Аналіз частоти синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку у новонароджених з перинатальним ураженням центральної нервової системи у Харкові. Роль внутрішньоутробної гіпоксії та ТОRСН-інфекцій у розвитку синдрому затримки внутрішньоутробного розвитку.
Аннотация к работе
Численність дітей з тяжкими органічними ураженнями центральної нервової системи (ЦНС) зростає в Україні з року в рік і складала на 1 січня 1999 року 6,8 на 1000 народжених (В.Ю.Мартинюк, Н.Г.Гойда, 1999). До маловивчених питань перинатальноі патологіі належить синдром затримки внутрішньоутробного розвитку (ЗВР), який формується завдяки впливу різноманітних етіологічних чинників на плід при патології вагітності, в тому числі гестозів, екстрагенітальних захворювань матері та несприятливих екологічних факторів, що діють на систему мати-плацента-плід. Висока летальність та інвалідність серед дітей з перинатальним ураженням ЦНС свідчать про відсутність ефективних методів лікування і реабілітації зазначеного контингенту хворих. Визначити особливості нейросонографічних ознак ушкодження ЦНС у новонароджених з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку, знайти кореляційну залежність між клінічними та нейросонографічними проявами у новонароджених з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку в залежності від етіологічних чинників. Методи дослідження - для вирішення проблеми ушкодження ЦНС у новонароджених з синдромом затримки внутрішньоутробного розвитку використовувалися: визначення фізичного розвитку, клінічне спостереження дітей, рутинні клінічні лабораторні дослідження, для веріфікаціі збудників TORCH інфекцій: молекулярно-біологічний - полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), імунологічні - визначення специфічних антитіл класу Ig G та М (ІФА), а також ультразвуковий метод - нейросонографічні показники ушкодження ЦНС у зазначенного контингенту дітей (характеристика структур, ехощільності тканини мозку, судинної пульсаціі), ехокардіографія, УЗ-характеристика структур печінки, статистичний метод дослідження.Виділена I група тяжко хворих новонароджених з ЗВР, які зазнали впливу внутрішньоутробних специфічних інфекцій групи TORCH; II група - тяжко хворих дітей з ЗВР, у яких захворювання спричинила нутрішньоутробна гіпоксія плода, зумовлена тяжким тривалим гестозом; III групу склали хворі діти з більш сприятливим перебігом ЗВР, зумовленним фетоплацентарною недостатностю (ФПН) в останньому триместрі вагітності з внутрішньоутробною гіпоксією плода, у вагітних з екстрагенітальною патологією. У пологах матерів, що народили дітей II та III груп, частіше (р<0,05) бувала слабкість та дискоординація родової діяльності, тоді як матері, що народили дітей I групи, з переконливою вірогідністю (р<0,001) частіше мали операцію кесаревого розтину. Більшість дітей I групи народжена у тяжкому стані, але з відносно високою оцінкою за шкалою Апгар (6-7 балів), тоді як діти II групи мали при народженні переважно низьку оцінку за шкалою Апгар (1-5 балів). Якщо у хворих II групи тяжкий стан від моменту народження був зумовлений тяжким гіпоксичним ураженням ЦНС, гіпоксичним шоком з розвинутими протягом першої-другої доби поліорганними порушеннями: СДР II типу, гострою нирковою недостатністю, утягненням у процес кишечника, печінки, то у хворих I групи тяжкий стан спричинено синдромом інтоксикації, органними та системними іфекційними ушкодженнями: енцефалітом, менінгоенцефалітом, вісцеритами - пневмонією, гепатитом. Діти I групи з симетричною формою ЗВР вірогідно частіше (р< 0,05) мали МІКСТ-інфекцію у вигляді поєднання двох інфекцій: ЦМВ та токсоплазмозу, ЦМВ та герпесу, тоді як у дітей з асиметричною формою ЗВР діагностована одна інфекція.Серед новонароджених великого промислового регіону України - міста Харкова, які мають перинатальну патологію, затримка внутрішньоутробного розвитку діагностується у 32 % дітей: симетрична форма - у 7 %, асиметрична - у 25 %. У новонароджених з перинатальним ураженням ЦНС, незалежно від форми ЗВР, за клінічними та нейросонографічними ознаками виділено 3 основні варіанти ураження ЦНС: I варіант - тяжкий перебіг захворювання з клінікою гострого або підгострого менінгоенцефаліту, енцефаліту, зумовленого внутрішньоутробними TORCH - інфекціями; II варіант-тяжкий перебіг з гіпоксично-геморагічним та гіпоксично-ішемічним ураженням ЦНС, зумовленим тривалим гестозом вагітності; III варіант - середнього ступеня тяжкості перебіг захворювання з переважно гіпоксично - ішемічним ураженням ЦНС, від матерів з фетаплацентарною недостатністю та екстрагенітальною патологією. Основними нейросонографічними діагностичними критеріями внутрішньоутробного менінгоенцефаліту у дітей з ЗВР є : тривало існуюче без динаміки дифузне підвищення ехощільності тканини мозку; наявність множинних кіст різного розміру в паренхімі мозку: наявність субепендимальних кіст, гіпертрофічного артериїту, вентрикуліту, наявність стрічкоподібних фіброзних включень, поодиноких та множинних петрифікатів у талямусах. Несприятливий прогноз розвитку тяжких резидуально-органічних змін в нервовій системі тісно корелює з симетричною формою ЗВР з наявністю нелікованого етіотропними препаратами внутрішньоутробного менінгоенцефаліту, з відсутністю ранньої комплексної реабілітаціі дітей з ЗВР у перші 5-6 місяців життя. Летальність новонароджених з ЗВР ті