Клініко-експериментальне обґрунтування лікування ураження зорового аналізатора при ремітуючому типу розсіяного склерозу - Автореферат

Важливим місцем у патогенезі і клініці РС є доведене ураження структур зорового аналізатора - оптична нейропатія, що первинно проявляється у вигляді ретробульбарного (оптичного) невриту (РН), і є одним з головних чинників втрати працездатності хворими (Віничук С.М. та співавт., 2001; Завалишин И.А. и соавт., 2000; Волошина Н.П. и соавт., 2005). Оптичний неврит при РС проявляється зниженням гостроти зору і контрастної чутливості, дефектами поля зору, особливо на червоний і зелений кольори, утворенням центральних скотом, зменшенням критичної частоти злиття миготінь (КЧЗМ), електрофізіологічними змінами (збільшенням латентності викликаних зорових потенціалів (ВЗП)) (Завалишин И.А. и соавт., 2000; Пономарчук В.С. та співавт., 1998; Шамшинова А.М. и соавт., 1999). Дослідити вплив лікування „Імуноглобуліном людини нормальним для внутрішньовенного введення” і імуноглобуліном щура у тварин з ЕАЕ на ступінь руйнування мієлінової оболонки і осьових циліндрів нервових волокон зорових нервів на 17-у і 30-у добу спостереження. Методи дослідження - офтальмологічні - візометрія, візоконтрастометрія, кампиметрія, периметрія на монохромний, зелений і червоний кольори, аутоскотометрія за допомогою сітки Амслера, офтальмоскопія, визначення КЧЗМ, оптична когерентна томографія (ОКТ); електрофізіологічні - визначення латентності ВЗП; магнітнорезонансна томографія головного мозку і орбіт (МРТ); неврологічні - визначення неврологічних проявів ЕАЕ у дослідних щурів; загальногістологічні - визначення структурних змін судин ГМЦР потиличної частки кори головного мозку щурів з ЕАЕ методом фіксації гістологічних зрізів в парафіні та фарбуванням гематоксиліном і еозином; нейрогістологічні - вивчення стану тіл нейронів потиличної частки кори головного мозку щурів з ЕАЕ за методом Ніссля; електронномікроскопічні - визначення структурних змін нервових волокон зорових нервів щурів з ЕАЕ на ультратонких зрізах зорових нервів; морфометричні. Проведений аналіз отриманих результатів засвідчив протекторну дію внутрішньовенних імуноглобулінів на судини гемомікроциркулярного русла, нервові клітини, що виявлялось на 17-у і 30-у добу після індукції ЕАЕ - у тварин, які отримували „Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення” було на 24% і 38%, а у тварин, які отримували імуноглобулін щура - на 27% і 40% відповідно, більше неушкоджених перикаріонів нервових клітин у порівнянні з контролем.Експериментальна частина роботи полягала у індукції лабораторним щурам ЕАЕ, оцінці їх неврологічного статусу, дослідженні морфологічних змін периферійної (зоровий нерв) і центральної (кора головного мозку) частин зорового аналізатора. Усі тварини були розділені на 4 групи: перша група - 12 щурів, які з 12 по 16 добу після індукції ЕАЕ отримували „Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення” в дозі 0,5г/кг; друга група - 8 щурів, які з 12 по 16 добу після індукції ЕАЕ отримували імуноглобулін щура в дозі 0,5г/кг; третя група - 7 щурів - контроль ЕАЕ; четверта група - 3 щура - інтактні. Тяжкість хвороби оцінювали за шкалою: відсутність клінічних проявів - 0 балів; зниження тонусу хвоста - 1 бал; слабкість або легкий параліч задніх кінцівок - 2 бали; важкий параліч задніх або всіх чотирьох кінцівок - 3 бали; передсмертний стан - 4 бали; смерть - 5 балів (Лісяний М.І. та співавт., 2001; Лісяний М.І., 2003). Окрім характерної неврологічної симптоматики 58 (88%) хворих скаржились на погіршення зору та/або біль при рухах на одному оці, 8 (12%) хворих - на двох очах. Перша група - 49 хворих (98 очей), окрім неспецифічною метаболічної терапії, отримували патогенетичну терапію у вигляді крапельних інфузій препарату „Імуноглобулін людини нормальний для внутрішньовенного введення” в дозі 0,2г/кг щодня протягом 5 діб, і, надалі, в дозі 0,2г/кг щомісяця протягом 2 років.На 17-у добу спостереження у щурів першої і другої групи клінічний стан покращувався, ознаки ЕАЕ зменшувались, відповідно, на 31% і 36%. Статистичний аналіз отриманих даних засвідчує зменшення проявів ЕАЕ на 17-у добу у щурів першої групи на 30% (Р<0,01), і у щурів другої групи на 41% (Р<0,01) у порівнянні з контролем. На 30-у добу спостереження ознаки ЕАЕ у порівнянні з 17-ю добою зменшились, відповідно, в першій групі - на 74% (Р<0,01), в другій групі - на 59% (Р<0,01), в третій групі - на 63% (Р<0,01) (рис.1). Проведене дослідження співвідношення різних груп перикаріонів свідчить, що на ранніх термінах спостереження (17 доба) є значна кількість неушкоджених нервових клітин (до 40-43%) у першій і другій групі тварин, у той час, як у третій групі тварин неушкоджених перикаріонів визначали лише 16%, що може свідчити про протекторну функцію імуноглобулінів на нейрони потиличної частки кори головного мозку тварин. У пізні терміни спостереження (30 доба) частка перикаріонів з виразними змінами в першій і другій групах складає лише 0-3%, а в третій групі тварин - 5%, незмінених же нервових клітин у першій і другій групах до 65-67%, у той час, як у третій групі лише 27

Основний зміст роботи

Динаміка неврологічного статусу щурів з ЕАЕ.

