Специфічні риси художнього активізму, його визначення та кола художніх практик які йому належать. Соціально орієнтовані художні практики 1960-1980-х років, їх особливості та характерні риси. Сфера художнього активізму в сучасному медіа просторі.
Аннотация к работе
Одними з таких змін стає ціла низка нових мистецьких жанрів, у разі, якщо ми апелюємо до мистецтва як до практики, або ж нова домінуюча цивілізаційно-культурна парадигма сучасності, якщо будемо розглядати мистецтво в широкому розумінні. Предметом дослідження постає поняття «художній активізм», як особливий тип межових художніх практики, його сутнісні характеристики та їх особливості в контексті взаємозвязку культури та політики, як результат суспільних, філософських, мистецьких та політичних трансформацій, що властиві культурі ХХ(кінця ХІХ)-початку ХХІ сторіччя та мистецькі практики в яких це втілено. Його діяльність у часи Комуни, коли митець Курбе стає політиком, що намагається адаптувати норми свого партикулярного поля діяльності, а потім знову митцем, видається чи не найбільш яскравим прикладом співставлення ролі Курбе як політика в сфері мистецтва, експерта з «культурного універсалізму» і як прихильника автономії мистецтва. 145] І хоча саме на цьому аспекті відбувається дискурс стосовно причетності Курбе якщо не до самого активіського зрушення в мистецтві, то хоча б до початку, але Раунінг підкреслює, що на відміну від авангардистів початку ХХ ст., що були здатні та готові розуміти мистецтво та політику у сфері мистецтва як гетерономний аспект революційної політики[4, с.145]. Як зазначає Геральд Раунінг, дослідник художнього активізму ХХ сторіччя та революції у своїй роботі «Мистецтво та революція: художній активізм в довгому двадцятому сторіччі» художній активізм не може не бути революційним у широкому розумінні революції, тобто не прагнути до повної та радикальної перебудови суспільства, політичної системи, мистецтва задля досягнення певних висот, ідеалів,утопій.По-перше, при розгляді такого явища в мистецтві, як художній активізм перш за все проблематичним виявляється чіткість його понятійного та теоретичного визначення в ситуації динамічних змін, що відбуваються в сфері мистецтва та культури на межі кінця ІХ-ХХ, а також особливо на початку ХХІ ст. По-друге, художній активізм визначається великою кількістю різнорідних художніх практик, які часом виявляють проблемність надання певної сукупності характеристик, що й будуть окреслювати, те коло мистецьких практик, які будуть зараховані до даного мистецького напрямку. Тобто оперування не лише художніми практиками, що відповідають певному культурному простору, але таке мистецтво повинно бути або включеним, або створити певну проблемну ситуацію. В контексті дискурсивності як однієї з визначних характеристик художнього активізма стають зрозумілі зміни, що відбуваються у взаємовідношеннях глядач(аудиторія) та митець(мистецтво). В рамках художнього активізму відбувається спроби розриву сфокусованості лише на естетичній репрезентації і намагання здійснити жест, акт виходу мистецтва у реальне життя.
Вывод
Отже, розглянувши та проаналізувавши, як теоретичні доробки дослідників з даної проблематики, так і основні характеристики та приклади в реальних мистецьких практик можна прийти до таких висновків.
По-перше, при розгляді такого явища в мистецтві, як художній активізм перш за все проблематичним виявляється чіткість його понятійного та теоретичного визначення в ситуації динамічних змін, що відбуваються в сфері мистецтва та культури на межі кінця ІХ- ХХ, а також особливо на початку ХХІ ст. Так і складність визначення його місця в культурному, соціальному та політичному просторі.
По-друге, художній активізм визначається великою кількістю різнорідних художніх практик, які часом виявляють проблемність надання певної сукупності характеристик, що й будуть окреслювати, те коло мистецьких практик, які будуть зараховані до даного мистецького напрямку. В даному досліджені було виявлено та зазначено велику кількість таких характеристик, але головними з них, на нашу думку, є такі як: · Перевинайдення старих художніх активістських засобів та практик мистецтва на новому, сучасному для нього актуальному соціально - політичному просторі.
· Друга особливість це дискурсивність. Тобто оперування не лише художніми практиками, що відповідають певному культурному простору, але таке мистецтво повинно бути або включеним, або створити певну проблемну ситуацію. Тут можна звертатися, як до поглядів Фуко так і до сучасних дослідників щодо питання дискурсу. У цьому випадку, розгляд художнього активізму відбувається відповідно до специфіки того історичного періоду, культурного, політичного або соеціального простору. В контексті дискурсивності як однієї з визначних характеристик художнього активізма стають зрозумілі зміни, що відбуваються у взаємовідношеннях глядач(аудиторія) та митець(мистецтво).
