Визначення найбільш значимих тестів для оцінки ступеня тяжкості когнітивного дефіциту із застосуванням метода логістичної регресії. Метод транскраніальної сонографії для діагностики особливого варіанту депресії, притаманного хворобі Паркінсона.
Аннотация к работе
Когнітивні порушення є невідємною складовою клінічної картини ХП з її прогресуванням, але діагностика початкових проявів когнітивного дефіциту залишається складною через низьку чутливість для ХП найбільш розповсюджених у рутинній практиці шкал (Chou K. et al.,2010). Ряд досліджень вказує на те, що хворі з депресією та тривогою мають в декілька разів більший ризик розвитку ХП, ніж особи без депресії (Gallager D.,Schapira Незважаючи на широке обговорення в вітчизняній науковій медичній літературі результатів досліджень щодо когнітивних та емоційних проявів ХП (Dubenko E., 2001; Карабань И.Н., 2002, 2006, 2007; Московко С.П., 2008, 2009), за даними яких ці порушення є однією з основних причин погіршення якості життя хворих на ХП, для практичної неврології та психоневрології залишається актуальність стандартизації їх діагностичних та лікувальних критеріїв. Не визначені та не упорядковані методологічні підходи до діагностики емоційних та когнітивних порушень (ЕКП), так як залишаються відкритими питання феноменології депресивних та тривожних розладів при ХП через перекриття симптомів, що характерні для рухових, мотиваційних та емоційних проявів, а також частим сполученням ХП з когнітивними порушеннями, наявністю рухових та немоторних флюктуацій. Вивчення цієї складної патології серед хворих - мешканців України ускладнюється ще й пізньою виявляємістю та застарілими підходами до лікування ХП: низькою долею використання агоністів дафамінових рецепторів (АДР), раннім початком леводопатерапії, широким використанням холінолітиків, особливо в сільській місцевості, практично - відсутністю психотерапевтичної допомоги та залучення антидепресантів та анксіолітиків до лікування.Всі хворі обстежувались за однаковою схемою, яка включала демографічні показники (вік під час обстеження; вік появи перших симптомів хвороби Паркінсона; проміжок часу прийому протипаркінсонічної терапії (ППТ); саме які препарати хворий приймав протягом всього часу, супутні захворювання (артеріальна гіпертензія, цукровий діабет) та прийом ліків, з ними повязаний; перенесені черепномозкові травми та серйозні стресові події, сімейний анамнез. Групу контролю склали 43 хворих з вираженим когнітивним дефіцитом, 25 хворих на підкіркову (дисциркуляторну) енцефалопатію, 17 хворих - на деменцію з тільцями Леві (ДТЛ), 15 хворих на мультисистемну атрофію (МСА), 25 - на есенціальний тремор (ЕТ), 23 хворих з тривожними та депресивними розладами без ХП, 16 здорових осіб. Однак серед хворих з переважно АРВ ХП зустрічались ті хворі, у яких тремор не був основною скаргою, що грубо порушував якість життя, але все ж таки викликав дискомфорт, поряд з асиметричними в проявах, акінезією та скутістю. Враховуючи більший середній вік хворих в 3-й групі, а також відсутність достовірних відмінностей в тривалості ХП в групах, логічно припустити, що в 3-й групі будуть спостерігатися і більш виражені когнітивні порушення, враховуючи відомий факт про залежність когнітивного дефіциту від віку, що підтверджується і нашими спостереженнями (по всій вибірці коефіцієнт кореляції між середнім сумарним показником когнітивних функцій та віку - r=-0,42, р<0,05). При порівнянні хворих з високими показниками відповідей (?8) на питання, що стосуються дійсно депресивних симптомів, та хворих, у яких цей показник був ?7 та переважала частка відповідей на питання BDI, що перекриваються з апатією, когнітивним дефіцитом та самою ХП, перші відрізнялись від других за наступним: серед них більша кількість хворих приймала препарати леводопи (58,33% в порівнянні з 30,6%), мали рухові ускладнення леводопатерапії у вигляді флюктуацій та дискінезій (45,8% в порівнянні з 21,6%), більшість (60,42% в порівнянні з 31,2%) вказувала на перенесені стресові події життя, які вони розцінювали як фактори, що серйозно вплинули на стан їх здоровя.У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення актуальної проблеми визначення клініко-патогенетичних особливостей емоційних та когнітивних порушень при ХП та їх співвідношень з руховими розладами для підвищення ефективності діагностики немоторних проявів та оптимізації лікувальної тактики хворих на ХП. Виділення рухового варіанту ХП, в основу якого покладено наявність, особливості прояву тремору та порушення рівноваги, є необхідним для прогнозування когнітивного дефіциту та емоційних розладів в майбутньому. Виявлення когнітивних порушень у вигляді помірного когнітивного дефіциту, навіть на ранніх стадіях акінетико-ригідного варіанту ХП з застосуванням найбільш чутливих тестів на швидкість мови, динамічний праксис, увагу, дозволить вчасно призначити антихолінестеразні препарати, що уповільнюють прогресування когнітивного дефіциту. Шляхом прижиттєвого вивчення співвідношень основних метаболітів мозку (NAA, Cho, Cr) методом МРС у найбільш уразливих при депресії регіонах мозку (означених при побудуванні теоретичної моделі регуляції емоційного контролю) визначені точки перетинання патогенетичних шляхів депресивного розладу та депресії при ХП у вигляді залучення до п