Клінічні прояви дисбіозу кишечнику і його вплив на перебіг хронічного обструктивного бронхіту і пристінний рН товстого відділу кишечнику. Показники системного і місцевого імунітету трахеобронхіального дерева, пероксидації ліпідів, антиоксидантної системи.
Аннотация к работе
Створені за кордоном (Чучалин А.Г., 2002; Croxton T.L., 2002) та в Україні (Міжгалузева комплексна програма “Здоровя нації” на 2002-2011 рр.) Державні Програми зниження захворюваності населення не знизили поширеності ХОБ. Дисбіоз товстого відділу кишечнику (ДБК) відноситься до найбільш розповсюджених патологічних процесів, що приєднуються до ХОБ, внаслідок тривалої багатокурсової антибактеріальної терапії (Бабак О.Я. та співавтори, 2000). Умовами виникнення ДБК у хворих можуть бути несприятливі санітарно-гігієнічні фактори (Бабак О.Я., 1999), зниження імунітету (Пасієшвілі Л.М., 2002), нераціональне харчування, алкоголізм (Харченко Н.В., 2000), захворювання дуодено-панкреато-біліарної зони, кишечнику (Camilleri M., 2001, Решетілов Ю.І., 2003). Недоліками пробіотиків є обмежена антагоністична активність, вузький спектр дисбіотичної корекції, залежність ефекту від життєздатності мікроорганізмів, що містяться, в деяких випадках негативна участь останніх в міжмікробній взаємодії в кишечнику (Харченко Н.В., 2000; Решетілов Ю.І., 2003). Метою роботи було підвищення якості діагностики та ефективності лікування хворих на хронічний обструктивний бронхіт, сполучений з дисбіозом кишечнику.Хворих II групи було поділено на підгрупи: II-a (44), що лікувались тільки засобами базисної терапії ХОБ, та II-б (76), лікування яких було доповнено циклофероном (“Полісан”) у вигляді внутрішньомязових інєкцій по 2 мл 12,5% розчину 1 раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітером-концентратом (з 5-7 дня, після відміни антибіотиків) по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину внутрішньо 1 раз на добу на протязі 14 днів. Їхня виразність при III ступені ДБК була більш значною, ніж при II: больовий абдомінальний виявлявся серед перших частіше в 1,8 рази, коло-дискінетичний - в 2,9, несформований кал зі слизом, поліфекалія - в 5,3, зменшення маси тіла - в 6,8 разів. Бактеріологічне дослідження калу виявляло зміни кишкового мікробіоценозу: в них була в 2 рази нижчою концентрація біфідо-і лактобацил, зменшена кількість E. coli при збільшенні бактерій з гемолізуючими властивостями, збільшений вміст Staph. aureus, Klebsiella pneumoniae, співвідношення аероби/ анаероби віддзеркалювало збільшення перших; асоціативний дисбіоз мав місце в (83,3±3,4) % і мономікробний варіант - в (16,7±3,4) % випадків (Р<0,05). В крові мали місце гіпоальбумінемія, ознаки цитолізу гепатоцитів, зменшення вмісту мікроелементів, були нижче фагоцитарний індекс (ФІ) та фагоцитарне число (ФЧ), відповідно, у 1,4 і 1,3, 1,4 і 1,2 рази (у підгрупах), в 1,8 і 1,6 - більша концентрація ЦІКЗАГ., в 2,2 і 2,4 - ЦІКДРІБН., в 2,0 і 1,9 - ДК, в 3,4 і 3,8 - МДА, в 1,7 і 1,7 - нижче активність каталази, в 1,7 рази в БАС був менший вміст лізоциму. Вміст в БАС білка був в 3,2 і сіалових кислот - в 1,6 рази більшим, лізоциму - в 1,5 рази меншим; в крові в 1,2 рази був меншим абсолютний та відносний вміст CD4 -, в 1,2 і 1,4 рази більшим - CD8 -лімфоцитів, в 1,4 рази був нижчим імунорегуляторний індекс, концентрація дрібномолекулярних фракцій ЦІК, в 1,3 - вищим вміст ДК, в 1,2 - нижчою активність СОД.Загострення хронічного обструктивного бронхіту в 76,4 % випадків сполучається з дисбіозом кишечнику (в тому числі II ступінь дисбіозу - 46,5 %, III - 29,9 %) внаслідок виникнення системних, ендобронхіальних і ендоколональних порушень неспецифічної реактивності, обумовлених запаленням, легеневою недостатністю, супутніми захворюваннями, застосуванням антибіотиків. Приєднання кишкового дисбіозу обумовлює торпідний перебіг хронічного обструктивного бронхіту із частим розвитком катарально-гнійного і гнійного ендобронхіту (в 1,3 рази), приводить до збільшення у крові і секреті бронхів маркерів запалення та супроводжується диспепсичним, больовим абдомінальним, колітичним і коло-дискінетичним синдромами, що супроводжуються зменшенням пристінного РН і порушенням мікробіоценозу кишечнику із переважанням аеробних мікроорганізмів на фоні зменшення біфідо-і лактобактерій. Загострення хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику супроводжується розвитком імунодефіцитного стану супресорного варіанту у 63 % випадків, пригніченням фагоцитарної активності моноцитів зі зменшенням фагоцитарного індексу в 1,4 та фагоцитарного числа в 1,3 рази, збільшенням в крові концентрації дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів в 2,4 рази, дієнових конюгатів в 2,0 рази, малонового діальдегіду в 3,8 рази, зниженням активності каталази в 1,7 рази. Базисна терапія хронічного обструктивного бронхіту, сполученого із дисбіозом кишечнику не сприяє досягненню повної ліквідації ендобронхіту: в секреті бронхів залишався збільшеним в 3,2 рази вміст білку, в 1,6 рази - сіалових кислот і метаболітів оксиду азоту, в 1,5 рази зменшувався вміст лізоциму і SIGA при одночасному збереженні високих концентрацій пептидів запалення і інтоксикації на тлі зниження показників місцевого і гуморального імунітету.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено нове вирішення наукової задачі оцінки впливу дисбіозу кишечнику на клінічні прояви та патогенетичні механізми хронічного обструктивного бронхіту. Обґрунтована доцільність і доведено ефективність включення в комплексну терапію цих хворих циклоферону та симбітеру.