· Новою метою мистецтва і включно з ним художнього активізму -стають пошуки нових можливостей, або ж навіть вихід за систему відношення того, що представляється, до того що представляє, актуалізацію проблематики первообразу, а саме найчастіше в цьому контексті - життя та його відображення. Тобто вихід за межі класичної системи репрезентації, як акту переосмислення, поєднання та протиставлення політичного,соціального, художнього та естетичного. В рамках художнього активізму відбувається спроби розриву сфокусованості лише на естетичній репрезентації і намагання здійснити жест, акт виходу мистецтва у реальне життя. Через створення певних художніх концепцій і засобів. У цьому руслі можна зрозуміти, як мету тих самих футуристів, продукти вістів, аукціоністів та інших художніх течій, які через вироблені перформативні, провокаційні та подвійні стратегії підкреслюють логіку репрезентації як подвійної системи зображення та представництва. Так і те, що підпорядкування у цьому випадку політичній практиці чи активіській діяльності буде обмеженим, хоча часом й досить умовно.
· Ця привязка художнього активізму до політичного підкреслює ще одну особливість,на якій акцентують увагу деякі дослідники, а саме, термін авангард. В даному контексті відбувається поєднання, як відповідності до сучасності мистецтва, так і повязаність з сферою політики та соціуму. А також поняття «лівизни». В такому руслі художній активізм розуміється як рефлексія художньо-політичного досвіду. Також, якщо ми кажемо про художній активізм - як момент авангарду, то тоді він є інтегральним вираженням релігійних, метафізичних,політичних, естетичних, етичних та економічних тенденцій свого часу. І в цьому випадку винайдення відео, фото, Інтернету призводить до принципово нової ситуації в культурі та мистецтві. Але тут треба зазначити, що відбувається не монолітне поєднання сфери мистецтва з політикою, активісткою діяльність та іншим, а певна дихотомічність. Саме вона приводить нас до складності визначення. А, по-друге, сам розвиток художнього активізму в історії відбувався не лінійно, йому властива певна фрагментованість, перервна картографія різних активіських напрямків. У цьому випадку ми бачимо дихотомію мистецтва та знаходження і функціонування художнього активізму в межовому просторі поєднання культури та політики.
Також при досліджені художнього активізму важливим виявляється розгляд революції в контексті розуміння причини виникнення та функціонування даного напрямку. Тут випливає, як вже зазначене поєднання політичного соціального та мистецького, що втілюється на протязі ХХ-ХХІ сторіччя. Так і акт фрагментованного руху накладення машини революцій та машини мистецтва, як момент творення та тіорчості цих практик
Щодо до особливостей сучасного мистецтва то вірне зауваження надає Катерина Дьоготь: «Якщо вважати, що модерніський акт мистецтва в критиці самого себе завершений, то мистецтво знову знаходиться в пошуку»[2].
Цей же момент пошуку мистецтвом нового ми знаходимо й у такого дослідника як Б. Гройса та мистецьких практиках ХХІ сторіччя. Для К. Дьоготь цей пошук є пошук «транскритичної» чи «посткритичної» позиції. Це виявляється важливим для розуміння тих змін, що відбуваються в практиках та понятті «художнього активізму», утворенню «арт-активізму» чи «артивізму».
Основним джерелом художнього активізму, що було зазначено протягом усього дослідження, є критика, яку використовували авангардисти, акціоністи. Але поставлена ціль раннім авангардом досягнута і відбувається пошук нових засобів та шляхів, просторів та можливостей, враховуючи зміни останніх десятиліть. Актуалізується сфера кіно, театру та медіа, простору безпосередньої реальності і форм маніпуляції з нею: «психотехніка, генна інженерія» як можливостей розширення існуючої системи та форми репрезентації, так і включення самої системи репрезентації та художні експерименти з нею.
Ті зміни що привнесли медіа в систему репрезентацій, відношення культури до неї призводить до зміни останньої і визначає її особливість в сучасності, - саме так про цей звязок висловлюється М. Ямпольский. [26] Або Бодлер , вказуючи на те що витвір мистецтва - це інтегральне вираження релігійних, метафізичних, політичних та економічних тенденцій свого часу, а винайдення та використання кіно та фото створює принципово нову ситуацію в культурі де мистецтво засновується тепер на політиці і отримує політичне значення.
Сучасне мистецтво, що наслідує мистецьки практики ХХ сторіччя, вироблені ним когнітивні інтелектуальні та політичні інструменти для створення соціальної проблематики. При цьому воно часто зіштовхується з проблемою втілення сфери емоційного що повязано з особистісним та інтимним простором, що належить не соціуму, а власне людині.
Також однією з характерних ознак художнього активізму стають зміни у активності глядацької аудиторії та залучення їх до творення художнього витвору. Головним його завданням стає виведення глядача з того самого не один раз згаданого стану пасивності. Але при цьому відбувається проникнення художнього витвору у реальність, соціальну, політичну,профану.
Отже термін «художній активізм» в широкому розумінні можна визначити як будь-яку творчу активність в просторі, який не є звуженим лише до художнього у класичному розуміні чи поєднання активістських художніх практик. Сенсом художньої активності стає активне перетворення, актуалізація, видозміна соціального, політичного, міського або будь якого іншого простору. В цій ситуації виникає питання: чим є та чи інша акція, перфоманс, хеппенінг: художнім актом або соціальним, політичним дійством?
