Специфіка романтичного, новоромантичного і реалістичного світобачення у творах про гайдамаччину. Підпорядкованість художніх концепцій руху ідеологічним, світоглядним та літературно-естетичним домінантам творчості того чи іншого українського майстра слова.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наукДисертацію присвячено дослідженню мистецької концепції гайдамацьких рухів в українській літературі, вивченню художньо-естетичних особливостей творів про гайдамаччину, які побачили світ упродовж ХІХ-ХХ століть. У роботі досліджується вплив української, польської, російської та західноєвропейської історіографії на художню творчість про гайдамаччину, визначається ідейно-естетична роль історичних документів у мистецькому моделюванні подій і постатей героїчного минулого. Дисертант зясовує місце гайдамаччини як однієї з форм державницьких змагань українського народу в історичному поступуванні етносу та особливості художньо-образного втілення її в літературі. У дисертації показано національні витоки цього літературного явища, велику роль народнопоетичної творчості в його становленні й розвитку, окреслено магістральні засади та провідні мистецькі механізми конструювання художніх образів у творах про гайдамаччину.Звісна річ, що літературознавці оминали твори, де порушувалися “дражливі” проблеми. Серед таких довгий час була проблема художнього осмислення гайдамаччини у нашому письменстві. Таке становище зумовлює необхідність ґрунтовного, системного наукового студіювання художньої літератури про гайдамаччину як важливої складової пізнання визвольного руху українців, адже за понад двохсотлітню тяглість побутування наше письменство надбало досить поважну кількість творів на цю тему. Мета роботи - виконати системний аналіз усього масиву української літературної гайдамакіани, визначити провідні закономірності її розвитку, зясувати особливості, властиві художній сфері як відомих, так і “забутих” творів про гайдамаччину, показати їх значення й мистецьку цінність. Реалізація цієї мети передбачала розвязання таких завдань: - зясування місця гайдамаччини - однієї з форм державницьких змагань українського народу - в історичному поступуванні етносу та особливостей художньо-образного втілення її в літературі;Тому у дисертації відносно детально аналізуються оцінки гайдамаччини, що містяться у польській, російській, українській і частково західноєвропейській історіографії, а також розглядаються народнопоетичні витоки, фольклоризм літературних творів про гайдамацькі рухи в Україні. Художнє осмислення закономірностей історичного розвитку, долі народу і особистостей, яких народ підніс до рівня національних ватажків, морально-етичні підходи до зясування національних, соціальних і психологічних передумов державницьких змагань, проблем вибору шляхів розвитку в минулому - це чи не основні проблеми, які розвязуються у літературі про гайдамаччину. Із скарбниці фольклорної поезії й прози митці вибирають саме ті зразки, мотиви яких найповніше відповідають ідейно-тематичній спрямованості їхніх творів. У першому творі письменник загалом правдиво тлумачить мету і завдання гайдамацької боротьби, цілком у дусі романтизму та у відповідності з народними уявленнями змальовує характерництво гайдамаків, винятковість їх ватажків тощо. У цьому вірші автор втілює чи не провідну ідею усієї своєї творчості - заперечення приземленості людини, обивательства і буденщини.Чимало творів про гайдамаччину, козаччину, опришківство (близькоспоріднені форми державницьких змагань українців) було написано впродовж XIX ст., коли значно активізувався інтерес до вивчення історії та етнографії України, на хвилі піднесення українського національно-культурного руху, розвитку і становлення романтизму, спроб осмислення дійсності з позицій історизму, національних ознак і народності. Стороженка і Марка Вовчка, іншіх митців органічно вписуються в контекст формування романтичного ореолу слави України, козаків і гайдамаків, що, звичайно, стимулювало інтерес до історичного минулого, активізувало розвиток історичної тематики в національному письменстві. У жорстких умовах ідеологічного тиску, зумовленого пануванням комуністичного режиму, українські письменники через змалювання подій гайдамаччини прагнули осмислити національно своєрідні та історично зумовлені шляхи народу до волі і розкріпачення. Зосередимо увагу на тих найпоказовіших властивостях художніх творів про гайдамаччину, які сформувалися впродовж усього часу побутування українського письменства: - літературна гайдамакіана насамперед є відбиттям національно-визвольного протиборства, державницьких змагань українського народу.