Аналіз нервово-м’язової передачі у дітей з різними клінічними формами енурезу. Розробка алгоритму діагностики енурезу у дітей з урахуванням особливостей уродинаміки нижніх сечових шляхів. Діагностичні можливості методу біологічного зворотного зв’язку.
Аннотация к работе
Енурез (нічне нетримання сечі) як розлад сечовипускання досить поширений серед дітей, тому в клінічній практиці з ним часто зустрічаються лікарі різних спеціальностей (педіатр, невролог, психіатр, уролог, ендокринолог тощо). Однак до цього часу залишається недостатньо вивченим стан нервово-мязової передачі у дітей з різними клінічними формами енурезу, дослідження яких дозволяє опосередковано оцінити функціональний стан м?язів, що забезпечують динамічну активність нижніх сечових шляхів, а також проведення нервового імпульсу з попереково-крижового сплетіння на сечовий міхур, порушення якого свідчить про ураження відповідних рівнів регуляції сечовипускання. Враховуючи наведені дані, можна вважати, що ретельна розробка критеріїв діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей, що ґрунтуються на дослідженні особливостей нервово-мязової передачі та уродинаміки сечових шляхів, дозволить оптимізувати підходи до їх лікування . Завдання дослідження: Оцінити стан нервово-мязової передачі поверхневою стимуляційною електроміографією у дітей, з енурезом та визначити електроміографічні діагностичні критерії різних клінічних форм захворювання. Впроваджено в клінічну практику алгоритм діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей на основі трьохетапного обстеження з урахуванням стану нервово-мязової передачі та особливостей неврологічного статусу (патент №14684 “Спосіб діагностики різних клінічних форм енурезу у дітей”).При вивченні анамнезу захворювання зясовували вік, в якому почався енурез, можливу причину виникнення, наявність “світлих проміжків”, характер перебігу захворювання, порушення нічного сну, наявність денного нетримання сечі та характер акту сечовипускання. Стан нервово-мязової передачі у дітей з енурезом досліджували за стимуляційною електроміографією (ЕМГ), яку проводили на апараті "TOENNIS" фірми "Erich Jeager" (Німеччина) з використанням поверхневих електродів для визначення прямої збудливості м?язів та швидкості проведення імпульсу по нервових волокнах, що свідчить про процеси мієлінізації та дозрівання нервових структур у дітей з енурезом. Стан уродинаміки сечових шляхів у дітей з різними клінічними формами енурезу оцінювали при комплексному вивченні результатів анамнезу, клінічного обстеження, УЗД нирок та сечового міхура, даних реєстрації добового ритму спонтанних сечовипускань, урофлоуметрії та діагностичної проби з метрономом методом біологічного зворотного звязку на основі урофлоуметрії. Так, залишкову сечу обємом більше 10% виявили у 20,1% хворих, помірне потовщення стінок сечового міхура - у 29,7%, дрібнодисперсну завись - у 10,8% хворих з енурезом. Для визначення стану детрузора та сфінктерів сечового міхура і сечовипускального каналу, їх скоординованої дії та сечовипускального рефлексу, який свідчить про процеси дозрівання нервових структур у дітей з енурезом, проводили розроблену нами діагостичну пробу з метрономом методом біологічного зворотного звязку на основі методу урофлоуметрії з використанням вправ для тренування мязів тазового дна за Кегелем (1952).В роботі проведено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове вирішення проблеми удосконалення діагностики енурезу з урахуванням особливостей уродинаміки нижніх сечових шляхів та стану нервово-мязової передачі за методами урофлоуметрії та стимуляційної міографії при різних клінічних формах енурезу у дітей. У дітей з енурезом клінічні прояви дисфункцій сечового міхура (імперативні позиви, нетримання сечі під час фізичного навантаження, рідкі сечовипускання), порушення вегетативного гомеостазу та зміни мінерального обміну у вигляді гіпермагніємії (59,6%) та гіпокальціємії (21,1%) поєднувались з порушенням неврологічного статусу, гіпотонія мязів нижніх кінцівок, зниження або підвищення шкірних та сухожильних рефлексів, стомлюваність ніг), що вказує на роль нервово-мязової передачі та функціонального стану сечових шляхів у патогенезі захворювання. Так, у дітей з ізольованим нічним енурезом виявлено збільшення в 2-2,5 раза латентного періоду М - відповіді m gastrocnemicus та m. abductor hallucis, асиметрію латентного періоду М - відповіді m. abductor hallucis, псевдополіфазні комплекси з нормальною тривалістю М-відповіді m. gastrocnemicus (40,7%), що свідчить про ураження центральних рівнів регуляції сечовипускання. Аналіз стану уродинаміки сечових шляхів у дітей з енурезом за добовим моніторуванням урофлоуметрії у сукупності з оцінкою скарг виявлених за експрес-опитувальником, реєстрацією добового ритму сечовипускання, УЗД сечового міхура показав, що у 1/3 хворих відмічено ознаки дисфункцій сечових шляхів з переважанням гіперрефлекторного типу та детрузорно-сфінктерної диссінергії. Використання розробленої нами діагностичної проби з метрономом за методом біологічного зворотного звязку на основі урофлоуметрії у дітей з різними клінічними формами енурезу порівняно із здоровими дітьми показало, що у хворих з первинною формою ізольованого нічного енурезу відмічено збільшення в 3 рази латентних періодів t1, t2 та відсутніс