Вивчення кореляційних зв"язків між рівнем продукції цитокінів, кількістю периферичних Т- та В-лімфоцитів в сироватці крові і клінічною картиною атопічного дерматиту. Вплив імуномодулятора вітчизняного виробництва флуренізиду при атопічному дерматиті.
Аннотация к работе
В Україні захворюваність на атопічний дерматит, згідно статистичних даних, коливається в межах 3-10 на 1000 дітей. Атопічний дерматит (АД)-хронічне алергічне захворювання, яке розвивається у осіб з генетичною схильністю до атопії, має рецедивуючий перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального та специфічних IGE у сироватці крові [Діагностика та терапія атопічного дерматиту: стандарти діагностики та терапії / МОЗ України, АМН України, Український центр науково-медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи, 2002]. Вивчити стан клітинної ланки імунітету у хворих атопічним дерматитом шляхом визначення кількості В-лімфоцитів, загальної Т-лімфоцитарної популяції, Т-супресорів, Т-хелперів, Т-кіллерів та активованих Т-лімфоцитів, а також визначення Т-хелперно/супресорного індексу в сироватці крові. Провести порівняльний аналіз найближчих та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих атопічним дерматитом, отриманих після комплексного лікування в поєднанні з флуренізидом у співставленні з традиційними методами лікування. Вивчити стан клітинного імунітету у хворих на атопічний дерматит після проведеного комплексного лікування в поєднанні з флуренізидом у співставленні з традиційними методами лікування шляхом визначення кількості В-лімфоцитів, загальної Т-лімфоцитарної популяції, Т-супресорів, Т-хелперів, Т-кіллерів та активованих Т-лімфоцитів, а також визначення Т-хелперно/супресорного індексу в сироватці крові пацієнтів обох груп.Під час виконання даної роботи обстежено 150 осіб, хворих на атопічний дерматит, і 20 практично здорових донорів. Серед обстежених нами хворих було 88 осіб чоловічої статі (58,67%) та 62 особи (41,33%) - жіночої. Слід відмітити, що серед факторів, які провокували загострення АД, найчастіше відмічались стресові ситуації, погрішності в дієті (вживання цитрусових, шоколаду, гострої їжі, риби, яєць), вживання ліків (антибіотиків, вітамінів, саліцилатів), сезонність (найчастіше загострення виникали в осінньо-зимовий період-76% хворих), у 21% хворих відмічено позасезонні рецидиви, а у 3% обстежених рецидиви виникали влітку. Поряд із клінічними методами обстеження хворих (обєктивне обстеження, скарги, анамнез захворювання, анамнез життя, дермографізм) та загальноклінічними лабораторними обстеженнями (загальний аналіз крові, біохімічний аналіз крові, загальний аналіз сечі та копрограмма) в даній роботі використовувались наступні дослідження: визначення рівнів цитокінів в сироватці крові (IL1?, IL2, IL4, TNF?) методом імуноферментного аналізу (ІФА), проводили дослідження імунного статусу шляхом вивчення основних показників лейкограми (загальної кількості лейкоцитів, абсолютної та відносної кількості нейтрофілів, моноцитів, лімфоцитів, Т-і В-лімфоцитів: Т-лімфоцитів (CD3), Т-хелперів (CD4), Т-супресорів (CD8), Т-хелперно-супресорного індексу (CD4/CD8), В-лімфоцитів (CD24), природніх кіллерів (CD56), активованих Т-лімфоцитів (CD150). На фоні розгорнутих клінічних проявів, особливо у хворих з дифузною формою захворювання, в периферичній крові помітно зменшується кількість клітин загальної Т-лімфоцитарної популяції (58,38±2,02), в основному за рахунок Т-супресорної субпопуляції (24,05±1,40), з одночасним зростанням кількості Т-хелперів особливо у хворих з дифузною та ліхеноїдною формою АД.У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на атопічний дерматит на підставі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу цієї недуги та використання в комплексній терапії нового вітчизняного препарату флуренізиду. Обстежувані хворі за клінічною картиною були розділені на три клінічні групи, що відповідали еритематозно-сквамозній, ліхеноїдній та дифузній формам захворювання з метою вивчення особливостей сучасного клінічного перебігу атопічного дерматиту. У всіх обстежених хворих на атопічний дерматит в період загострення спостерігався виражений дисбаланс імунної відповіді з боку клітинного імунітету, що виражався у достовірному зниженні кількості В-лімфоцитів та загальної Т-лімфоцитарної популяції в основному за рахунок Т-супресорної субпопуляції, з одночасним зростанням кількості Т-хелперів і відповідно підвищенням Т-хелперно/супресорного індексу, різким зростанням кількості природніх кілерів та активованих Т-лімфоцитів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У дисертації наведено теоретичне обгрунтування і нове вирішення наукової задачі, що полягає в підвищенні ефективності лікування хворих на атопічний дерматит на підставі вивчення клініко-патогенетичних особливостей перебігу цієї недуги та використання в комплексній терапії нового вітчизняного препарату флуренізиду.
