Методи комплексного неврологічного, імунологічного і магнітно-резонансно-томографічного обстеження хворих на розсіяний склероз із ремітуючим та прогредієнтним типами захворювання. Роль імунної системи в запуску формування осередків демієлінізації.
Аннотация к работе
Розсіяний склероз (РС) належить до найбільш розповсюджених хронічних захворювань центральної нервової системи (ЦНС). Важливість клініко-патогенетичного дослідження РС визначається такими медико-соціальними аспектами: полігенне успадковування і мультифакторіальність патогенезу, ураження всіх регулюючих систем організму і необхідність багаторівневої та перманентної терапії для редукування захворювання, необхідність починати лікування якомога раніше та здійснювати його довічно; висока захворюваність (30 чоловік на 100000 населення), частота госпіталізації (10% усіх неврологічних ліжок), інвалідизація осіб переважно молодого працездатного віку (33 % інвалідів до 30 років), великі витрати держави на забезпечення "життя без барєру" для інваліда з розсіяним склерозом [Віничук, 2002; Н.П. З огляду на складність і багатогранність патогенезу РС, успіх у вирішенні проблеми його лікування залежить від досягнень у фундаментальних дослідженнях, повязаних із вивченням патогенезу даного захворювання [Бархатова, 2002; О.Ю. Оцінити характер структурних змін головного мозку за даними МРТ-дослідження у хворих з ремітуючим і прогредієнтним типами перебігу розсіяного склерозу. Вивчити звязок імунологічних порушень з даними магнітно-резонансно-томографічного обстеження у хворих з ремітуючим і прогредієнтним типами перебігу розсіяного склерозу.Для аналізу і порівняльної характеристики даних клініко-імунологічних методів дослідження і МР - томографії хворі були розділені на 2 групи: 1 група - хворі із ремітуючим типом (РТ) перебігу РС (26 чол.); У результаті проведеного клініко-неврологічного обстеження хворих був установлений характерний початок захворювання в молодому віці, клінічний поліморфізм, що відображає особливості багатоосередкового демієлінізуючого процесу з ураженням пірамідних шляхів, мозочка та його звязків, провідників чутливості, черепних нервів, з порушенням функції тазових органів, що підтверджує дані інших авторів [Є.І. Імунологічне обстеження було проведено 50 хворим: 25 хворих із ремітуючим перебігом розсіяного склерозу (1-група), 25 хворих із прогредієнтним перебігом (2-група). При зіставленні даних у групах хворих із прогредієнтним і ремітуючим перебігом хвороби найбільш виразним було зниження загальної кількості лімфоцитів (р<0,05) в обох групах, зрілих Т-лімфоцитів із фенотипом (CD3) при РТ (53,56±10,11)%, і при ПТ (53,72±11,42)%, а також їх субпопуляцій - CD4 , більш виражене в групі з ПТ (34,16±6,78)% у порівнянні з РТ (37,±7,05)%. Аналогічні результати отримані й у хворих із ПТ РС - вірогідно знижена кількість неактивних Т-лімфоцитів (CD45RA) (33,68±8,61)%; хоча і менш виражена, ніж у пацієнтів із РТ РС; виявлено вірогідне зниження рівня природних кілерів з фенотипом CD56 (2,24±1,23)%, більш виражене, ніж у хворих першої групи; кількість натуральних кілерів з фенотипом CD16 (13,16±5,36)% на відміну від хворих із РТ була вищою.Для прогредієнтного типу перебігу РС у порівнянні з ремітуючим характерні більш пізній початок захворювання, перевага грубих порушень рухових функцій, статики, ходіння, координації, тазових функцій, що призводить до більш вираженої інвалідизації пацієнтів. У всіх хворих була виявлена активність імунопатологічних реакцій, більш виражена при прогредієнтному типі перебігу, про що свідчило значуще підвищення активованих лімфоцитів із фенотипом CD25 . При ремітуючому перебігу розсіяного склерозу встановлена експресія рецептора апоптозу на периферичних лімфоцитах при достатньому рівні їхньої активації, про що свідчить підвищення рівня HLA-DR і CD25. Для хворих із ремітуючим перебігом розсіяного склерозу характерна наявність позитивного кореляційного звязку між Т-лімфоцитами хелперами/індукторами (CD4) і В-лімфоцитами (CD20) (r=0,5; p<0,01), при високому показнику Ig G (15,11±3,49 г/л), що свідчить про активацію гуморальної ланки імунітету, спрямовану на пригнічення занадто активної цитотоксичної, і є сприятливим чинником.
План
Основний зміст роботи
Вывод
1. У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання - визначення клінічних, імунологічних і магнітно-резонансно-томографічних особливостей при різних варіантах перебігу розсіяного склерозу для обґрунтування вибору адекватної тактики лікування.
2. Для прогредієнтного типу перебігу РС у порівнянні з ремітуючим характерні більш пізній початок захворювання, перевага грубих порушень рухових функцій, статики, ходіння, координації, тазових функцій, що призводить до більш вираженої інвалідизації пацієнтів.
