Клініко-імунологічна характеристика перебігу хронічних вірусних гепатитів В і С у Закарпатській області - Автореферат

Вірусні гепатити відносяться до хвороб, які в значній мірі визначають захворюваність і смертність у світі. В той же час, проведені за останні роки деякими авторами (Возіанова Ж.І.,1997; Гайдук А.Б.,1997) епідеміологічні обстеження з використанням серологічних методів досліджень свідчать про те, що наша країна відноситься до регіонів з високою інфікованістю населення HCV (Марієвський В.Ф., Гураль А.Л., 1999). Стратегія лікування хронічних вірусних гепатитів відноситься до числа складних і до кінця не вирішених питань сучасної інфектології (Возіанова Ж.І.,1997; Шагинян В.Р., Матошко Г.В.,1996; Готье С.В.,1997; Крель П.Е., 2000). Вивчити розповсюдженість вірусів гепатитів В і С за даними маркерної діагностики серед медпрацівників та хворих на хронічні гепатити у Закарпатській області. Дослідити особливості стану імунної системи у хворих на хронічні вірусні гепатити з низькою активністю запального процесу.Із них: 1057 осіб - медичні працівники міста Ужгорода, 485 - хворі на хронічні гепатити, 425 - носії HBSAG та 150 осіб, що знаходились на диспансерному обліку у звязку з виявленими у них антитілами до ВГС. У всіх обстежуваних визначались маркери вірусних гепатитів HBSAG, анти-HBCOR IGM, анти-HBCOR сум., HBEAG, анти-HBEAG, анти-HBSAG, анти-HCV IGM, анти-HCVCYM., анти-HDV за допомогою тест-систем виробництва науково-виробничого об?єднання "Діагностичні системи" м. Усі хворі були обстежені на присутність вірусів гепатитів А, В,С, Д і сполучення двох етіологічних чинників було критерієм виключення хворого з дослідження. Базисну терапію отримувало 50 хворих на ХГВ (1група) та 62 хворих на ХГС (2 група). 75 хворих на ХГВ (1а група) та 45 хворих на ХГС (2а група) проходили курс лікування циклофероном по 2 мл 12,5% 1 раз на день внутрішньомязево за схемою за днями: 1-ий, 2-ий , 4-ий, 6-ий , 8-ий , 11-ий , 14-ий , 17-ий , 20-ий , 23-ий , 26-ий , 29-ий.У обстежених медичних працівників виявлено високий рівень інфікованості вірусами гепатитів В і С. За результатами визначення HBS-антигену поширеність HBV-інфекції склала 2,4 %, а доповнення спектру досліджень за рахунок анти-HBE та анти-HBCOR дозволило діагностувати її у 14,9 % медпрацівників. Анти-HCV серед медпрацівників зареєстровано у 2%. Високий рівень інфікованості вірусами гепатиитів В і С виявлено у хворих на хронічні гепатити; HBS-антигену - 26,1%, а анти-HCV-11,3% обстежених. Доповнення спектру досліджень за рахунок виявлення анти-HBE та анти-HBCOR дозволило діагностувати її у 34,4%, що розширило можливості встановлення діагнозу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

1. У обстежених медичних працівників виявлено високий рівень інфікованості вірусами гепатитів В і С. За результатами визначення HBS-антигену поширеність HBV- інфекції склала 2,4 %, а доповнення спектру досліджень за рахунок анти-HBE та анти-HBCOR дозволило діагностувати її у 14,9 % медпрацівників. Анти-HCV серед медпрацівників зареєстровано у 2%. При цьому у 65,2 % обстежених осіб присутність маркерів вірусів гепатиту В або С супроводжувалась клініко-біохімічними та імунологічними зрушеннями.

2. Найчастіше HBS - антиген реєструвався серед медпрацівників швидкої медичної допомоги - у 3,3% осіб, хірургічного профілю - у 2,7 %, терапевтичного стаціонару - у 1,9%. Антитіла до ВГС виявлено у 4,5%, 1,13% та 1,9 % медпрацівників відповідно.

3. Високий рівень інфікованості вірусами гепатиитів В і С виявлено у хворих на хронічні гепатити; HBS-антигену - 26,1%, а анти-HCV-11,3% обстежених. Доповнення спектру досліджень за рахунок виявлення анти-HBE та анти-HBCOR дозволило діагностувати її у 34,4%, що розширило можливості встановлення діагнозу.

