Клінічна, лабораторна і морфологічна характеристики та лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом - Автореферат

Хворіють на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом (МЕЗПГН з НС) переважно люди молодого віку; незадовільні результати лікування сприяють прогресуванню захворювання, що врешті решт призводить до необхідності застосування ниркової замісної терапії, що робить проблему лікування цієї форми ХГН соціально важливою (Lau KK., Wyatt PJ. МЕЗПГН зустрічається з однаковою частотою у чоловіків та жінок, виникає частіше у віці 17 - 25 років і тільки у 13 % пацієнтів захворювання констатується у віці понад 45 років (Bazzi C., Petrini C., Rizza V., Arrigo G. and DAMICO G. A., 2000). Зокрема, лікування глюкокортикоїдами, цитостатиками дає позитивні результати лише у 20 - 30 % пацієнтів. Інакше кажучи, у 70 - 80 % хворих терапія не призводить до формування повної клініко-лабораторної ремісії (ПКЛР) або часткової клініко-лабораторної ремісії (ЧКЛР) (Locatelli F., Del Vecchio L., Pozzoni P., 2002). Таким чином, актуальність даної проблеми визначається частотою МЕЗПГН з НС серед інших форм ХГН, молодим віком пацієнтів, незадовільними результатами лікування та необхідністю підвищення його ефективності.Хворим було проведено повне клініко-лабораторне обстеження, яке включало визначення наявності та ступеня АГ (встановлювали за рекомендаціями експертів Всесвітньої Організації Здравоохорони та Міжнародної асоціації гіпертензії (2007 р.)), окрім загальноклінічних досліджень визначали добову втрату білка з сечею, вираженість еритроцитурїї в пробі Нечипоренка, рівень загального білка та білкових фракцій, загального холестерину та тригліцеридів сироватки крові, креатиніну та ШКФ за MDRD. Хворим на МЕЗПГН з НС проводилась терапія із застосуванням Пр, ЦФ з Пр, пульс-доз Цф. Рівень протеїнурії у хворих з мякою АГ становив 5,1 ± 0,7 г/добу і достовірно не відрізнявся від рівня протеїнурії у хворих без АГ (4,3 ± 0,8 г/добу), а протеїнурія у хворих з помірною АГ 6,3 ± 1,1 г/добу та важкою АГ 6,8 ± 0,9 г/добу була достовірно вища від показників у групі хворих без АГ, р <0,05. Рівень ШКФ (88 ± 3,4 мл/хв) у хворих з мякою АГ суттєво не відрізнявся від такого у групі пацієнтів без АГ, де рівень ШКФ - 92 ± 1,2 мл/хв), а у хворих з помірною АГ (рівень ШКФ - 74 ± 2,7 мл/хв) та важкою АГ (рівень ШКФ - 60 ± 3,1 мл/хв) відрізнявся від такого у групі пацієнтів без АГ. Було встановлено, що позитивний ефект терапії Пр відмічений у 14 (29,2 ± 3,5 %) пацієнтів, у 5 (10,4 ± 3,0 %) хворих досягнуто ПКЛР, а у 9 (18,8 ± 3,9 %) - часткової.В дисертації наведено вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення ефективності лікування хворих на МЕЗПГН з НС на основі вивчення клінічних, лабораторних та морфологічних характеристик хвороби. На момент морфологічної верифікації діагнозу у 74,5 % хворих протеїнурія була від 4 до 8 г/добу; у 25,5 % пацієнтів протеїнурія перевищувала 8 г/добу, рівень протеїнурії > 8 г/добу асоціювався з вираженою ЕКЗ та ФПЗ. Лікування Пр супроводжувалось розвитком ПКЛР у 10,4 ± 3,0 % та ЧКЛР у 18,8 ± 3,9 % хворих з наступним раннім (33,3 %) та пізнім (9,1 ± 2,0 %) рецидивом НС; стероїдорезистентність спостерігалась у 70,8 %. Застосування пульс-доз ЦФ супроводжувалось розвитком ПКЛР у 16,7 ± 3,7 % та ЧКЛР у 23,3 ± 4,2 % хворих; у 23,3 ± 3,2 % пацієнтів мали місце пізні рецидиви НС.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В дисертації наведено вирішення актуальної наукової проблеми - підвищення ефективності лікування хворих на МЕЗПГН з НС на основі вивчення клінічних, лабораторних та морфологічних характеристик хвороби.

