Анатомо-фізіологічні данні великої рогатої худоби. Методи дослідження передшлунків і сичуга жуйних. Синдром дистонії. Закупорення книжки. Дослідження рубця, сітки (reticulum). Аналіз симптомів та змін крові при клінічному та лабораторному дослідженні.
Аннотация к работе
Клінічна діагностика включає дії, які тісно повязані між собою: методи дослідження тварин, техніка й послідовність застосування їх при дослідженні окремих органів і систем, тобто лікарська техніка, з метою розпізнавання захворювань внутрішніх органів; розглядаються виявлені при дослідженні окремих органів і систем показники (температура тіла, частота пульсу, скорочення рубця, тони серця, дихальні шуми і т.д.) та відхилення їх від показників здорових тварин. Рубець - у вигляді видовженого мішка розміщується в лівій половині черевної порожнини (рівень шостого міжреберного простору) до тазової порожнини, заходячи частково в задню праву половину черевної порожнини. Рельєф внутрішньої поверхні рубця визначають відповідні борозни, яким усередині відповідають складки стінки з потовщеним краєм у вигляді гладеньких світлих тяжів - права й ліва поздовжні складки, дорсальна й вентральна вінцеві складки. З рубцем сітка сполучається великими рубцево-сітковими отворами, а з книжкою - щілиноподібним сітково-книжковим отвором. Пальпація - основний метод дослідження рубця, оскільки з її застосуванням одержують досить обєктивні дані: частоту скорочення рубця, силу й ритм скорочень, ступінь його наповнення, характер та консистенцію вмісту, чутливість і напругу стінок.Набираю кров у меланжер до мітки 0,5 розбавлення відповідно у 200 разів. Рахую еритроцити, що знаходяться всередині маленьких квадратів, а також на лівому і верхньому боках великого квадрата, а еритроцити на нижньому і правому боках не враховую. Кількість еритроцитів (X) в 1 мкл крові визначаю за формулою: X=a*c/n*s*h=570*200/5*0.04*0.1=114000/0.02=5700000=5.7Т/л де: а - кількість еритроцитів, підрахованих у пяти великих квадратах; с - розбавлення крові (у 200 або 100 разів ); п - кількість квадратів, у яких рахували еритроцити; s - площа великого квадрата (1/25 мм2); h - висота камери (0,1 мм), 5.7 Т/л є нормою для великої рогатої худоби. Збільшення кількості еритроцитів - еритроцитоз (поліцитемія) буває фізіологічним (у гірській місцевості, у крові новонароджених) і патологічним. Для цього додатково необхідно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси “червоної-” крові - колірний показник (КП) і середній уміст гемоглобіну (ВГЕ) в одному еритроциті.
Вывод
Найважливіші показники стану здоровя тварини: Температура: 39ОС
Пульс: 40 за хв
Дихання:17 за хв
Габітус: Загальний стан: задовільний;
Положення в просторі: фізіологічне стояче;
Вгодованість: нижча за середню;
Конституція: ближча до щільної;
Будова тіла: середня;
Дослідження волосся, шкіри і підшкірної клітковини.
Волосяний покрив: нерівномірно густий, короткий;
Волосся утримується шкірі;
Колір шкіри: рожевий;
Еластичність шкіри: знижена, сухість наявна;
Цілісність шкіри: пошкоджень не виявлено;
Набряків, нашарувань і товстоногості не виявлено;
Дослідження слизових оболонок
Коньюктива: блідо-рожева
Слизова піхви: рожева;
Дослідження лімфатичих вузлів
Всі лімфовузли в нормі, крім під щелепових, які були округлої форми, рухливі, не болючі, щільні, горбкуваті.
