Дослідження художньо-зображальних засобів та принципів композиційної побудови текстильних творів і стильові характеристики, що вирізняють пластичну мову київської школи. Основні історичні етапи розвитку художнього текстилю Києва та регіону у XX ст.
Аннотация к работе
Інші залишаються поза увагою істориків мистецтва, тому необхідно проаналізувати їх у контексті розвитку стильових тенденцій художнього текстилю України XX ст. Мета дослідження - наукове доведення існування та всебічне висвітлення такого непересічного мистецького явища, яким є київська школа художнього текстилю XX ст., виявлення її специфіки порівняно з іншими регіональними аналогами в українському декоративно-прикладному мистецтві. визначити основні художньо-зображальні засоби та принципи композиційної побудови текстильних творів і стильові характеристики, що вирізняють пластичну мову київської школи художнього текстилю; Застосовано методи: історико-фактологічний, що дозволив у хронологічній послідовності дослідити чинники, які сприяли формуванню та розвитку київської текстильної школи; порівняльний - при аналізі творів окремих київських художників та вивченні відмінностей різних шкіл, зокрема львівської, ленінградської, московської, республік Прибалтики; формально-типологічний - при систематизації творів за формально-композиційними ознаками; структурно-типологічний - при систематизації видів і типів художнього текстилю; методи синхронного та діахронного розгляду проблеми дали змогу припустити існування на теренах Київщини текстильного виробництва часів Трипільської культури; метод історичної реконструкції. У структурі творчо-виробничого обєднання “Художник” Художнього фонду УРСР діяв комбінат монументально-декоративного мистецтва.Підготовка в Києві фахівців художнього текстилю вищої кваліфікації почалася у 1920-х рр. з ініціативи С.Колоса - випускника Української академії мистецтв. У 1930-40-х рр. зявилися тематичні килими, які пафосно відображали соціалістичні перетворення у суспільстві, революційну героїку, зображували партійних вождів, воєначальників, керівників уряду. У повоєнному художньому текстилі, крім килимів, гобеленів, тканин народних художніх промислів, зявилися фабричні тканини різного призначення. Менше тиску з боку партійних органів зазнавали художники, що виконували твори для готельних комплексів, ресторанів. Становлення та етапи розвитку київської текстильної школи в закладах освіти мистецького спрямування має наступний вигляд: Художньо-промислова школа (Художньо-промисловий технікум) > майстерні ткацтва, килимарства і вибійки Київського інституту пластичних мистецтв > текстильний відділ живописного факультету Київського художнього інституту > Центральні експериментальні майстерні народної творчості > Школа майстрів народної творчості > Київське республіканське художньо-промислове училище > Київське училище прикладного мистецтва > Київський художньо-промисловий технікум > Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім.
План
Вступ
Вывод
художній текстильний київський стильовий
1. Підготовка в Києві фахівців художнього текстилю вищої кваліфікації почалася у 1920-х рр. з ініціативи С.Колоса ? випускника Української академії мистецтв.
2. Кінець 1920-х ? початок 1930-х рр. ? це складний період становлення національного стилю у станковому та монументально-декоративному мистецтві. Постанова ЦК ВКП(б) 1932 р. “Про перебудову літературно-художніх організацій” стала сигналом для змін у культурно-мистецькому житті країни.
3. У 1930?40-х рр. зявилися тематичні килими, які пафосно відображали соціалістичні перетворення у суспільстві, революційну героїку, зображували партійних вождів, воєначальників, керівників уряду. Більшість творів були виконані за ескізами художників-станковістів і монументалістів, що не відчували специфіки мови килимарства, тому роботи нагадували живописні полотна. Чужорідні за стилістикою портрети, радянська емблематика зявились і на традиційних орнаментальних килимах, рушниках, панно, що створювалися для виставок.
4. У повоєнному художньому текстилі, крім килимів, гобеленів, тканин народних художніх промислів, зявилися фабричні тканини різного призначення. На КШК і ДШК прибули випускники Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва, Київського училища прикладного мистецтва, а також навчальних закладів Москви, Ленінграда, Іваново, які досить органічно “прищепили” на місцевий ґрунт одержані знання.
5. У 1960?80-х рр. тематичні килими вирішувалися декоративно-площинно, умовно. Тривали пошуки виражальних засобів, ускладнювався їх асоціативний лад. Гобелени, панно, завіси для сцени призначалися для конкретних громадських споруд, тож значним був вплив замовників на визначення тематики робіт. Менше тиску з боку партійних органів зазнавали художники, що виконували твори для готельних комплексів, ресторанів.
