнезом базової терапії (р<0,05) і на 23,7 % вище норми у хворих з 5 - річним анамнезом такого ж лікування (р<0,05). Рівень ЕТ-1 у хворих із 3-річним анамнезом базової терапії виявився в 2,4 рази вищим, ніж у нормі (р<0,05), а у хворих з 5 - річною тривалістю такого ж лікування в 2,9 рази вище норми (р<0,05).У дисертації представлено нове рішення актуального наукового завдання сучасної кардіології - підвищення ефективної базової антигіпертензивної терапії шляхом потенціювання її ефекту тіотриазоліном і глутаргіном. У хворих із 5 - річним анамнезом антигіпертензивної фармакотерапії в порівнянні з хворими із 3 - річною тривалістю такого ж лікування достовірно погіршується ендотелійзалежна вазодилатація (-29,6 %; p<0,001), зростають рівень ендотелінемії ( 22,1 %; p<0,001), товщина інтимо-медійного комплексу ( 23,8 %; p<0,001), індекс жорсткості аорти ( 6,6 %; p<0,05), пульсовий артеріальний тиск ( 3,4 %; p<0,001) та пікова систолічна швидкість кровоплину ( 2,1 %; p<0,05), у 4 рази зменшується кількість хворих із нормальною геометрією, суттєво погіршується синтез сироваткових білків (диспротеїнемія), в 1,8 рази підвищується інтенсивність патологічного апоптозу за маркером SCD95(APO1Fas). Суттєво не змінилися під впливом базової терапії пікова систолічна швидкість кровоплину, товщина інтимо-медійного комплексу, динаміка сироваткових білків, активність аргінази, ліпідний спектр крові, активність АЛАТ та рівень маркера апоптозу SCD95(APO1Fas), що є підтвердженням недостатньо ефективної базової терапії без потенціювання. Тіотриазолін та глутаргін доповнюють базову антигіпертензивну терапію і рекомендуються для потенціювання терапевтичного ефекту у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня. Комбінована фармакотерапія (базова терапія з тіотриазоліном та глутаргіном) дає можливість більш ефективно впливати на пружно-еластичні властивості судин, ніж потенціювання лише тіотриазоліном чи лише глутаргіном, попереджувати субклінічні пошкодження печінки і нирок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації представлено нове рішення актуального наукового завдання сучасної кардіології - підвищення ефективної базової антигіпертензивної терапії шляхом потенціювання її ефекту тіотриазоліном і глутаргіном. Отримані нові результати щодо можливості підвищення терапевтичної ефективності базової антигіпертензивної терапії.

1. Синдром судинного старіння у хворих на ессенціальну артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, незважаючи на прийом сучасних антигіпертензивних препаратів І-ІІ лінії, прогресує. У хворих із 5 - річним анамнезом антигіпертензивної фармакотерапії в порівнянні з хворими із 3 - річною тривалістю такого ж лікування достовірно погіршується ендотелійзалежна вазодилатація (-29,6 %; p<0,001), зростають рівень ендотелінемії ( 22,1 %; p<0,001), товщина інтимо-медійного комплексу ( 23,8 %; p<0,001), індекс жорсткості аорти ( 6,6 %; p<0,05), пульсовий артеріальний тиск ( 3,4 %; p<0,001) та пікова систолічна швидкість кровоплину ( 2,1 %; p<0,05), у 4 рази зменшується кількість хворих із нормальною геометрією, суттєво погіршується синтез сироваткових білків (диспротеїнемія), в 1,8 рази підвищується інтенсивність патологічного апоптозу за маркером SCD95(APO1Fas).

2. Базова антигіпертензивна терапія викликає помірне зменшення рівня ендотелінемії (- 48,2 %; p<0,01), пульсового артеріального тиску (-31,5 %), індексу жорсткості аорти (-30,0 %; p<0,05). Суттєво не змінилися під впливом базової терапії пікова систолічна швидкість кровоплину, товщина інтимо-медійного комплексу, динаміка сироваткових білків, активність аргінази, ліпідний спектр крові, активність АЛАТ та рівень маркера апоптозу SCD95(APO1Fas), що є підтвердженням недостатньо ефективної базової терапії без потенціювання.

3. Тіотриазолін та глутаргін доповнюють базову антигіпертензивну терапію і рекомендуються для потенціювання терапевтичного ефекту у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня. Отримані результати підтверджують, що ознаки судинного старіння піддаються кращій динаміці у відповідь на використання в комплексі з базовою терапією глутаргіну, особливо це стосується пульсового артеріального тиску, індексу жорсткості аорти, ендотелійзалежної вазодилатації та пікової систолічної швидкості кровоплину. Показник гепатоцитолізу (АЛАТ) зменшується на 65 % (р<0,01) у відповідь на застосування глутаргіну. У свою чергу, під впливом тіотриазоліну рівень маркера апоптозу [SCD95(APO1Fas)] зменшується на 44,3 % (р<0,001); за наявності субклінічних ознак пошкодження нирок перевагу в ефективності має тіотриазолін. У підгрупі тіотриазоліну на 15,8 % (р<0,05) знижується рівень креатинемії, на 10,7 % збільшується (р<0,05) швидкість клубочкової фільтрації й на 10,8 % (р<0,05) зменшується інтенсивність мікроальбінурії. Однаково ефективні обидва досліджувані препарати за впливом на білково-синтетичну функцію печінки.

4. Поєднане застосування тіотриазоліну та глутаргіну як терапії потенціювання базової антигіпертензивної терапії ефективніше, ніж використання кожного з них як монодоповнення до базової терапії. Комбінована фармакотерапія (базова терапія з тіотриазоліном та глутаргіном) дає можливість більш ефективно впливати на пружно-еластичні властивості судин, ніж потенціювання лише тіотриазоліном чи лише глутаргіном, попереджувати субклінічні пошкодження печінки і нирок. Терапія потенціювання не лише ефективна, але й безпечна.