Дослідження крові
Підрахунок кількості еритроцитів меланерним методом
Набираю кров у меланжер до мітки 0,5 розбавлення відповідно у 200 разів. Кінчик меланжера витираю ватою. Для правильного наповнення меланжер тримаю спочатку під кутом, а потім перевожу у вертикальне положення. З %- ний розчин натрію хлориду набираю до мітки 101 (обережно, щоб в ампулу не потрапило повітря). Знімаю гумову трубочку, меланжер закриваю з обох кінців пальцями і струшую. Отримую розведення у 200 разів. До лічильної камери притираю покривне скло так, щоб були помітні райдужні кільця. Із меланжера видаляю на вату перші 2 краплі розведеної крові, а наступною краплею торкаюся збоку до покривного скла і середньої пластинки камери. Внаслідок капілярності рідина заповнює камеру. Зайву рідину видаляю ватою.
Підрахунок еритроцитів провожу при малому збільшенні мікроскопа (ок. 15; об. 8). Клітини підраховую у пяти великих квадратах, розміщених по діагоналі сітки, кожний з яких розділений на 16 маленьких квадратів. Клітини у великому квадраті починаю рахувати з лівого верхнього маленького квадрата, а потім перехожу на другий, третій, четвертий. Після верхнього ряду рахую еритроцити у нижче розміщеному ряду, починаючи з першого правого квадрата і т. д. Рахую еритроцити, що знаходяться всередині маленьких квадратів, а також на лівому і верхньому боках великого квадрата, а еритроцити на нижньому і правому боках не враховую.
Кількість еритроцитів (X) в 1 мкл крові визначаю за формулою: X=a*c/n*s*h=570*200/5*0.04*0.1=114000/0.02=5700000=5.7Т/л де: а - кількість еритроцитів, підрахованих у пяти великих квадратах; с - розбавлення крові (у 200 або 100 разів ); п - кількість квадратів, у яких рахували еритроцити; s - площа великого квадрата (1/25 мм2); h - висота камери (0,1 мм), 5.7 Т/л є нормою для великої рогатої худоби.
Серед змін еритроцитів частіше спостерігають зменшення їх кількості нижче мінімальних фізіологічних показників - еритроцитопенія (олігоцитемія). Вона зустрічається при анеміях, зумовлених недостатньою годівлею (нестача білків, вітамінів Вг, Віз, Вс, С, кобальту, заліза, міді), пригніченні функції кісткового мозку при інтоксикаціях, отруєнні гемолітичними отрутами, крововтратах, піроплазмідозах, злоякісних утвореннях, у клінічній стадії лейкозу. Збільшення кількості еритроцитів - еритроцитоз (поліцитемія) буває фізіологічним (у гірській місцевості, у крові новонароджених) і патологічним. У свою чергу патологічна поліцитемія за походженням буває відносною та абсолютною. Відносна поліцитемія спостерігається при втраті організмом води і згущенні крові внаслідок різних хвороб, які супроводжуються діареєю, блюванням, абсолютна - при хворобах серця і легень.
Підрахунок кількості лейкоцитів меланжерним методом
Методика визначення. У меланжер набираю до мітки 0,5 кров, а потім до мітки 11 - рідину Тюрка. Одержую розведення у 20 разів. Готую лічильну камеру, дотримуючись тих же правил, що і при підрахунку еритроцитів.
Підрахунок лейкоцитів провожу у 100 великих чистих квадратах сітки Горяєва при малому збільшенні мікроскопа (ок. 15, об. 8) у затемненому полі зору. Кількість лейкоцитів у одному мікролітрі крові (X) визначаю за формулою: X=a*c/n*s*h=124*20/100*0.04*0.1=6200=6.2Г/л де: а - кількість підрахованих лейкоциті»; с - розбавлення крові (у 10 або 20 разів); п - кількість квадратів (100); s - площа великого квадрата (1/25 мм2); h - висота камери (0,1 мм). 6.2 Г/л є нижньою фізіологічною нормою.
Кількість лейкоцитів залежить від виду тварин, віку та фізіологічного стану. Збільшення кількості лейкоцитів у крові називають лейкоцитозом,, який буває фізіологічним, медикаментозним, реактивним і патологічним.