3. У всіх хворих була виявлена активність імунопатологічних реакцій, більш виражена при прогредієнтному типі перебігу, про що свідчило значуще підвищення активованих лімфоцитів із фенотипом CD25 .
4. При ремітуючому перебігу розсіяного склерозу встановлена експресія рецептора апоптозу на периферичних лімфоцитах при достатньому рівні їхньої активації, про що свідчить підвищення рівня HLA-DR і CD25. Це вказує на готовність до апоптозу автореактивних імунних клітин, що можна розглядати як компенсаторну реакцію на активний автоімунний процес. При ПТ немає кореляції маркера рецептора апоптозу з клітинами, які є його потенційними носіями, що посередньо вказує на відсутність захисної дії апоптозу при ПТ РС.
5. Для хворих із ремітуючим перебігом розсіяного склерозу характерна наявність позитивного кореляційного звязку між Т- лімфоцитами хелперами/індукторами (CD4) і В-лімфоцитами (CD20) (r=0,5; p<0,01), при високому показнику Ig G (15,11±3,49 г/л), що свідчить про активацію гуморальної ланки імунітету, спрямовану на пригнічення занадто активної цитотоксичної, і є сприятливим чинником. Для прогредієнтного перебігу захворювання дана кореляція не характерна, це свідчить про активацію цитотоксичних реакцій без компенсаторного підключення гуморального імунітету, чим і пояснюється відсутність ремісії у даних хворих.
6. За даними МРТ більша кількість осередків демієлінізації з діаметром більш ніж 10 мм і розташуванням їх в інфратенторіальній області характерно для прогредієнтного типу перебігу у порівнянні з ремітуючим типом перебігу.
7. При ремітуючому типі перебігу розсіяного склерозу виявлений взаємозвязок між кількістю осередків розмірами до 10 мм, кількістю Т- лімфоцитів хелперів/індукторів (CD4) і вмістом активованих клітин (HLA-DR) у сироватці крові, що вказує на постійну поточну поліклональну активацію імунокомпетентних клітин, що призводить до збільшення розмірів осередків демієлінізаціїї і появи нових осередків. У хворих із прогресуючим типом перебігу захворювання встановлена відсутність взаємозвязку між цими показниками, що, можливо, пояснюється переходом на якісно новий рівень патологічного процесу, обумовленого грубими метаболічними порушеннями, а імунологічні реакції, які розвиваються первинно, відходять на другий план.
8. При ремітуючому типі перебігу розсіяного склерозу доцільне призначення імуномодулюючих препаратів, зокрема Лаферону, які активізують авторегуляторні механізми і приводять до клінічного й імунологічного поліпшення.
Список литературы
1. Пелехова О.Л. Применение Лаферона при лечении больных рассеянным склерозом// Український вісник психоневрології. - 2003. - Т.11, вип. 1(34). - С. 63-66.
3. Яворская В.А., Пелехова О.Л. Магнитно-резонансная томография у больных рассеянным склерозом// Проблеми медичної науки та освіти. - 2003. - №3. - С. 23-26.
4. Яворская В.А., Пелехова О.Л. Иммунопатогенетические различия при ремиттирующем и прогредиентном типах течения рассеянного склероза// Українский вісник психоневрології. - 2003. - Т.11, вип. 4(37). - С. 36-39.
5. Пелехова О.Л. Зміна імунних реакцій при розсіяному склерозі // Матеріали підсумкової наукової конференції молодих учених Харківської медичної академії післядипломної освіти "Нові технології у медицині". - Харків: ХМАПО, 2002. - С. 44.
6. Яворская В.А., Пелехова О.Л. Диагностические критерии рассеянного склероза// Матеріали науково-практичної конференції неврологів "Нейроиммунология". - Спб: 2002. - С. 310-312.
7. Пелехова О.Л., Кривчун В.М., Чернышова Т.И. Диагностика ранних форм рассеянного склероза в практике семейного врача // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції " Сімейна медицина - досягнення і перспективи". - Харків: ХМАПО, - 2002. - С. 116
8. Яворская В.А., Пелехова О.Л. Иммунологические показатели при прогредиентном и ремиттирующем течении рассеянного склероза// Матеріали науково-практичної конференції неврологів "Нейроиммунология". - Спб: 2003. - С. 163-164.
9. Пелехова О.Л., Бондаренко Л.В. Лечение больных рассеянным склерозом лафероном//Матеріали 7-го міжнародного медичного конгресу студентів та молодих учених. - Тернопіль: 2003. - С. 171.
10. Яворская В.А., Пелехова О.Л., Гребенюк А.В., Кривчун С.А., Бондаренко Л.В. Герпетический энцефаломиелит, дебютирующий синдромом рассеянного склероза // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Неординарные (раритетные) синдромы и заболевания нервной системы у детей и взрослых". - Донецк-Славяногорск: 2003. - С. 270-272.