Взагалі можна зробити висновок, що художній активізм, так і деякі суміжні з ним поняття, входять в зону тих термінів, що використовуються в теорії мистецтва, але їх як не можливо повністю осмислити в ній, не звертаючись, до суспільних практик, політології, соціології,культурології, філософії. Так і не можливо зрозуміти повністю, враховуючи продовження їх становлення, та зміни в просторі, де вони функціонують.
Список литературы
1. Белый А. «Проблема культуры»// Белый А. «Символизм как миропонимание» М. 1994.
2. Бодрийяр Ж. « Пароли. От фрагмента к фрагменту». - Екатеренбург.: У-Фактория 2006
3. Бодрийяр Ж. « Символический обмен и смерть» . М.: Добросвет, 2000
5. Брик О. «Против творческой личности» //Литература факта: Первый сборник материалов работников ЛЕФА. М.: Захаров 2000
6. Волкова Т. «Арт-Активизм»//The Art Magazine №3 от 2012 [[Електроний ресурс]-Режим доступу - ]
7. Гройс Б. «Борьба против музея»// Советское богатство. СПБ.: Академический проект, 2002
8. Гройс Б. «Коментарии к искусству». М.: ХЖ, 2003
9. Дебор Ги « Общество спектакля». М.: Логос, Радек, 2000
10. Деготь Е. « Дважды девяностые: катастрофа и гедонизм» // М.:Художественный журнал, 2000. № 28-29. С.11-13
11. Деготь Е. « Русское искусство ХХ века». М.: Трилистник,2000
12. Зинцов О. «Что такое левое искусство: Интервью с Кети Чухров».М.: Театр. № 8 2012 [[Електронний ресурс ]- Режим доступу - ]
13. Лазарева Е. «Авангард и репрезентация». М. :Художественный Журнал. № 73-74 2009 [[Електроний ресурс]-Режим доступу- ]
14. Маньковская Н. «Эстетика постмодернизма». - СПБ.: Алетейя, 2000
15. Матвиенко К. «Идеология и практика ЛЕФА: история одной утопии». М.: Театр №8,2012
16. Новая философская энциклопедия: В 4 тт. М.: Мысль. Под редакцией В.С. Степина. 2001
17. Раунинг Г. «Искусство и революция: художественный активизм в долгом двадцатом веке». СПБ.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2012
18. Саруханян А. П « К соотношению понятия «модернизм» и «авангардизм»» // А. П. Саруханян. 2010// Авангард в культуре ХХ века ( 1900-1930): Теория. История. Поетика:[ В 2 кн.: науч. Узд.] Под. ред.. Ю. Н Гарина М. ИМЛИ РАН 2010 - Т1: ст. 9-33.
19. Третяков, Сергей «Театр аттракционов»//Октябрь мысли, 1924, №1, ст 53-56
20. Третяков, Сергей «искусство в революции и революция в искусстве» Горн 1923, № 8//Литература факта: Первый сборник материалов работников ЛЕФА. М. 2000
21. Третяков, Сергей. «Откуда и куда? Перспективи футуризма» в ЛЕФ, 1923, № 1 ст 202 //Литература факта: Первый сборник материалов работников ЛЕФА. М. 2000
22. Фуко, Мишель «Надзирать и наказывать. Рождение тюрьмы» М. : Ad Marginem 1999
24. Чухров Кети «Быть и исполнять: проект театра в философской критике искуссства». СПБ.: Издательство Европейского университета в Санкт-Петербурге, 2011
25. Этика: Энциклопедический словарь. Под ред. А.А. Ивина. - М.: Гардарики, 2004
26. Ямпольский М. «Ткач и визионер: очерки истории репрезентации, или о материальном и идеальном в культуре». М.: Новое литературное обозрение 2007
27. Florian Cramer : « Alternative Porn and Aesthetic Sensibility». Amsterdam.: Click Me Reader, 2007 ст 171-177
28. Артимович Т., Шпарага О. «Искусство вне «музея»:между эстетическим и остросоциальным»//Артимвич Т. ,Шпарага О. « лекция». Відео та текст лекції [[Електроний ресурс]-Режим доступу - ]
29. Баззичелли Татьяна « Хактивизм и порно»// Блог активиского искусства «ЖИР» 2009 [[Електроний ресурс]-Режим доступу- ]
30. Витримки з сайту 2009 [[Електроний ресурс]-Режим доступу- www.cum2cut.net ]
31. Дебор Ги, Котаньи А., Ванейгем Р, «Тезисы о Комуне» [[Електроний ресурс]-Режим доступу - http://revsoc.org/archives/3089 ]
32. Гройс Б. «Искусство. Дизайн. Политика»// лекция, в рамках «Арт-Москва» (2004) с цикла «Феноменология медиального мира» [[Електроний ресурс]-Режим доступу- ]
33. Киреев. О «Tactical Media(тактические медиа)»// Киреев О. Кратикий голоссарий тактических медиа-критики, 2004 [[Електроний ресурс]-Режим доступу- ]
34. Ломаско. В, Николаев А. Акционизм и артивизм //Грани. Ру 2011. 7 июня [[Електроний ресурс]-Режим доступу- ]