Зменшення кількості лейкоцитів називається лейкопенією. Вона частіше розвивається при інтенсивному радіоактивному опроміненні.
Визначення вмісту гемоглобіну геміглобінціанідним методом
Гемоглобін - це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканини та вуглекислоти з тканини до легень. Він входить до складу гемоглобінової буферної системи крові, яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу. Гемоглобін належить до групи хромопротеїнів, складається з простетичної групи - гема, який включає двовалентне залізо, і білкового компоненту - глобіну. Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110-130 днів життя еритроцитів у клітинах системи фагоцитарних мононуклеарів.
В еритроцитах циркулюючої крові гемоглобін знаходиться в стані безперервної зворотної реакції: приєднуючи молекулу кисню в легеневих капілярах (оксигемоглобін), віддає її в тканинних капілярах (відновлений гемоглобін). Останній у тканинах звязує вуглекислоту (карбо- гемоглобін) і переносить її до легень.
Методика визначення. До 5 мл робочого розчину у пробірку добавляю 0,02 мл крові і перемішую. Через 10 хвилин знімаю показники на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі шириною 10 мм проти контрольної проби (робочий розчин або дистильована вода). Записую показники оптичної щільності розчинів, і за формулою чи калібрувальним графіком визначаю уміст гемоглобіну в крові.
Оптична щільність розчину 0,254, яка за калібрувальним графіком становить 103 г/л, що є фізіологічною нормою.
Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин (плейохромія, гіпер- хромемія) спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і поєднується, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів. Зменшення вмісту гемоглобіну (о.чігохромемія) спостерігається при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів Вг, В12, Вс, С, кровотечі, посилений гемоліз еритроцитів, який буває при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфекційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різними токсинами.
Визначення індексів “червоної” крові
Визначення в крові вмісту гемоглобіну та кількості еритроцитів не завжди дає змогу виявити характер анемії і, відповідно, її причини. Для цього додатково необхідно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси “червоної-” крові - колірний показник (КП) і середній уміст гемоглобіну (ВГЕ) в одному еритроциті.
Колірний показник свідчить про насиченість еритроцитів (Ер) гемоглобіном (Hb) у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду. Визначаю за формулою:
де: Hb2 і Ер2 - кількість гемоглобіну і еритроцитів у даної тварини; Hb1 і Ер1 - середній вміст гемоглобіну та еритроцитів у здорової тварини.
КП=103*6.25/5.7*110=643.75/627=1.03, що є нормою.
Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначаю діленням вмісту гемоглобіну в 1 л крові на кількість еритроцитів у тому ж обємі крові. ВГЕ вираховую в пікограмах (пг; 1 г = 1012 пг). Вміст гемоглобіну становить 103 г/л, кількість еритроцитів - 5.7 Т/л. Отже ВГЕ = 103 х1012 : 5.7х 1012 = 18.1 пг, що э нормою у ВРХ.
Збільшення ВГЕ і колірного показника називають гіперхромією. Зустрічається вона при збільшенні обєму еритроцитів внаслідок нестачі кобальїу і вітаміну Ві2, хронічній гемолітичній та мієлотоксичній анеміях. Зменшення ВГЕ і колірного показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше - при зменшенні обєму еритроцитів.
Лейкограма
Приготування мазків крові. Мазки крові готую на чистому знежиреному предметному склі. Перед використанням скло протираю чистою сухою серветкою, не торкаючись поверхні скла руками.
Краплю крові для мазка беру з вени вуха. Першу краплю крові витираю, а наступну наношу на середину предметного скла біля одного з його країв. Попереду краплі крові ставлю шліфований край скла під кутом 45-50°. Після розтікання краплі по шліфованому краю, скло рухаю по предметному склу до протилежного краю.
Мазок сушу на повітрі. По товстому краю простим олівцем або голкою наношу дату виготовлення, інвентарний номер тварини. І після висушування мазок фіксую шляхом занурювання в одну з перерахованих речовин: метиловий спирт або ацетон - на 5 хв, абсолютний етиловий спирт чи суміш спирт-ефіру порівну - 15-20 хвилин.