1. Загострення хронічного обструктивного бронхіту в 76,4 % випадків сполучається з дисбіозом кишечнику (в тому числі II ступінь дисбіозу - 46,5 %, III - 29,9 %) внаслідок виникнення системних, ендобронхіальних і ендоколональних порушень неспецифічної реактивності, обумовлених запаленням, легеневою недостатністю, супутніми захворюваннями, застосуванням антибіотиків.
2. Приєднання кишкового дисбіозу обумовлює торпідний перебіг хронічного обструктивного бронхіту із частим розвитком катарально-гнійного і гнійного ендобронхіту (в 1,3 рази), приводить до збільшення у крові і секреті бронхів маркерів запалення та супроводжується диспепсичним, больовим абдомінальним, колітичним і коло-дискінетичним синдромами, що супроводжуються зменшенням пристінного РН і порушенням мікробіоценозу кишечнику із переважанням аеробних мікроорганізмів на фоні зменшення біфідо- і лактобактерій.
3. Загострення хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику супроводжується розвитком імунодефіцитного стану супресорного варіанту у 63 % випадків, пригніченням фагоцитарної активності моноцитів зі зменшенням фагоцитарного індексу в 1,4 та фагоцитарного числа в 1,3 рази, збільшенням в крові концентрації дрібномолекулярних циркулюючих імунних комплексів в 2,4 рази, дієнових конюгатів в 2,0 рази, малонового діальдегіду в 3,8 рази, зниженням активності каталази в 1,7 рази.
4. Базисна терапія хронічного обструктивного бронхіту, сполученого із дисбіозом кишечнику не сприяє досягненню повної ліквідації ендобронхіту: в секреті бронхів залишався збільшеним в 3,2 рази вміст білку, в 1,6 рази - сіалових кислот і метаболітів оксиду азоту, в 1,5 рази зменшувався вміст лізоциму і SIGA при одночасному збереженні високих концентрацій пептидів запалення і інтоксикації на тлі зниження показників місцевого і гуморального імунітету.
5. Включення в комплексну терапію хворих на хронічний обструктивний бронхіт із кишковим дисбіозом індуктора ендогенного інтерферону циклоферону та мультипробіотика симбітеру прискорює терміни досягнення ремісії ендобронхіту шляхом нормалізації біохімічних, імунологічних, мікробіологічних та мікрогемодинамічних показників, сприяє досягненню стану кишкового еубіозу у 84,2 % хворих.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Мікробіологічне дослідження калу, що виявляє зменшення біфідо- і лактобактерій, збільшення аеробів зі слабковираженими ферментативними та гемолізуючими властивостями, а також патогенної флори, свідчить про розвиток у хворих на хронічний обструктивний бронхіт дисбіозу кишечнику.
2. Ознаками наявності кишкового дисбіозу при виконанні пристінної ендоколональної РН-метрії є зменшення пристінного РН в селективних ділянках слизової кишечнику >5 % щодо референтної норми.
3. Хворим на хронічний обструктивний бронхіт із супутнім кишковим дисбіозом доцільно включати до комплексної терапії циклоферон у вигляді внутрішньомязових інєкцій по 2 мл 12,5% розчину один раз на добу в 1, 2, 4, 6, 8, 11, 14 дні і симбітер-концентрат внутрішньо один раз на добу по 1 флакону в 50 мл фізіологічного розчину. При уповільненій динаміці покращання стану, III ступені дисбіозу введення циклоферону необхідно продовжувати на 17, 20 і 23 добу і симбітеру-концентрату - до 40 днів.
4. Критеріями ремісії хронічного обструктивного бронхіту, сполученого з дисбіозом кишечнику є: вміст у периферичній крові CD3 - лімфоцитів >1,24 г/л, загальних ЦІК 1,95, ДК 6,0 г/л, SIGA >0,2 г/л, Ig G <0,17 г/л; нітритів/ нітратів в конденсаті вологи повітря під час видиху <5,42 мкмоль/л.