Розвиток терапевтичних і спонтанних ремісій у хворих на синдром залежності, викликаний вживанням тютюну. Клініко-прогностичні критерії перебігу ремісій для підвищення ефективності лікувальних заходів і подовження періодів непаління тютюнових виробів.
Аннотация к работе
Серед хворих на синдром залежності, викликаний вживанням тютюну, тільки незначна їхня частина спроможна самостійно відмовитися від паління, а інші хворі, навіть, незважаючи на наявність у них бажання і заходів соціального впливу, самостійно припинити паління не можуть і потребують медичної допомоги (С.І.Табачніков, О.А.Панченко, 1991; В.К.Смирнов, 1993, 2000; БЕНАМИСЕЛА, 1998; А.А.Александров, 1999; С.І.Табачніков, 2002). Недостатність даних про наслідки припинення паління для психічного стану осіб, які знаходяться у ремісії, з одного боку, і клінічного опису структури ремісії, з іншого боку, не дає можливості прогнозу термінів розвитку ремісії, її тривалості і якості. Мета дослідження на основі вивчення з позиції системного підходу клінічної структури, типів перебігу терапевтичних і спонтанних ремісій у хворих на синдром залежності, викликаний вживанням тютюну, розробити клінікопрогностичні критерії перебігу ремісій для підвищення ефективності лікувальних заходів і подовження періодів непаління тютюнових виробів. Виділити і клінічно описати типи перебігу ремісій у хворих на тютюнову залежність. ремісія тютюновий залежність лікувальний Розробити клінікопрогностичні критерії перебігу ремісій у хворих на тютюнову залежність.За умови повного припинення паління тютюну і впровадження комплексної диференційованої терапії клініка розвитку терапевтичної ремісії складається з ряду закономірностей у вигляді передремісійного стану і трьох етапів (становлення, формування, стабілізація). Встановлено, що клінічні особливості передремісійного стану, етапів розвитку терапевтичної ремісії визначаються клінічними формами синдрому залежності, викликаного вживанням тютюну. Найкоротший (p<0,01) термін розвитку терапевтичної ремісії спостерігався за умови дисоційованої форми з гіпертимією (44,0±2,0 дні), а найбільш тривалий (p<0,001) за умови психосоматичної (115,2±7,3 днів). У хворих на ідеаторну і дисоційовану форми тютюнової залежності терапевтична ремісія розвивалася протягом 59,7±1,6 і 83,1±1,6 днів відповідно. За умови самостійного припинення паління тютюну спостерігалися прискорений розвиток ремісій (p<0,001), наявність дезактуалізованої симптоматики стану відміни, відсутність передремісійного стану й етапу становлення ремісії за психосоматичною і повна відсутність синдрому відміни, передремісійного стану, а також етапів становлення і формування за дисоційованою формами тютюнової залежності.
План
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Вывод
У дисертаційній роботі з позиції системного підходу вирішена наукова задача вивчення клінічної структури, типів перебігу терапевтичних і спонтанних ремісій у хворих на синдромом залежності, викликаний вживанням тютюну, розробки прогностичних критеріїв їх перебігу для підвищення ефективності лікувальних заходів і подовження періодів непаління тютюнових виробів.
За умови повного припинення паління тютюну і впровадження комплексної диференційованої терапії клініка розвитку терапевтичної ремісії складається з ряду закономірностей у вигляді передремісійного стану і трьох етапів (становлення, формування, стабілізація). Вони мають свій клінічний зміст і тривалість.
Встановлено, що клінічні особливості передремісійного стану, етапів розвитку терапевтичної ремісії визначаються клінічними формами синдрому залежності, викликаного вживанням тютюну. Найкоротший (p<0,01) термін розвитку терапевтичної ремісії спостерігався за умови дисоційованої форми з гіпертимією (44,0±2,0 дні), а найбільш тривалий (p<0,001) за умови психосоматичної (115,2±7,3 днів). У хворих на ідеаторну і дисоційовану форми тютюнової залежності терапевтична ремісія розвивалася протягом 59,7±1,6 і 83,1±1,6 днів відповідно.
