Порушення клітинного і гуморального імунітету у хворих на хронічний обструктивний бронхіт із супутньою ішемічною хворобою серця. Дослідження функціонального стану оксидантних і антиоксидантних систем бронхоальвеолярного простору у даної категорії хворих.
Аннотация к работе
В останні десятиліття позначилася чітка тенденція до росту захворюваності на хронічний бронхіт (за даними Всесвітньої організації охорони здоровя захворювання зустрічається у 38 % населення віком поза 45 років і у 47 % - за 55 років), яка обумовлена низкою причин (Фещенко Ю.І., 1997). Більшість дослідників називають серед них сильне забруднення атмосферного повітря, особливо у великих містах і індустріальних центрах, різноманітними агресивними полютантами (Семенова Р.І. і співавт., 1993; Плоткін В.Я., 1998), що обумовлює хронічне ушкодження слизових оболонок бронхів і бронхіол, виникнення метаплазії покривного епітелію (Linden M. et al., 1993), зниження функціональної активності альвеолярних макрофагів (Hadnagy W., 1994), розвиток фіброзу в легеневій паренхімі, ущільнення стінок альвеол, дрібних легеневих артерій і артеріол, погіршення дренажної функції та спазм бронхів (Rennard S.I. et al., 1993). Особливої актуальності набула у теперішньому часі проблема суміснення хронічного обструктивного бронхіту (ХОБ) та ішемічної хвороби серця (ІХС), внаслідок, з одного боку, зростання захворюваності на обидва захворювання, а з іншого - поширеності обох захворювань у віковій групі поза 40 років, спільністю деяких чинників ризику, зокрема паління, спільністю патогенетичних механізмів, особливо зсуву балансу “перекисне окислення ліпідів - антиоксидантний захист” (“ПОЛ-АОЗ”), а також вираженим взаємним обтяженням перебігу (Wallwork J., 1994; Hawthorne V.M. et al., 1995). провести оцінку кількісних та якісних показників, що характеризують місцеву неспецифічну резистентність бронхів у хворих на хронічний обструктивний бронхіт у сукупності з ішемічною хворобою серця; вивчити вплив бемитилу і кверцетину на клінічний перебіг і темп поновлювання порушень клітинних чинників неспецифічної резистентності бронхів у хворих на хронічний обструктивний бронхіт у сукупності з ішемічною хворобою серця.За клінічними даними, а також за результатами лабораторних, функціональних і рентгенологічних методів дослідження I стадія ХОБ була верифікована у 11,5 %, II - у 80,3 % і III - у 8,1 % хворих. Обстежені хворі на ХОБ були розподілені на дві групи, однорідні за віком, статтю, тяжкістю та тривалістю захворювання: І група - ті, що страждали на ХОБ без супутньої патології серцево-судинної системи (38 чоловік), і ІІ група - ті, що страждали на ХОБ у сукупності з ІХС (84 чоловіки). Хворі 1-ї підгрупи (36 чоловік) отримували тільки базисну терапію з урахуванням супутнього захворювання; хворі 2-ї підгрупи (22 чоловіки) отримували додатково до комплексного лікування бемитил в добовій дозі 500 мг у 2 прийоми, починаючи з 4-6 дня лікування, тривалість курсу лікування дорівнювала 14 днів; у хворих 3-ї підгрупи (26 чоловік) лікування ХОБ було доповнено кверцетином у лікарській формі кверцетин-пепсину, що вживали по 40 мг активної речовини у 2 прийоми, курс лікування препаратом також дорівнював 14 днів. Так, ДН III ступеня була виявлена у 23,8 % хворих I групи і у 39,8 % хворих І підгрупи ІІ групи. На відміну від хворих I групи, у яких спостерігалася пряма залежність тяжкості вентиляційних порушень від активності запалення, у хворих на ХОБ у сукупності з ІХС дихальна недостатність вищого ступеня супроводжувалася меншою активністю запального процесу.Особливостями клінічних проявів ХОБ у хворих на ІХС є мала активність запального процесу, розвиток в процесі лікування виразного і стійкого бронхообструктивного синдрому, резистентність до вживаного лікування, часті рецидиви. У хворих на ХОБ виявлено пригнічення функціональної активності основних клітинних чинників неспецифічної резистентності бронхів, яке супроводжується компенсаторним посиленням десквамації БЕ, рекрутування АМ та міграції поліморфноядерних лейкоцитів периферичної крові до бронхоальвеолярного простору і поєднується з накопиченням у бронхоальвеолярному просторі інтермедіатів відновлювання кисню, що є відбитком неспроможності системи місцевого антиоксидантного захисту. При сумісненні ХОБ із ІХС у тотожні фази хвороби помічаються виразніші, ніж у хворих на ХОБ без супутніх захворювань, посилення десквамативних процесів у слизовій оболонці бронхів, рекрутування АМ, зменшення міграції до бронхоальвеолярного простору поліморфноядерних лейкоцитів, пригнічення життєздатності і метаболічної активності БЕ та АМ, дисбаланс у системі “ПОЛ-АОЗ”; за умов традиційної терапії порушені показники у цих хворих зазнають мінімальної позитивної динаміки, чим визначається нестійкість ремісії ХОБ. Додаткове вживання бемитилу і кверцетину в комплексному лікуванні хворих на ХОБ у сукупності з ІХС сприяє більш високому темпу купірування запального процесу та відновлювання порушених гематологічних показників, зменшенню проявів дихальної недостатності, збільшує тривалість ремісії захворювання.