Активізація ідейного, економічного й політичного спілкування між народами внаслідок утворення Римської імперії. Вчення про єдиного Бога. Християнство як світова релігія. Основні причини церковного розколу. Догматичні відмінності католицтва й православ’я.
Аннотация к работе
Хоча й наприкінці першого тисячоліття історії християнства вважалось, що існує єдина вселенська церква, фактично вже протягом кількох століть єдності в християнстві не було. Поділ у християнств почався ще під час розпаду Римської імперії - наприкінці IV-на початку Vct. і виявився у створенні поряд з Римом релігійного центру в Константинополі.У 330 р. імператор Костянтин на місці селища Візантій заснував місто Константинополь (сьогодні Стамбул), що, як виявилося пізніше, поклало перший камінь у фундамент розєднання Сходу і Заходу і відкрило шлях до церковного поділу 1054 р. Церква на Сході була фактично під владою імператора, а от папа римський перебував надто далеко від столиці, щоб імператор міг і ним управляти. Виходило, що імператори на Сході були, по суті, папами (патріархами), тоді як на Заході папи (патріархи) були фактично імператорами. Папа ж був відносно самостійним від прямого тиску з боку світської влади, проте йому постійно доводилося рахуватися з інтересами варварських держав, що утворилися на той час на теренах Європи. З часом імператори передали папству низку своїх державних повноважень, передусім право стягування податків з населення в натуральному та грошовому вигляді, а також створення військових загонів для допомоги імператору в захисті від нападів на Італію.У католицькій церкві Священне Письмо (Біблія) визнається джерелом вчення поряд із Святим Переказом - рішеннями семи всесвітніх соборів IV - VIII ст., працями церковних авторитетів («отців церкви»), висловами пап. Католицька церква, на відміну від православної, визнає наявність чистилища - проміжної ланки між пеклом та раєм, де душі грішників, що не отримали за життя відпущення гріхів, але не є обтяженими смертними гріхами, горять у вогні, який очищає, й отримують доступ до раю. Хоч і католики, і православні визнають усі сім християнських таїнств: хрещення, миропомазання, євхаристію (причастя), каяття, шлюб, священство й соборування, виконуються вони в різних конфесіях по-різному. Наприклад, при хрещенні православних немовлят занурюють у воду, а не кроплять, як у католиків; миропомазання (конфірмація) в православних проводиться слідом за хрещенням, а не через декілька років, як у католиків; у православних у храмі хлібом і вином причащають усіх, а не лише клір, як у католицтві, та ін. У православї лише чернецтву - людям, що з власної волі зреклися суєтного світу - заборонено шлюб; у католицтві ж існує так званий целібат - обовязкова безшлюбність усього духовенства, що її було затверджено в XI ст. папою Григорієм VII.Хоча наприкінці першого тисячоліття історії християнства вважалось, що існує єдина вселенська церква, фактично вже протягом кількох століть єдності в християнстві не було. Поділ у християнств почався ще під час розпаду Римської імперії - наприкінці IV-на початку Vct. і виявився у створенні поряд з Римом релігійного центру в Константинополі. В основі поділу церков були соціально-політичні причини: відмінності шляхів розвитку країн Західної та Східної Європи, інтереси різних феодальних угруповань, а також боротьба за владу і вплив.