Фарбування мазків. У лабораторіях ветеринарної медицини частіше використовують прискорений метод Романовського - Гімзи. Для цього на висушений мазок наливають 20 крапель фарби Гімза, розведеної порівну метиловим спиртом або ацетоном. Через 2 хвилини до фарбника на мазок приливають 2-3 мл підлуженої дистильованої води (2 мл 1 %-ного двовуглекислого натрію на 50 мл води). Через 10 хв мазок промивають проточною водою. Після висушування на повітрі мазок готовий для виведення лейкограми
Б-1
Е-8
М-0
Ю-0
П-5
С-40
Лім-42
Мон-4
Аналіз симптомів та змін крові при клінічному та лабораторному дослідженні
В ході дослідження тварини, не було виявлено жувальних рухів.Цесвідчить про відсутність жуйки, але лизухи теж не відмічалось. Корова з охотою приймала воду. За 2 хвилини спостерігалось 6 скорочень рубця, тобто моторика в нормі. Місце локалізації сітки не болюче, а в книжці наявні фізіологічні крепітуючі шуми. Сичуг не зміщений. Але не сприятливою новиною є те, що підщелепові лімфоузли були збільшені, продовгуваті, рухливі, неболючі, щільні, горбкуваті і номальної температури, шкіра навколо трохи набрякла. Ці симптоми можуть бути результатом хронічного їх запалення, коли десь поблизу є якийсь осередок патогенних впливу.
Аналіз крові провожу на основі гематологічних профілів Домрачева Г.В. та Гоженка С.П.
За першим профілем по графіку можна побачити збільшення кількості еозинофілів (еозинофілія), що виявляється при алергіях (екзема, кропивниця, сироваткова хвороба), паразитарних хворобах (трихінельоз, фасціольоз, ехінококоз, фіноз), хронічному мієлолейкозі. Нейтропенія, тобто зменшення кількості нейтрофілів скоріше за все викликана недоїданням тварини, адже її вигляд мав схудлий характер.
За Гоженком відмічається лімфоцитопенія (зменшення кількості лімфоцитів). Вона буває відносною і якщо взяти до уваги зменшення нейтрофілів за Домрачевим, то це може бути викликано променевою хворобою.
В загальному тварина має не зовсім хороші показники та вигляд, тому їй необхідний курс лікування, а в першу чергу збалансовану і повноцінну годівлю.
2. “Методичні рекомендації: дослідження крові тварин та клінічна інтерпретація отриманих результатів” В.І. Левченко, В.М. Соколюк, В.М. Безух, М.Я. Тишківський, В.О. Гарькавий, В.П. Надточій, В.М. Надточій, В.П. Москаленко, М. М. Костюк, Г.О. Щуревич, Л.М. Богатко, В.В. Сахнюк, В. І. Головаха, О. В. Чуб, Л. Г. Слівінська, Ш. М. Абдуллаєв;
3. “Методичні вказівки до написання курсової роботи з клінічної діагностики” В.І. Левченко, П.Ф. Шевчук, Л.М. Богатко, В.В. Влізло, Г.О. Щуревич, В. В. Сахнюк, В. І. Головаха;
4. “Анатомія свійських тварин”С. К. Рудик, Ю. О. Павловський, Б. В. Криштофорова, В. Т. Хомич, В. С. Левчук;
5. “Годівля сільськогосподарських тварин” Ібатуллін І. І., Мельничук Д. О., Богданов Г. О.;
6. “Практикум із годівлі сільськогосподарських тварин” І. І. Ібатуллін, В. Д. Столюк, В. К. Кононенко, А. І. Чигрин, Ю. І. Панасенко, І. П. Чумаченко, В. В. Отченашко, М. Ю. Сичов, О. В. Яценко, А. П. Уманець.