Аналіз лірики Івана Франка крізь призму художньо-філософської проблематики людини і природи в руслі світової та слов"янської міфології. Функціональна роль природних образів (явищ, картин) у поетичному тексті. Натурфілософські мотиви у творчості поета.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукВозняка Львівського національного університету імені Івана Франка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Корнійчук Валерій Семенович, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри української літератури імені акад. Стефаника, завідувач відділу наукових досліджень української періодики Науково-дослідного інституту пресознавства кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник Тихолоз Богдан Сергійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії і практики журналістики Захист відбудеться "5" травня 2011 р. о 15.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.13 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Франка, проте немає спеціального дослідження, присвяченого художньо-філософській концепції людини і природи, яка виявляється в осмисленому, узагальненому, естетично та образно оформленому способі розуміння природо-людського світу. У дисертації розглянуто малодосліджені проблеми художньо-філософського осмислення відносин людини і природи в ліриці І. Франка. Франка, ще не маємо системного та комплексного вивчення проблематики взаємовідносин людини і природи в ліриці, що й визначає актуальність даної теми, бо ж осмислення взаємин людини і природи дозволяє простежити окремі (суттєві) грані еволюції світогляду І. Досягнення поставленої мети вимагає виконання таких завдань: · визначення взаємозвязку "людина - природа" як світоглядного феномену, що зумовлює співіснування культурологічних парадигм "філософія - природа”, "література - природа”; Дослідження здійснене на основі методів аналізу, синтезу та узагальнення, які стали основою для систематизації головних ідей Франкової поетичної художньо-філософської концепції людини і природи У дисертації також використано герменевтичний метод як теорію розуміння та інтерпретації тексту, порівняльний, описовий та індуктивний методи, що дало змогу скласти цілісно-системний портрет натурфілософського світогляду поета, а інтертекстуальний метод дозволив простежити еволюцію цього світогляду.У першому розділі "Людина і природа як предмет світоглядної рефлексії" закцентовано на філософсько-поетичних аспектах дослідження авторського світогляду в межах означених парадигм: "людина - природа”, "філософія - природа”, "література - природа" окреслено зображення природи в поетичному тексті як теоретичну проблему; визначено можливі шляхи інтерпретації натурфілософських мотивів у поезії І. У підрозділі 1.1 "Історичні форми людського пізнання природи: від міфу до логосу” окреслено основні історичні парадигми людського осмислення природи, зосереджено увагу на здобутках філософії (натурфілософії), проведено паралелі з Франковою інтерпретацією художньо-філософської проблематики людини і природи. Здобутки людської думки від найдавніших часів до сьогодення означують комплекс проблем (зіставлень / протиставлень) у межах парадигми "людина - природа”, що дозволяє простежити розвиток людського мислення, уявлень, поглядів на світ. Франка репрезентується його науково-філософська концепція взаємин людини і природи, основні постулати якої вказують на єдність обох світів (природного і людського): - людина і природа - "різні вияви однієї сили” У другому розділі "Еволюційні парадигми художнього осмислення взаємин людини і природи в ліриці Івана Франка” висвітлено художньо-філософську видозміну взаємин людини і природи в поезії І.Проблематика людини і природи входила в коло наукових, філософських, поетичних зацікавлень І. Франка. Міф як "точка відліку" поетичної натурфілософії, фольклор, християнські мотиви зумовлюють перевагу романтизму в ранній художній філософії природи. Загострюється емоційна естетика Франкових віршів, природа все частіше зявляється в думках, мріях, спогадах ліричного героя, бо ж спілкування з нею самого автора стає все більше ретро (інтро) спективним ("Із днів журби”). Ліричний герой Франкових поезій досягає внутрішнього злиття зі світом, найвищої кульмінації особистості: буття-у-світі (природі), буття-у-соціумі, буття-у-душі. Антропоцентризм Франкової натурфілософії зумовлює авторське бачення одвічної парадигми "людина - природа”: людина зливається з природою і прямо протиставляється їй.1. Werbycka L. Натурфілософська проблематика в поезії Івана Франка та Федора Тютчева / Lidija Werbycka // Kultury wschodnioslowianskie - oblicza i dialog. Rosja. Ukraina. Bialorus. - Poznan, 2009. - С.111-118.