Дослідження контурів сучасного літературознавчого дискурсу авторсько-читацької комунікації. Аналіз оповідних інстанцій автора та читача на рівні внутрішньотекстової художньої комунікації у великій прозі М. Павича. Вивчення специфіки автобіографізму.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі словянської філології Інституту філології, Київського національного університету імені Тараса Шевченка Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Рудяков Павло Миколайович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри словянської філології. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук Мережинська Ганна Юріївна, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри історії російської літератури; Захист відбудеться «27» квітня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.39 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата (доктора) філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Відтоді як Павичів «Хозарський словник» (1984) завоював позиції культової книги і взірця постмодерністської естетики, а імя його автора було поставлено в один ряд з іменами Дж. Його багатогранна постать є знаковою перш за все для сербської літератури, адже саме творчість цього письменника ознаменувала початок періоду домінування постмодерністської поетики в літературній продукції і сприяла формуванню літературно-критичного дискурсу постмодернізму в Сербії. У своїй творчості, як і багато хто з його колег-постмодерністів, сербський письменник орієнтується передусім на модель гри, спонукаючи читача стати її активним учасником, актуалізуючи питання його креативності в акті сприйняття художнього твору, акцентуючи увагу на комунікативному потенціалі літератури. (час, коли постмодерністський світогляд почав експансію на усі сфери наукового знання) були надзвичайно плідними у переосмисленні складників тріади «автор - текст - читач», а також методологічних підходів до дослідження специфіки їх функціонування і взаємодії. Проблема художньої кореляції «автор - читач» у контексті досліджень поетики «Хозарського словника» і Павичевої творчості загалом уже порушувалася і знаходила специфічне вирішення, зокрема у працях Й.У першому розділі «Постмодерністська візія авторсько-читацької комунікації» висвітлюються різні аспекти, повязані з теоретичним осмисленням проблеми змінного статусу категорій «автор» і «читач» та їхньої кореляції, при цьому особливу увагу приділено уточненню понятійного апарату, що використовується при подальшому аналізі конкретного літературного матеріалу. «Спектрограма теоретичного осмислення статусу категорій «автор» та «читач» представлено короткий ретроспективний огляд актуальних у ХХ ст. філософських, естетичних, літературознавчих ідей, у яких виявляються процеси ієрархізації та деієрархізації ролей адресанта і адресата художньої інформації. Такий огляд дає можливість констатувати зміщення уваги дослідників за маршрутом «автор - текст - читач», а також відзначити помітний взаємовплив різних теорій, що виявляється у циркуляції ідей та концепцій, характерній для термінологічно «всеїдного» постмодернізму. літературознавчий павич автобіографізм проза Бахтіна про автора як про конститутивний елемент форми сприйняла як підставу для усунення цієї субєктної інстанції на користь інтертекстуальності, актуалізувавши в такий спосіб процес деперсоналізації субєкта оповіді. Бодрійяр), що його переживає сучасна культура, відбився й на літературно-теоретичному дискурсі, призвівши до вирівнювання у правах категорій автора та читача як учасників художньо-комунікативного акту, жоден з яких не має переваги.Відповідно, його паратекст, зокрема авторська жанрова дефініція, стає необхідним гарантом успішного функціонування літературного твору після виходу в світ, налаштовуючи реципієнта на потрібну авторові «хвилю»: традиційні визначення активізують горизонт сподівань читача, «химерні» дефініції викликають ефект невизначеності, що інтригує, втягує реципієнта в ігровий простір тексту. Деякі визначення письменник включає в паратекст своїх творів (роман-лексикон на 100 000 слів «Хозарський словник», посібник для ворожіння «Остання любов у Царгороді», астрологічний довідник для невтаємничених «Зоряна мантія», роман-дельта «Унікат», роман для дітей та інших «Невидиме дзеркало і Барвистий хліб», роман-антологія, або сучасне світове оповідання «Паперовий театр», побожний роман «Друге тіло», три коротких нелінійних романи про любов - «Мушка», «Дамаскин», «Скляний равлик»). У текстах «Дамаскин» і «Скляний равлик» можливість вибору траєкторії читання визначається символом перехрестя: обидва романи мають по два таких перехресних дороговкази-ремарки.