Порівняльне вивчення особливостей розвитку терапевтичних і спонтанних ремісій дало можливість виявити розбіжності в їх клінічній структурі. За умови самостійного припинення паління тютюну спостерігалися прискорений розвиток ремісій (p<0,001), наявність дезактуалізованої симптоматики стану відміни, відсутність передремісійного стану й етапу становлення ремісії за психосоматичною і повна відсутність синдрому відміни, передремісійного стану, а також етапів становлення і формування за дисоційованою формами тютюнової залежності. Тривалість розвитку спонтанної ремісії за психосоматичною і дисоційованою формами склала 25,4±0,6 і 1,5±0,1 днів відповідно.
У результаті катамнестичного спостереження за хворими із терапевтичною і спонтанною ремісіями виявлені три типи їх перебігу: а) безсимптомний; б) резидуальний із неврозоподібною симптоматикою; в) безсимптомний із гіпертимією.
Типи перебігу терапевтичної ремісії визначаються клінічною формою тютюнової залежності. Безсимптомний тип спостерігався в усіх хворих на ідеаторну форму. Резидуальний із неврозоподібною симптоматикою тип мали 94,8±2,6% хворих на дисоційовану і всі хворі на психосоматичну форми. Безсимптомний із гіпертимією тип був властивий тільки 5,2±2,6% хворих на дисоційовану форму (3,1±1,5% від загальної кількості хворих основної групи). У цілому, за умови терапевтичних ремісій співвідношення типів їх перебігу становило 30,8±4,1%, 66,2±4,2% і 3,1±1,5% відповідно і виявляло більшу поширеність резидуального із неврозоподібною симптоматикою типу перебігу ремісії.
Для хворих, що самостійно припинили паління тютюнових виробів, і які тривалий час знаходяться у спонтанній ремісії, характерний у цілому безсимптомний тип її перебігу.
Узагальнення отриманих даних дозволило виділити клінікопрогностичні критерії перебігу терапевтичної ремісії. Прогноз тривалості і якості терапевтичної ремісії повинний визначатися клінічною формою тютюнової залежності і типом перебігу ремісії. Прогностично найбільш сприятливим за клінікою, тривалістю і меншим числом рецидивів є безсимптомний, менш сприятливий резидуальний із неврозоподібною симптоматикою, а несприятливий безсимптомний із гіпертимією типи перебігу ремісії.
Результати дослідження дають можливість прогнозувати терміни розвитку і тривалість терапевтичних ремісій у хворих на тютюнову залежність, їх якість і з урахуванням цього впроваджувати підтримуючу і протирецидивну терапію, спрямовану на підвищення ефективності лікувальних заходів і подовження періоду непаління тютюнових виробів, що дозволило нам зберегти ремісію до кінця третього року катамнестичного спостереження у 66,9±4,2% хворих основної групи.
Список литературы
Сойникова В.Г. Вопросы диагностики, формообразования, течения и профилактики табачной зависимости // Архів психіатрії. - 2000. - № 12(2021). - С. 6165.
Сойникова В.Г. Клинические особенности формирования безлекарственных ремиссий табачной зависимости // Архів психіатрії. - 2000. - № 34(2223). - С. 8486.
Сойникова В.Г. Клиника становления и формирования терапевтической ремиссии табачной зависимости // Архів психіатрії. - 2001. - № 12 (2425). - С.6870.
Сойникова В.Г. Клиникопрогностические критерии течения ремиссии табачной зависимости // Архів психіатрії. - 2001. - № 4(27). - С161163.
Смирнов В.К., Сойникова В.Г. Клиническая типология ремиссий табачной зависимости // Новости науки и техн. Сер. Мед. Вып. Табачн. завис. и курение табака / ВИНИТИ. - 1997. - №5. - С.16.