Епідеміологічні особливості, варіанти клінічного перебігу, біохімічних зрушень, імунологічних показників у хворих на гострий та хронічний гепатит С. Фактори, що сприяли інфікуванню вірусом гострого та хронічного ГС, клініко-біохімічні варіанти перебігу.
Аннотация к работе
Вірусні гепатити відносяться до хвороб, які в значній мірі визначають захворюваність і смертність в світі. Гепатит С /ГС/, відомий раніше під назвою "гепатит ні-А, ні-В" з парентеральним механізмом передачі, вірус якого був ідентифікований в 1989 р. Враховуючи важливість проблеми, недостатню її вивченість, і, головним чином те, що хвороби, в т. ч. і інфекційні, в звязку з екологічними умовами мають свої особливості, наші дослідження були присвячені цій актуальній темі. Робота виконана в плані загальної програми досліджень по проблемі "Вірусні гепатити", є частиною планової науково-дослідної роботи "Вивчити клінічні, епідеміологічні, біохімічні, імунологічні особливості перебігу ГС, його диференційну діагностику, розробити принципи лікування з метою попередження несприятливих наслідків", яка виконувалась у Київському НДІ епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В.Громашевського МОЗ України (КНДІЕІХ). На основі проведених спостережень при комплексному використанні клінічних, епідеміологічних, біохімічних, імунологічних методів із застосуванням високочутливих тестів визначення маркерів ГС (анти-HCV в імуноферментному аналізі (ІФА), HCV-RNA в полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР), установлені фактори, що сприяли інфікуванню вірусом ГС (HCV), серед яких центральне місце займали лікувально-діагностичні медичні втручання та внутрішньовенне введення наркотичних речовин.Хворі на ГГС перебували в стаціонарі 3-4 тижні, за більшою частиною з них після виписки з стаціонару вівся ретельний нагляд протягом 1 року і більше. Основні фактори інфікування хворих на ГС. інфікування зустрічався значно частіше, ніж у хворих на гострий гепатит В (ГГВ) (35 % і 15,9 % відповідно, Р<0,05). При вивченні клінічних особливостей у хворих на ГС було установлено, що тривалість інкубаційного періоду значно варіювала і в середньому склала 75,0±13,8 днів, причому у хворих, які мали в анамнезі переливання крові - 38,3±7,8 днів. Загальна слабкість Швидка стомленість і зниження працездатності Погіршення апетиту Головний біль Підвищення t0 тіла Артралгії Нудота Блювання Сухість і гіркота в ротовій порожнині Важкість у правому підреберї Біль у правому підреберї Схуднення Метеоризм Жовтяниця хвилеподібна постійна не відмічалась Свербіння шкіри Телеангіоектазії Пальмарна ерітема Геморагічний синдром Набряко-асцитичний синдром Збільшення печінки до 3,0 см більше 3,0 см Збільшення селезінки 65 32 12 16 10 31 7 14 26 27 58 16 7 63 11 43 87,8 43,2 16,2 21,6 13,5 41,9 9,5 18,9 35,1 36,5 78,4 21,6 9,5 85,1 14,9 58,1 40 22 13 12 6 6 15 2 19 19 18 5 4 18 11 7 22 6 15 15 8 8 27 13 26 100 55,0 32,5 30,0 15,0 15,0 37,5 5,0 47,5 47,5 45,0 12,5 10,0 45,0 27,5 17,5 55,0 15,0 37,5 37,5 20,0 20,0 67,5 32,5 65,0 клінічних симптомів найчастіше спостерігались: загальна слабкість (87,8 %), зниження апетиту (43,2 %), нудота (41,9 %), важкість у правому підреберї (35,1 %), біль у правому підреберї (36,5 %). При виписці серед 34 хворих з підвищеними показниками активності АЛАТ в цільній сироватці крові АВС спостерігався у 12 осіб, збільшення розмірів печінки до 3 см нижче краю ребрової дуги - у 25, спленомегалія - у 10 чол; у хворих з нормальними показниками: АВС - у 7 осіб, гепатомегалія - 18, спленомегалія - у 8 чол.