5. Динаміка відношення шансів за показником індекса жорсткості аорти є найбільш оптимальною у хворих, які на фоні базової терапії отримували поєднання тіотриазоліну та глутаргіну (OR=0,10 при 95 % СІ 0,03-0,34; р<0,001). У таких хворих суттєво зменшується абсолютний ризик несприятливого наслідку (ARR =56,37 при 95 % СІ 0,24-0,62;р=0,03) і зменшується показник кількості пацієнтів, яких необхідно пролікувати для запобігання одного несприятливого наслідку (NNT=1,76 при 95 % СІ 1,30-2,72).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, окрім клінічних ознак гіпертензії необхідно верифікувати наявність зниження пружно-еластичних властивостей артерій (збільшення ІЖА, ПАТ, ТІМК, ПСШК, ЕТ-1 та зменшення ЕЗВД і ЕНВД), диспротеїнемії, активації патологічного апоптозу.

2. Для посилення ефективності базової терапії хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня необхідне потенціювання засобами метаболічної терапії (тіотриазолін та глутаргін), клінічне застосування яких при тривалій базовій антигіпертензивній терапії доцільне і безпечне.

3. Тіотриазолін в якості компонента терапії потенціювання базової антигіпертензивної терапії слід призначати по 2 мл 2,5 % розчину в/м двічі на день протягом 10 днів, а далі - по 100 мг 2 рази на день всередину протягом 2 місяці в поспіль. Глутаргін таким хворим треба призначати по 5 мл 4 % розчину у 200 мл 0,9 % розчину натрію хлориду в/в краплинно протягом 10 днів, а відтак всередину - по 500 мг 3 рази на день 2 місяці поспіль.

4. Для оцінки ефективності антигіпертензивної терапії в комбінації з терапією потенціювання необхідне дослідження шансів несприятливого / сприятливого прогнозу (OR при 95 % СІ), редукції абсолютного ризику (ARR) та кількості пацієнтів, яких необхідно пролікувати для запобігання одному несприятливому наслідку (NNT). Відношення шансів є надійним методом статистичної верифікації терапевтичної ефективності лікування.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галюк Н.М Печінкова дисфункція у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, що тривало отримують антигіпертензивну терапію / Н.М. Галюк // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2010. - Т. 13, №4 - С.81-84.

2. Галюк Н.М. Ефективність глутаргіну в якості терапії супроводу у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, що тривало отримують антигіпертензивну терапію препаратами першої лінії / Н.М. Галюк // Галицький лікарський вісник . - 2010. - Т. 17, №3. - С.32-35.

3. Галюк Н.М. Корекція функціонального стану печінки з допомогою гепатопротектора тіатріазоліну у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, що тривало отримують антигіпертензивну терапію препаратами першої лінії / Н.М. Галюк // Запорізький медичний журнал. - 2010. - Т. 12, №5. - С.23-25.

4. Середюк Н.М. Синдром раннього судинного старіння у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня: значення антигіпертензивного лікування та терапії супроводу - сервісної підтримки / Н.М. Середюк, Н.М. Галюк // Галицький лікарський вісник. - 2010. - Т. 17, №4. - С. 66-72. (Здобувачем проведено збір матеріалу, його аналіз, підготовка статті до друку. Науковим керівником, проф. Середюком Н.М. відредаговані висновки, проведене коригування статті).

5. Середюк Н.М., Галюк Н.М. Потенціювання тривалої антигіпертензивної терапії тіотриазоліном та глутаргіном хворих з артеріальною гіпертензією //Інформаційний лист про нововведення в системі охорони здоровя. - № 40-2011. - 4с. (Здобувачем проведено клінічні дослідження, статистичну обробку, аналіз матеріалу та оформлення документації на публікацію інформаційного листа. Співавтором надана консультативна допомога).

6. Галюк Н.М. Корекція функціонального стану печінки та нирок за умови тривалої антигіпертензивної терапії препаратами першої лінії / Н.М. Галюк // ХІІ Конгрес Світової Федерації Українських Лікарських Товариств, 25-28 вересня 2008р.: матеріали конференції. - Івано-Франківськ. - 2008. - С.172.

7. Галюк Н.М. Корекція функціонального стану печінки за умови тривалої антигіпертензивної терапії препаратами першої лінії / Н.М. Галюк // ІХ Національний конгрес кардіологів України, 24-26 вересня 2008р.: матеріали конференції. - Київ. - Український кардіологічний журнал. - 2008. - Додаток 1. - С.100-101.

8. Середюк Н.М. Корекція функціонального стану печінки у хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ступеня, що тривало отримують антигіпертензивну терапію / Н.М. Середюк, Н.М. Галюк // Науково-практична конференція з міжнародною участю присвяченій 30-річчю заснування ДУ «Інститут терапії імені Л.Т. Малої НАМН України», 15-16 квітня 2010р.: матеріали конференції. - Харків. - 2010. - С.164. (Здобувачем поведено збір матеріалу, його аналіз, підготовка тез до друку. Співавтором відредаговані висновки, оформлені тези).

9. Середюк Н.М. Синдром раннього судинного старіння (Early Vascular Aging -Syndrome / Н.М. Середюк, Н.М. Галюк // Зимова школа лікарів - інтерністів Асоціації лікарів - інтерністів України, 9-13 лютого 2011р.: матеріали конференції. - Рахів. - 2011. - С.184. (Здобувачем поведено збір матеріалу, його аналіз, підготовка тез до друку. Співавтором відредаговані висновки, оформлені тези).