Києво-Печерський патерик в історико-літературних працях. Розвиток агіографії та дослідження художніх особливостей житій печерських подвижників: часопросторові характеристики та структурування тексту. Біографія святого як засіб структурування тексту.
Аннотация к работе
Тема дипломної роботи "Художня специфіка житій печерських подвижників з Києво-Печерського Патерика" повязана з вивченням історії української літератури найдавнішого періоду - середньовіччя. Александров, "у перший період свого існування література виражала духовне життя епохи переходу від родоплемінної міфології до національної, …в період пізнього середньовіччя вона повною мірою стає виразником духовного життя нації" [8:3]. Актуальність вивчення художньої специфіки житій зумовлюється, насамперед, потребою глибшого вивчення шляхів розвитку агіографії, адже Києво-Печерський Патерик є оригінальною версією дуже цікавого жанру житійної літератури, що, хоча й привернув до себе увагу дослідників, усе ж лишається недостатньо опрацьованим насамперед на рівні образної системи та художньої своєрідності. Мета дипломної роботи полягає в дослідженні художньої специфіки житій печерських подвижників з Києво-Печерського Патерика. Метою передбачено розвязання таких завдань: - узагальнити літературно-критичні праці дослідників, які зверталися до вивчення Києво-Печерського Патерика;Полікарп, пише Євгеній Болховитинов, другий архімандрит Києво-Печерського монастиря і постриженець його, за словами Патерика Печерського, був родичем життєписателю Симону, єпископу Суздальському й Володимирському, з яким він переселився в Суздаль, і живучи при ньому, з його сказань уклав життєписи деяких преподобних Києво-Печерських [59:195]. Симон описав чудеса преподобного Антонія Печерського, деякі житія преподобних угодників і склав "Сказання про святу чудотворну церкву Печерську Київську". У його статті "Про Патерик Печерський" (1838) друковані тексти зіставлено з давньоруським першоджерелом. Дальшим кроком у цьому напрямі був огляд редакцій патерика, здійснений Макарієм Булгаковим у дослідженні "Огляд редакцій Києво-Печерського патерика, переважно старовинних" (1856), де виділяється 10 редакцій твору. Дослідник відзначає "літературні позички" з візантійських джерел, що містяться в патерику, однак підкреслює, що "перекази Києво-Печерського патерика малюють нам ту висоту духовного підйому, на котру були здатні тодішні українці" [там само].Якщо мартирії становили собою розповіді про останні дні життя мученика та про його смерть, то житіє ставило за мету подати опис усього життя святого, прославлення подвижника, котрий нерідко був учителем автора-агіографа. "Літературознавчий словник-довідник" визначає поняття так: "Житійна література (житія, агіографія - грецьк. hagios - святий, grapho - пишу) - життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Житію була властива розповідь від третьої особи, інколи допускалися відступи: звернення автора до читача, похвали від автора святому. З оригінальних збереглися "Житія Бориса і Гліба", "Житіє Феодосія Печерського", "Житіє Антонія Печерського", написані переважно наприкінці XI - на початку XII ст. Патерик (гр. paterikon від pater - отець) - так називалися збірники коротких оповідань церковно-релігійного змісту про життя "отців" - ченців якогось монастиря.У довідковій літературі хронотоп визначається і як цілісне поняття, і як сума складових "художній час" та "художній простір". Зокрема, у довідковій літературі іноді подається окремо визначення художнього часу й художнього простору як способів зображення, відтворення часу й відповідно простору у творах мистецтва і вказано на таку особливість цих категорій, як здатність доповнювати авторську ідею, сприяти глибшому її розумінню, викликати в читача певні емоції [62:462]. У "Літературній енциклопедії термінів і понять" наявне розширене тлумачення часопростору: "художній час і простір відтворюють просторово-часову картину світу в її символічному, ідеологічному, ціннісному аспектах" [39:1174]. Гуревич, який вважає, що "час і простір - визначальні параметри існування світу й засадничі форми людського досвіду. Однак сучасні категорії часу й простору мають дуже мало спільного з часом і простором, як їх сприймали й переживали люди в інші історичні епохи".У житії святого часом ідеться про долю, що чекає на нього, а в розповіді про історичні події наводяться погані прикмети чи щасливі знамення, однак це не хронологічні порушення, а спроба вказати на позачасовий сенс подій. На думку дослідника, художній час у давньоруській літературі різко відрізняється від художнього часу в літературі нового часу, оскільки субєктивний аспект часу, при котрому здається, що час рухається то повільно, то швидко, то скачкоподібно, не був іще відкритим у середні віки. Якщо в новій літературі час часто зображується таким, яким він сприймається дійовими особами твору чи ліричним героєм, то в давньоруській літературі автор прагне зобразити час, який існує обєктивно, незалежно від того чи
План
Зміст
Вступ
1. Києво-Печерський патерик в історико-літературних працях