Художня рецепція історії як різновид інтертекстуальної практики української історичної прози. Трактування образу гетьмана в українській літературі XVІІ–ХVІІI століть: текст і контекст. Образ гетьмана І. Виговського у художніх творах: семантичний аспект.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКААвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук Робота виконана на кафедрі історії української літератури і шевченкознавства Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Конончук Михайло Миколайович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри історії української літератури і шевченкознавства. кандидат філологічних наук, доцент Даниліна Олена Володимирівна Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, доцент кафедри української та зарубіжної літератури. Захист відбудеться 29 січня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) філологічних наук в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Виговського (а також і інших суперечливих постатей) залежить від патріотичних засад письменника (або історика) щодо України. Провідна українська інтелігенція (письменники, історики, науковці) на той час почала усвідомлювати всю неправомірність потрактування постаті Івана Виговського як гетьмана-“зрадника”, адже „зрадником” його зробила Москва, закидаючи йому те, що він перший спромігся після славнозвісної Переяславської угоди виступити проти царських військ, і не просто виступити, а вщент розбити 100-тисячну армію в боях під Конотопом, невеликим містечком між Україною та Росією. ХХ століття до І.Виговського ставились з упередженням, адже в літературі цієї доби, що зазнала ідеологічних впливів, оспівувалися тільки ті історичні діячі, котрі у своїй політиці орієнтувалися на Росію, або ті, що збереглися в народній памяті як завзяті захисники та оборонці рідного краю від турецько-татарських завойовників чи польсько-шляхетського панування. Крім того, необхідність подібного дослідження викликана досить невеликою кількістю літературознавчих праць, обєктом яких є твори про період гетьманування І.Виговського, а також недостатнім аналізом художньої літератури, присвяченої постаті гетьмана, адже до цієї теми дослідники почали звертатися лише на початку 90-х років ХХ століття, зі здобуттям Україною незалежності. дослідити літературно-критичні і теоретичні джерела з даної проблеми, що включає: залучення нових і маловідомих науково-історичних праць дослідників історії, зокрема, аналіз сучасного погляду істориків як допоміжного елементу у вивченні політичної діяльності гетьмана І.Виговського та його ролі і значення для розвитку української державності;Інша річ, яким чином він інтерпретується залежно від політичної ситуації доби, особистих поглядів письменника, від патріотичних засад того чи іншого автора, а також, що дуже важливо, від “серцевини” й умонастрою того джерела, котрим користується майстер слова при написанні свого твору. Зясовано, що діяльність гетьмана Івана Виговського привертала і привертає увагу багатьох учених-істориків, починаючи з кінця XVIII століття, попри ті суперечності, що існували в науковому потрактуванні цієї постаті. 1960-х рр. у трактуванні російсько-українських відносин 1657-1659 рр. фактично повернулася до концепції «зради»: гетьман Виговський ставив метою свого правління відокремлення України від Росії й приєднання її до шляхетської Речі Посполитої, він першим почав ворожі дії проти Москви, зрадив її, підписавши Гадяцьку угоду, і лише після цього Москва посилає в Україну свої війська, щоб відновити справедливість. У другому розділі - “Трактування образу гетьмана в українській літературі XVII-XVIII століть: текст і контекст” зясовано: аналіз фольклорних текстів дає підстави стверджувати, що творення художнього образу гетьмана Івана Виговського почалося ще за його життя. Розглянувши основні тенденції неоднозначного і часто негативного змалювання гетьмана Виговського в козацьких літописах та “Історії Русів”, ми дійшли висновку, що першою причиною такого негативізму було неприйняття Гадяцького договору тогочасним суспільством, хоча умови його, як на наш погляд, були досить вигідні Україні.