Найбільш виразні прояви ЕАЕ визначались у дослідних тварин починаючи з сьомої доби після індукції. Свого максимуму дані ознаки досягали на дванадцяту добу. Значних розбіжностей за клінічним станом серед щурів трьох дослідних груп на 12-у добу не виявляли. На 17-у добу спостереження у щурів першої і другої групи клінічний стан покращувався, ознаки ЕАЕ зменшувались, відповідно, на 31% і 36%. В той же час, у третій групі щурів ознаки ЕАЕ на 17-у добу були менші у порівнянні з 12-ою добою лише на 7%. Статистичний аналіз отриманих даних засвідчує зменшення проявів ЕАЕ на 17-у добу у щурів першої групи на 30% (Р<0,01), і у щурів другої групи на 41% (Р<0,01) у порівнянні з контролем. На 30-у добу спостереження ознаки ЕАЕ у порівнянні з 17-ю добою зменшились, відповідно, в першій групі - на 74% (Р<0,01), в другій групі - на 59% (Р<0,01), в третій групі - на 63% (Р<0,01) (рис.1).

Рис.1. Клінічні ознаки ЕАЕ у щурів у балах.

Структура центрального (потилична кора головного мозку) і периферійного (зоровий нерв) відділів зорового аналізатора у щурів з ЕАЕ. За ступенем морфологічних змін перикаріони нейронів поділяли на помірно змінені і виразно змінені. Проведене дослідження співвідношення різних груп перикаріонів свідчить, що на ранніх термінах спостереження (17 доба) є значна кількість неушкоджених нервових клітин (до 40-43%) у першій і другій групі тварин, у той час, як у третій групі тварин неушкоджених перикаріонів визначали лише 16%, що може свідчити про протекторну функцію імуноглобулінів на нейрони потиличної частки кори головного мозку тварин.

У пізні терміни спостереження (30 доба) частка перикаріонів з виразними змінами в першій і другій групах складає лише 0-3%, а в третій групі тварин - 5%, незмінених же нервових клітин у першій і другій групах до 65-67%, у той час, як у третій групі лише 27%. Ці дані можуть свідчити про більш швидке і повне відновлення нейронів потиличної частки кори головного мозку щурів під впливом внутрішньовенних імуноглобулінів.

У інтактних щурів ми не виявляли змін судин ГМЦР. У тварин з індукованим ЕАЕ, що не отримували лікування в тканині потиличної частки головного мозку, у ранній термін дослідження, виявляли значні зміни судин ГМЦР у вигляді зміни форми просвіту судини, нерівномірної товщини базальної мембрани, периваскулярного набряку і інфільтрації. У пізній термін спостереження відмічали зменшення набряку і ознак інфільтрації периваскулярної мозкової тканини, судини мали рівномірну базальну мембрану, що свідчить про поступове відновлення структури. У тварин першої і другої груп у ранній термін спостереження зміни судини ГМЦР були менш виражені у порівнянні з третьою групою, а у пізній термін спостереження зміни ГМЦР були майже відсутні. Така відносна стабільність ланок ГМЦР потиличної частки кори головного мозку щурів першої і другої груп вказує на потенційно менший ризик нейродегенеративних процесів у даних дослідних тварин, оскільки ГМЦР є частиною гемоенцефалічного барєру, виконує розмежувальну функцію в мозковій тканині, зменшує проникність в останню компонентів аутоімунної агресії при демієлінізуючих процесах.

При електронномікроскопічному дослідженні у тварин контрольної групи визначається руйнування мієлінової оболонки нервових волокон зорового нерву, яке супроводжується її набряком, розщепленням на шари і втратою структурованості. Осьові циліндри нервових волокон зморщуються, збільшується щільність розміщення філаментозно-тубулярних структур цитоскелета. У щурів першої і другої груп у ранній термін спостереження визначали значно менш виражені ознаки руйнування мієліну. Більшість мієлінових нервових волокон була відносно збереженою, менш виражені ознаки розшарування і набряку мієлінової оболонки, збережена аксолема осьових циліндрів. У пізні терміни спостереження у щурів першої і другої груп ознаки демієлінізації і дегенерації осьових циліндрів нервових волокон зорового нерва були майже відсутні, в той час, як у щурів третьої групи (контроль ЕАЕ) зберігались розшаровування мієлінової оболонки і структурні зміни осьових циліндрів. Отримані результати свідчать про здатність внутрішньовенних імуноглобулінів запобігати руйнуванню осьових циліндрів і мієлінової оболонки нервових волокон зорового нерву в ранні терміни спостереження (17 доба), що пізніше (30 доба) виявляється більш швидким і повним відновленням структури нервових волокон.