Функціональний стан лімфоцитів у ВІЛ-інфікованих дітей на різних стадіях прогресування хвороби. Чутливість і специфічність клінічних та функціональних показників імунітету для ранньої діагностики синдрому імунодефіциту в перинатально інфікованих дітей.
Аннотация к работе
Незважаючи на те що ВІЛ-інфекція належить до повільних інфекцій, у частини хворих може спостерігатися швидкопрогресуючий перебіг захворювання з розвитком III-IV клінічних стадій ВІЛ-інфекції (які раніше мали назву пре-СНІД та СНІД) уже на першому році життя [Рахманова А.Г., 2003]. Специфічних симптомів які б давали змогу визначити початкові стадії ВІЛ-інфекції немає, водночас, існують відмінності в клінічних проявах захворювання в різних регіонах, повязані в тому числі з високою поширеністю в країнах Африки, Азії, Латинської Америки шигельозу, малярії, амебіазу, шистостомозу, лейшманіозу, гельмінтозів; також для цих країн характерний низький економічний рівень розвитку, що призводить до розповсюдженості білково-калорійної недостатності, полігіповітамінозу, недостатності мікроелементів, які також можуть впливати на перебіг ВІЛ-інфекції [Onankpa B., 2008; Agarwal D., 2008]. У її виконанні автором дисертації проведено дослідження стосовно клінічних особливостей ВІЛ-інфекції, функціонального стану лімфоцитів у перинатально інфікованих ВІЛ дітей раннього віку, удосконалено критерії початку АРТ. Вивчити особливості інфекційного синдрому в дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, які виявилися інфікованими ВІЛ, порівнянно з дітьми, які виявилися не інфікованими ВІЛ. Уперше показано, що обтяжений перинатальний анамнез, наявність у дитини в перинатальному періоді затримки внутрішньоутробного розвитку, гіпоксично-ішемічного ураження нервової системи, а також наявність у матерів III-IV клінічних стадій ВІЛ інфекції, споживання ними інєкційних наркотиків, захворювання, які передаються статевим шляхом, інфікованість збудниками TORCH-інфекцій не лише підвищують імовірність вертикальної трансмісії ВІЛ, але є предиктором швидкого прогресування ВІЛ-інфекції.У дітей віком до 18 місяців користувалися ПЛР (виявляли провірусну ДНК), показами до обстеження цим методом були клінічні прояви, які розцінювалися як прогресуючий перебіг ВІЛ-інфекції, знижені рівні CD3 CD4 лімфоцитів, що відповідали середньо-важкій або важкій стадії імуносупресії за класифікацією ВОЗ. Під час дослідження перинатальних факторів ризику швидкого прогресування ВІЛ-інфекції було встановлено, що в матерів дітей, у яких ВІЛ-інфекція мала швидкопрогресуючий перебіг, достовірно частіше траплялися ІІІ-IV клінічні стадії ВІЛ-інфекції, пізнє встановлення на облік у жіночій консультації або відсутність спостереження, анемія, ЗПСШ. Причинами першої госпіталізації дітей, які мали швидке прогресування ВІЛ-інфекції, виявилися діарейний синдром у 19 хворих (34,55%), ГРЗ в 16 хворих (29,09%), судоми в 5 дітей (9,09%), інтерстиційна пневмонія в 4 дітей (7,27%); 11 дітей (20%) було переведено з пологового будинку на проміжний етап для обстеження перед переведенням до дитячого будинку “Берізка” м. Діагноз рецидивуючого отиту вперше встановлювався дітям у віці 2 місяців, до 3-місячного віку отити було діагностовано у 8 дітей (14,55%), до 6 місяців життя кумулятивна кількість дітей, у яких було виявлено це захворювання, зросла до 26 дітей (47,27%). Вірусне навантаження під час прогресування ВІЛ-інфекції було визначено в 16 дітей із групи швидких прогресорів та 9 хворих, у яких мало місце повільне прогресування ВІЛ-інфекції, з них у 4 дітей, у яких визначалася середньоважка та важка імуносупресія в поєднанні з ІІ клінічною стадією ВІЛ-інфекції.Для ВІЛ-позитивних дітей, інфікованих внаслідок реалізації перинатального контакту з ВІЛ, які мали повільнопрогресуючий перебіг захворювання, порівняно з дітьми, що мали перинатальний контакт із ВІЛ, але виявилися неінфікованими, притаманними були генералізована лімфаденопатія, затяжна діарея, відставання в прибавці маси тіла. Функціональне відновлення імунної системи на тлі АРТ супроводжується посиленням формування лімфоцитів памяті, які експресують CD45RO до 858,50±29,23/мм3, активацією Т-хелперів 1 типу та пригніченням Т-хелперів 2 типу, на що вказують підвищені рівні Т-хелперів у яких відбувається внутрішньоклітинна продукція IFN-? до 27,98±1,14% та 682,72±20,89/мм3, та знижені відсоткові й абсолютні рівні Т-хелперів, у яких відбувається внутрішньоклітинна продукція IL-10 до 1,52±0,06% та 30,36±0,86/мм3 відповідно. Ко-інфікування ВІЛ-позитивних дітей, які мають прояви III та IV клінічних стадій ВІЛ-інфекції, HSV та CMV призводить до порушення балансу в системі Т-хелперів 1 та 2 типу, на що вказують підвищені абсолютні рівні Т-хелперів, які продукували інтерферон гамма до 108,83±9,04/мм3 у CMV-позитивних пацієнтів та знижені рівні цих клітин до 70,11±5,27/мм3 у пацієнтів, ко-інфікованих HSV. Для підвищення можливостей прогнозування перебігу ВІЛ-інфекції в дітей рекомендовано враховувати 3-факторну прогностичну модель, до якої входять відсоток Т-хелперів памяті (CD3 CD4 CD45RO %), відсоток Т-хелперів, у яких визначається внутрішньоклітинна продукція IL-10 (CD3 CD4 IL-10 %), та відсоток Т-хелперів у яких спостерігається внутрішньоклітинна продукція TNF-? (CD3 CD4 TNF-? %). Під час оцінки ефективності АРТ у перинатально інфіковани