4. За даними методу ІФА 26,5% хворих на ХГВ та 35,3% хворих на ХГС, а за даними методу ПЛР - 58,9 % та 62% відповідно, мають маркери реплікації вірусів і потребують призначення їм етіопатогенетичного лікування.

5. Стандартне клініко-біохімічне обстеження дозволяє вивляти тільки маніфестні форми хронічних ВГ, залишаючи поза увагою лікаря субклінічні та інапарантні форми. Дослідження стану імунітету, визначення серологічних маркерів та ПЛР засвідчили ряд патологічних порушень, що дозволяє більш широко і своєчасно діагностувати захворювання.

6. Виявлено відсутність кореляції між клінічним перебігом ХВГ, результатами біохімічних досліджень, імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції.

7. Виявлені порушення у імунному статусі хворих на ХВГ, зниження вмісту Т- хелперів, підвищення рівнів імуноглобулінів М та G дозволяють ставити питання про доцільність призначення лікування.

8. Використання циклоферону у лікуванні хворих на ХГВ та С з мінімальною активністю патологічного процесу є ефективним, оскільки у більшої частини хворих (81,3%) нормалізує клініко-біохімічні показники, зменшує імунологічний дисбаланс, що сприяє покращенню загального стану хворих.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При виявленні HBSAG або анти-HCV навіть при відсутності клінічних проявів захворювання крім стандартного біохімічного дослідження крові, необхідно проводити визначення маркерів вірусної реплікації (HBEAG, анти-HBVCOR IGM, ДНК HBV, анти-HCV IGM, РНК HCV) .

2. Враховуючи можливість періоду „біохімічного спокою” у хворих на ХВГ, програму спостереження за ними, необхідно розширювати за рахунок більш чутливого методу діагностики - ПЛР.

3. При лікуванні хворих на ХВГ з мінімальною активністю процесу, враховуючи зміни у імунному статусі, доцільно застосовувати препарати з імуномодулюючою дією, одним з яких може бути циклоферон.

4. У програму вакцинації проти гепатиту В необхідно включати проведення щеплень не тільки медичним працівникам хірургічного профілю, а також швидкої медичної допомоги та терапетичних відділень.

5. Для клінічної практики слід врахувати, що основними клінічними проявами ХВГ є астено-вегетативний синдром, диспепсичний симпотомокомплекс та гепатомегалія .

1. Дербак М.А. Про поширеність маркерів вірусних гепатитів серед різних груп населення Закарпатського регіону // Науковий вісник Ужгородського Університету. Серія „Медицина ”.- 1999. - № 7.-С.111-114.

2. Архій Е.Й., Дербак М.А., Маркович В.П.Вивчення частоти інфікування вірусами парентеральних гепатитів медпрацівників міста Ужгорода // Гастроентерологія. - Випуск 29. - 1999.- С.3-5.

3. Архій Е.Й., Дербак М.А., Маркович В.П., Задорожна В.І. Особливості хронічних гепатитів вірусної етіології // Гастроентерологія. - Випуск. 31.- 2000.- С.63-67.

4. Дербак М.А., Архій Е.Й., Курах І.І., Мартинич Т.Д., Вайнагій В.М., Брич Н.І. Деякі імунологічні показники у хворих на хронічний вірусний гепатит // Науковий вісник Ужгородського Університету. Серія „Медицина ”.- 2001 - № 13.-С.71-74.

5. Дербак М.А., Маркович В.П., Мигаль М.М., Оберемко С.В. Особливості дієтотерапії при вірусних гепатитах // Оздоровлююче природне харчування, розвантажувальна дієтотерапія.- Поляна.- 2000р.- С.219-221.

6. Архий Е.Й., Дербак М.А., Маркович В.П., Оберемко С.В. Анализ маркерной диагностики вирусных гепатитов в Закарпатском регионе Украины // Русский медицинский журнал . -1999.- т.4, №1.- с.7.

7. Архій Е.Й., Дербак М.А., Маркович В.П., Задорожна В.І. Вірусна етіологія і її особливості у хворих на хронічний гепатит// Врачебная практика.- 2001.- №13.- С.63-65.

8. Архій Е.Й., Дербак М.А., Піца С.М.,Брич Н.І.Використання ланцюгової реакції з полімеразою та імуноферментного аналізу у діагностиці хронічного вірусного гепатиту В // Сучасна гастроентерологія.-2002.-№2(8).-С.86.