1. Обстежувані хворі за клінічною картиною були розділені на три клінічні групи, що відповідали еритематозно-сквамозній, ліхеноїдній та дифузній формам захворювання з метою вивчення особливостей сучасного клінічного перебігу атопічного дерматиту. Результати клінічних досліджень показали, що еритематозно-сквамозна форма захворювання спостерігалась у 36 осіб (24%), ліхеноїдна- у 68 осіб (45,3%) та дифузна форма у 46 осіб (30,7%), з яких у 5 хворих (3,3%) діагностовано розвиток еритродермії. Отримані дані дозволяють зробити висновок про частіший перехід гострих форм у хронічні, нерідко важкі, на тлі наростання первинної хронічної патології внутрішніх органів, важких розладів нервової системи, порушень імунітету
2. У всіх обстежених хворих на атопічний дерматит в період загострення спостерігався виражений дисбаланс імунної відповіді з боку клітинного імунітету, що виражався у достовірному зниженні кількості В-лімфоцитів та загальної Т-лімфоцитарної популяції в основному за рахунок Т-супресорної субпопуляції, з одночасним зростанням кількості Т-хелперів і відповідно підвищенням Т-хелперно/супресорного індексу, різким зростанням кількості природніх кілерів та активованих Т-лімфоцитів. Ці дані пояснюють виникнення гіперергічних спотворених реакцій з боку клітинної ланки імунітету у відповідь на появу антигенної стимуляції у цих пацієнтів.
3. Вивчення рівнів цитокінового спектру крові дозволило зробити висновок про достовірне підвищення рівня IL-1?, IL-4, TNF? при одночасному зниженні рівня IL-2, що пояснює порушення регуляції антиген-специфічної імунної відповіді та переключення продукції імуноглобулінів на ізотип IGE з одночасним зростанням його продукції, характерних для хворих на атопічний дерматит.
4. Дослідження клінічної ефективності традиційного комплексного лікування атопічного дерматиту в порівнянні з комплексним лікуванням, в поєднанні з флуренізидом, дозволяють зробити висновки про вкорочення тривалості перебування в у мовах стаціонару в середньому на 4 доби, зменшення тривалості шкірного свербіжу на 2-3 доби, зростання кількості хворих виписаних у стані клінічного одужання на 21,4%, зменшення кількості хворих виписаних із незначним покращенням на 13,5% та зменшення кількості хворих, що поступили на повторне лікування з приводу загострення протягом року на 20,75% в групі, що приймала запропоновану терапію
5. При дослідженні стану клітинного імунітету у хворих на атопічний дерматит після проведеного лікування в обох групах виявлено, що у хворих, які приймали флуренізид в поєднанні з комплексним лікуванням показники Т- та В-клітинної популяції та Т-хелперно/супресорного індексу практично нормалізувались в той час, як в групі де призначалась традиційна терапія спостерігалась тільки тенденція до нормалізації.
6. При вивченні рівня цитокінів у хворих на атопічний дерматит, після проведеного лікування, в обох групах виявлено тенденцію до нормалізації показників IL-1?, IL-2, IL-4 та TNF?, але у хворих, які приймали флуренізид в поєднанні з комплексним лікуванням позитивна тенденція була більш виражена і спостерігалась значно швидше.
7. Проведення порівняльного аналізу отриманих результатів вивчення клітинної та гуморальної ланок імунітету у хворих на атопічний дерматит до та після лікування в обох групах дає можливість патогенетично обгрунтувати причину значно кращих найближчих і віддалених результатів клінічної ефективності лікування у хворих, що приймали флуренізид в поєднанні з комплексною терапією. В результаті проведеного дослідження розроблено комплексний патогенетично обгрунтований метод лікування хворих на атопічний дерматит та впроваджено розроблений метод в практику дерматологічних закладів області.
Список литературы
1. Буянова О.В., Гринюк С.М., Хімейчук Л.О., Кухта О.П., Денисенко О.Е., Кравчук Ж.П. Флуренізид та флумексид в комплексному лікуванні розповсюдженого псоріазу, атопічного дерматиту та урогенітального хламідіозу // Галицький лікарський вісник.-2001.-№4.-С.20-23.
2. Буянова О.В., Хімейчук Л.О. Особливості продукції цитокінів у хворих на атопічний дерматит та методи їх медикаментозної корекції // Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н.А.Торсуева.-2002.-№3-4.-56-60.
3. Буянова О.В., Хімейчук Л.О. Комплексне лікування атопічного дерматиту з використанням мазі кремген // Український журнал дерматології, венерології, косметології.-2002.-№3(6).-С.39-40.
4. Хімейчук Л.О. Ефективність застосування Флуренізиду в комплексній терапії атопічного дерматиту // Галицький лікарський вісник.-2002.-№4.-С.81-83.
5. Буянова О.В., Александрук О.Д., Гринюк С.М., Хімейчук Л.О. Мікроциркуляторне русло шкіри людини в онтогенезі та при хронічних дерматозах // Галицький лікарський вісник.-2003.-№2.-С.34-36.
6. Александрук О.Д., Хімейчук Л.О. Флуренізид та флумексид в комплексному лікуванні атопічного дерматиту // Матеріали міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених.- Тернопіль, 21-23 травня 2002.-С125.
7. Буянова О.В., Хімейчук Л.О. Особливості рівня цитокінів у хворих різними формами атопічного дерматиту та їх динаміка в процесі лікування // Матеріали науково-практичної конференції.- Донецьк, 18 жовтня 2002.-С28-29.
8. Гринюк С.М., Хімейчук Л.О., Александрук О.Д. Гістологічна характеристика псоріазу та атопічного дерматиту в різні вікові періоди // Матеріали науково-практичної конференції.- Київ, 18-19 березня 2003.-С29-30.