1. Встановлені частота і структура варіантів мезангіальних змін, ступінь вираженості ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ, переважно мезангіальна локалізація електроннощільних депозитів та депозиція IGM.

2. На момент морфологічної верифікації діагнозу у 74,5 % хворих протеїнурія була від 4 до 8 г/добу; у 25,5 % пацієнтів протеїнурія перевищувала 8 г/добу, рівень протеїнурії > 8 г/добу асоціювався з вираженою ЕКЗ та ФПЗ.

3. АГ (82,2 %), зниження ШКФ < 60 мл/хв (15,6 %) спостерігались у пацієнтів з вираженими ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ.

4. Лікування Пр супроводжувалось розвитком ПКЛР у 10,4 ± 3,0 % та ЧКЛР у 18,8 ± 3,9 % хворих з наступним раннім (33,3 %) та пізнім (9,1 ± 2,0 %) рецидивом НС; стероїдорезистентність спостерігалась у 70,8 %. Лікування ЦФ Пр дозволило досягти лише розвитку ЧКЛР у 25,8 ±

4,3 % пацієнтів; у 34,2 ± 3,4 % хворих спостерігалось пізнє рецидивування. Застосування пульс-доз ЦФ супроводжувалось розвитком ПКЛР у 16,7 ± 3,7 % та ЧКЛР у 23,3 ± 4,2 % хворих; у 23,3 ± 3,2 % пацієнтів мали місце пізні рецидиви НС.

5. Враховуючи частоту ремісій, частоту та структуру рецидивів, монотерапія Пр не доцільна; методом вибору є застосування пульсових доз ЦФ у поєднанні з Пр.

6. Прогнозопозитивними критеріями лікування хворих на МЕЗПГН з НС є: відсутність АГ, порушення функції нирок, відсутні та слабо виражені ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ, а також вік менше 40 років та жіноча стать.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. За відсутності протипоказань методом вибору лікування хворих на МЕЗПГН з НС є застосування пульс-доз 0,75 г/м2 ЦФ поєднане з Пр 0,15 мг/кг/добу.

2. Прогнозопозитивними критеріями призначення пульс-доз ЦФ при лікуванні хворих на МЕЗПГН з НС є мяка та помірна АГ, слабо та помірно виражений ступінь ЕКЗ, ТІЗ та ФПЗ.

1. Снісар Л.М. Клініко-морфологічні співставлення у хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом / Л.М Снісар // Український журнал нефрології та діалізу. - 2007. - № 2. - С.58 - 61.

2. Снісар Л.М. Аналіз безпосередніх результатів лікування хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом / Л.М. Снісар // Український журнал нефрології та діалізу. - 2008. - № 3. - С.9 14.

3. Віннікова Л.М. Пульс - терапія циклофосфамідом в лікуванні хворих на гломерулонефрит / Л.М. Віннікова // Актуальні проблеми нефрології. Зб. наук. праць, ( Випуск 9 ). - Київ: Задруга, 2003. - С. 65 - 70.

4. Оптимізація лікування гормонорезистентного гломерулонефриту з нефротичним синдромом : тези XV зїзду терапевтів України, 21-23 квітня 2004 р. - К., 2004. ? С. 56. (Здобувачем проведено відбір та обстеження хворих).

5. Ускладнення лікування пульс - терапією циклофосфамідом у хворих на гломерулонефрит з нефротичним синдромом : матеріали XV зїзду терапевтів України, 21-23 квітня 2004 р. - К., 2004. - С. 137.

6. Віннікова Л.М. Аналіз ефективності пульс-терапії циклофосфаном у хворих на мезангіопроліферативний гломерулонефрит з нефротичним синдромом / Л.М. Віннікова // Український журнал нефрології та діалізу. - 2005. - додаток № 3 (6). - С.6.

7. Застосування цитостатиків в комплексному лікуванні гломерулонефриту з нефротичним синдромом з рецидивуючим перебігом : матеріали ІХ зїзду ВУЛТ, 2007. - С. 89. (Здобувачем проведено відбір та обстеження хворих).