Визначення поширеності внутрішнього ендометріозу у різних вікових групах, а також серед хворих, які перенесли оперативні втручання на матці. Характеристика особливостей ультразвукової семіотики у разі різних клініко-морфологічних форм аденоміозу.
Аннотация к работе
Ефективність лікування аденоміозу за даними різних авторів варіює у межах від 46 до 83% (Е.В.Коханевич и соавт., 1998; К.П. На нашу думку, основною причиною таких розбіжностей є недооцінка під час вибору методу лікування впливу клініко-морфофункціональних особливостей аденоміозу та відповідних змін фунції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи (ГГЯС), що потребує подальшого вивчення. Клініко-морфофункціональні особливості у разі різних форм аденоміозу і в залежності від віку хворої лишаються недостатньо зясованими. Усе вищевикладене свідчить за необхідність розробки нового підходу до вибору методу лікування і контролю за ефективністю гормонотерапії у комплексному лікуванні аденоміозу із урахуванням особливостей клініко-морфофункціональної характеристики процесу, оцінки ступеню апоптозу у клітинах ендометрію та змін гормонального балансу, що і визначило мету та задачі нашого дослідження. Підвищити ефективність гормонотерапії аденоміозу на підставі результатів клініко-інструментального обстеження і анатомоморфофункціонального обґрунтування вибору методу лікування в залежності від локалізації, стадії, морфологічної форми та функціональної активності процесу у співставленні з динамікою гормональних змін і ступеня апоптозу в клітинах ендометрію.У залежності від клініко-морфологічних особливостей аденоміозу проведено розподіл I основної групи на наступні підгрупи: I.A - 57 (35,63%) хворих з дифузною формою, яка ще була підрозділена на 1, 2, 3, 4 підгрупи з І, ІІ, ІІІ та IV ступенем розповсюдженості ВЕМ відповідно; І.В - 20 (12,50%) спостережень вогнищевої форми; I.С - 50 (31,25%) спостережень вузлової; I.D - 33 (20,63%) спостережень кістозної форми аденоміозу. У порівняльну групу (ІІ група) увійшли 260 жінок, які були поділені на три підгрупи: ІІ.1 - 40 хворих, яким ГНТ у консервативному лікуванні аденоміозу призначалась за стандартними загальновідомими схемами без урахування морфофункціональних особливостей ендометріозу, апоптозного статусу ендометрію та гормонального балансу; ІІ.2 - 150 прооперованих хворих із гістологічно верифікованим аденоміозом з обовязковим УЗД перед операцією та ретроспективним клініко-морфо-ехоскопічним співставленням; ІІ.3 - 70 жінок після розродження кесарським розтином, які обстежені для визначення звязку захворюваності на аденоміоз із оперативними втручаннями на матці. Акустичними критеріями ВЕМ вважали збільшення розмірів матки-(85,0±0,7)% хворих; округлість її форми - (58,13±0,6)% із збільшенням передньо-заднього розміру у (80,0±0,7)% випадків; асиметричним потовщенням однієї із її стінок - (70,63±0,7)%; неоднорідну, чарункову структуру враженої стінки - (89,38±0,7)%; появу у ендометрії напередодні менструації аномальних анехогенних включень середнім діаметром 3-5 мм - (75,63±0,7)%, рідинних порожнин діаметром 6-33 мм із дрібнодисперсною наважкою - (47,5±0,5)%; нерівномірність та зазубреність базального шару ендометрію - (36,25±0,5)%; збільшення розміру серединного М-еха на 1-2 добу після діагностичного вишкрібання, появу навколо М-еха ехонегативного “валку” товщиною до 0,2 см - (61,88±0,6)%; наявність ехонегативних трубчастих структур, які орієнтовані перпендикулярно площині сканування - (42,5±0,5)%; появу окремих дільниць підвищеної ехогенності у міометрію - (68,13±0,6)%. За макроскопічними і морфологічними відмінностями у прооперованих хворих виділили наступні морфологічні форми аденоміозу: дифузну - (36,0±0,5)% хворих, коли ріст ЕГ від базального шару у мязову тканину відмічався на всьому протязі слизової матки і між міометрієм серед сполучної тканини розташовані були ізольовані ектопічні залози; вогнищеву - (11,33±0,3)% випадків, коли ріст ЕГ від базальної мембрани спостерігався в окремих ділянках слизової оболонки з утворенням із скупчень гетеротопічних залоз ЕГ, оточених стромою; вузлову-(28,67±0,4)% випадків, коли ЕГ формували вузол у товщі міометрію; кістозну-(23,33±0,4)% випадків, коли просвіти ендометріоїдних залоз були кістозно розширені і перевищували поле зору у разі малого збільшення мікроскопу (тобто1х1 мм). Переважними типами залозистого епітелію у разі всіх форм були проліферативний та гіперпластичний, причому найбільш виражений проліферативний потенціал був у хворих з дифузною формою ІІІ ступеню, з вузловою та кістозною формами.У дисертації наведено вирішення наукового завдання, що є актуальним в сучасній гінекології - підвищення результатів гормонотерапії аденоміозу на підставі клініко-інструментального і анатомоморфофункціонального обґрунтування вибору методу лікування в залежності від локалізації, стадії, морфологічної форми та функціональної активності процесу у співставленні із динамікою гормональних змін і ступенем апоптозу в клітинах ендометрію. У хворих на аденоміоз у 96,25% випадків у анамнезі констатовані внутрішньоматкові втручання: 3 і більше штучних абортів - 22,94%, лікувально-діагностичні вишкрібання матки - 48,10%, інструментальне видалення ВМС - 10,96%, діатермокоагуляція шийки матки - 48,57%; аденоміоз є домінуючим несприятливим наслідком опе