6. Аналіз композиційних якостей гобеленів 1930?80-х рр., виконаних для виставок та оздоблення інтерєрів громадських споруд, засвідчує, що більшість їх створена на високому мистецькому рівні. Не перекреслює художню вартість творів і наявність зумовленої обставинами ідеологічної конюнктури.
7. Становлення та етапи розвитку київської текстильної школи в закладах освіти мистецького спрямування має наступний вигляд: Художньо-промислова школа (Художньо-промисловий технікум) > майстерні ткацтва, килимарства і вибійки Київського інституту пластичних мистецтв > текстильний відділ живописного факультету Київського художнього інституту > Центральні експериментальні майстерні народної творчості > Школа майстрів народної творчості > Київське республіканське художньо-промислове училище > Київське училище прикладного мистецтва > Київський художньо-промисловий технікум > Київський державний інститут декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М.Бойчука.
8. Визначена роль Києва як адміністративного і культурного центру України у формуванні та розвитку текстильної школи. Завдяки статусу столиці тут сконцентрувалися потужні мистецькі сили, які протягом 1930?90-х рр. створили ряд видатних текстильних творів.
9. Із розпадом СРСР і набуттям Україною незалежності мистецтву, як одній з форм ідеології, не надавалося, як раніше, важливого значення, тож державні замовлення на мистецькі твори стали рідкістю. Припинив функціонувати цех монументально-декоративного мистецтва у структурі ТВО “Художник”. Митці створювали роботи в основному для виставок. Свобода творчості, відсутність ідеологічної цензури дала поштовх до творчих пошуків у найрізноманітніших стильових напрямах. Авторський текстиль спонукав до експериментування, застосування нових матеріалів, комбінації різноманітних технічних засобів.
10. Характерними ознаками київської текстильної школи на різних етапах її розвитку є: а) у монументальному текстилі ? наявність сюжету, епічність, масштабність; б) у традиційному текстилі ? збереження принципів побудови усталених іконографічних схем композицій, але виконаних у новій інтерпретації; в) у промисловому текстилі ? наявність двох підходів у художньому оформленні тканин: 1) орієнтація художників на весь спектр напрямків світової (передусім європейської) текстильної моди; 2) трансформація традиційних народних зображальних мотивів у якісно нових композиційних розробках.
11. Аналіз творів художнього текстилю київського регіону виявив тісний взаємозвязок художньо-зображальних і технологічних засобів у виготовленні текстильних виробів усіх типів. Найбільша залежність у способах узоротворення існує у традиційному народному ткацтві через технологічний рівень обладнання.
12. Вагома роль у становленні та розвитку київської текстильної школи належить національній художній традиції, що впливає на композиційне мислення сучасного митця, відтворення ним генетично закодованого образного світосприйняття.
13. Традиції київської текстильної школи активно розвивають на кафедрі художнього текстилю КДІДПМД ім. М.Бойчука. Розглянуто методичні засади діяльності кафедри з підготовки фахівців відповідного профілю, які полягають у вивченні студентами мистецьких надбань культур, що побутували на теренах України, спадщини народного мистецтва новітніх часів, мистецьких досягнень світової культури.
Список литературы
1. Андріяшко В.Д. Традиційне ткацтво Київщини XX ст.: художня та технологічна специфіка / В.Д. Андріяшко // Культура і сучасність: [альманах]. - К. : Міленіум, 2006. - № 2. - С. 50-58.
2. Андріяшко В.Д. Історичні передумови виникнення і розвитку київської школи художнього текстилю / В.Д. Андріяшко // Мистецькі обрії’2005-2006 : наук.-теорет. праці та публіцистика. Вип. 8?9 / Академія мистецтв України / голов. наук. ред. І.Д. Безгін. - К. : ВВП "Компас", 2006. - С. 344?350. - ISBN 966-7170-48-9.
3. Андріяшко В.Д. Характерні ознаки київської школи художнього текстилю на різних етапах її розвитку (1920?1990-і рр.) / В.Д. Андріяшко // Художня культура. Актуальні проблеми.
4. Андріяшко В.Д. Художні особливості геометричних килимів Київщини / В.Д. Андріяшко // Мистецтвознавство"07 (2) : зб. наук. пр. ? Львів, 2008. ? С. 65?74.