Питома вага моноетіологічного гепатиту С серед хворих на вірусні гепатити, госпіталізованих у КНДІЕІХ, склала 18,5 %. Головними факторами, що сприяли інфікуванню хворих вірусом гепатиту С, були лікувально-діагностичні медичні втручання (49,4 %), внутрішньовенне введення наркотичних речовин (32,7 %). Гострий гепатит С характеризувався поліморфізмом клінічних проявів, у більшості хворих перебігав у безжовтяничній (21,6 %) і легкій жовтяничній (59,5 %) формах, мав високу частоту затяжного перебігу (43,9 %), рецидивів (30,8 %), незавершеності патологічного процесу (57,7 %). Хронічний гепатит С виявлявся в маніфестній (27,4 %), субклінічній (53,4 %) та інапарантній (19,2 %) формах, розвивався частіше латентно, не мав вираженої клінічної симптоматики, характеризувався гепатомегалією, яка часто супроводжувалась спленомегалією, наявністю екстрапечінкових знаків та позапечінковими проявами, змінами ехоструктури печінки. У 2/3 хворих на гострий гепатит С визначалось незначне (1,2 - 3,0 ммоль/г?л) або помірне (3,0 - 5,0 ммоль/г?л) підвищення активності АЛАТ у цільній сироватці крові.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
1. Питома вага моноетіологічного гепатиту С серед хворих на вірусні гепатити, госпіталізованих у КНДІЕІХ, склала 18,5 %. Головними факторами, що сприяли інфікуванню хворих вірусом гепатиту С, були лікувально-діагностичні медичні втручання (49,4 %), внутрішньовенне введення наркотичних речовин (32,7 %). У 17,9 % хворих конкретні шляхи інфікування не установлені.
2. Гострий гепатит С характеризувався поліморфізмом клінічних проявів, у більшості хворих перебігав у безжовтяничній (21,6 %) і легкій жовтяничній (59,5 %) формах, мав високу частоту затяжного перебігу (43,9 %), рецидивів (30,8 %), незавершеності патологічного процесу (57,7 %).
3. Хронічний гепатит С виявлявся в маніфестній (27,4 %), субклінічній (53,4 %) та інапарантній (19,2 %) формах, розвивався частіше латентно, не мав вираженої клінічної симптоматики, характеризувався гепатомегалією, яка часто супроводжувалась спленомегалією, наявністю екстрапечінкових знаків та позапечінковими проявами, змінами ехоструктури печінки.
4. У хворих на маніфестну форму хронічного гепатиту С відмічалась перевага періодів загострень над ремісіями, у 25 % з них був діагностований цироз печінки. При цирозі печінки нерідко спостерігалась тривала іктеричність склер і різні прояви геморагічного та набряко-асцитичного синдромів, диспротеінемія з високим рівнем гамаглобулінів.
5. У 2/3 хворих на гострий гепатит С визначалось незначне (1,2 - 3,0 ммоль/г?л) або помірне (3,0 - 5,0 ммоль/г?л) підвищення активності АЛАТ у цільній сироватці крові. При виписці з стаціонару у 48,5 % були нормальні і у 51,5 % незначно або помірно підвищені показники. Така направленість співвідношення установлена і через 6 місяців та 1 рік спостереження. Закономірного звязку між показниками активності АЛАТ в цільній і розведеній сироватках крові не виявлено. При хронічному гепатиті С у 3/4 обстежених хворих визначались нормальні показники активності АЛАТ. У частини хворих нормальні показники перемежовувались з підвищеними. "Ефект розведення" був відсутнім.
Концентрація "СМ" в крові була підвищена у 1/3 хворих на гострий гепатит С та у 3/4 - на хронічний гепатит С.
6. У хворих на гострий гепатит С при виписці їх із стаціонару та у віддалені строки (6 міс, 1 рік) могли спостерігатись: астено-вегетативний синдром, гепатомегалія, спленомегалія. Указані клінічні симптоми визначались у осіб і з підвищеними, і з нормальними показниками АЛАТ, але при нормальних показниках ці клінічні симптоми виявлялись дещо рідше, ніж при підвищеній активності АЛАТ. При наявності клінічних проявів особи і з підвищеною, і з нормальною активністю АЛАТ потребують подальшого спостереження, як і хворі тільки з підвищеною активністю АЛАТ.
7. При гострому і хронічному гепатиті С виявлена вторинна імунологічна недостатність по Т-клітинному типу, що проявлялась зниженням загальних Е-РУК та зміною основних регуляторних ланцюгів Т-системи імунітету в бік гіперсупресії. Разом з тим, виявлені підвищення рівня ЦІК, збільшення концентрації IGM і IGG.
ПЕРЕЛІК РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Клінічна та імунологічна характеристика вірусного гепатиту С //Журнал практического врача. - 1998. - №3. - С. 38-39 (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Бобровою І.А. та ін.).
Особенности биохимических исследований при хроническом гепатите С //Журнал практического врача. - 1998. - №6. - С. 11-14 (в соавт. с Громашевской Л.Л., Татьянко Н.В., Гуралем А.Л. и др.).
Метод применения рекомбинантного интерферона альфа - 2б (Интрона А) при хроническом вирусном гепатите С //Информационное письмо № 18-98 о нововведениях в системе здравоохранения. Вып. 2. - Киев. - 1998. (в соавт. с Вовк А.Д., Ляшок О.В., Антоненко С.В. и др.).
Клінічна та епідеміологічна характеристика вірусного гепатиту "С" // Сб. научн. тр. международной научно-практической конференции "Современные аспекты военной медицины". - Киев, 1998. - С. 249-250.
Клиническое течение HCV/HBV микст-гепатитов // Сб. научн. тр. международной научно-практической конференции "Современные аспекты военной медицины". - Киев, 1998. - С. 345-346. (в соавт. с Вовк А.Д., Татьянко Н.В.).
"Интрон А" в лечении больных вирусными гепатитами // Сб. науч. тр. международной научно-практической конференции "Современные аспекты военной медицины". - Киев, 1998. - С. 141-142. (в соавт. с Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Ляшок О.В.).
До питання про вірусний гепатит "С". // Матеріали ХІІІ зїзду Українського товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім. Д.К.Заболотного. Вінниця. - 1996. - С. 155-156 (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Шагінян В.Р.).
Клинические особенности вирусного гепатита С // Юбилейная научная конференция "Инфектология. Достижения и перспективы". - С.-Пб, 1996. - С. 55. (в соавт. с Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Шагинян В.Р.).
Деякі епідеміологічні та клінічні особливості гепатиту С // Інфекційні хвороби: Зб. наук. пр. Вип. V. - Львів: "Ескулап", 1997.-С. 19-20.
Диференційна діагностика вірусних гепатитів С і В // Матеріали науково-практичної конференції "Нове в діагностиці та лікуванні вірусних хвороб".- Суми, 1997.- С. 38-39. (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В.).
Актуальні питання гепатиту С // Матеріали науково-практичної конференції “Вікові особливості інфекційних хвороб”. - Тернопіль, 1998. - С. 24-25. (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В.).
Клініко-імунологічна характеристика гепатиту С // Матеріали V зїзду інфекціоністів України. - Тернопіль, 1998. - С. 26-28. (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Бобровою І.А. та ін.).
Десятирічний досвід застосування рекомбінантних генноінженерних альфа - інтерферонів при вірусних гепатитах // Матеріали V зїзду інфекціоністів України. - Тернопіль, 1998. - С. 28-30. (у співавт. з Вовк А.Д., Татьянко Н.В., Федорченко С.В. та ін.).