Історія поглядів, релігійні та наукові пояснення на походження і сутність людини. Значення тілесного існування, людина як вінець Божого творіння, його образ і подоба. Християнське вчення про людину в православній, католицькій і протестантській церквах.
Аннотация к работе
Людина завжди ставила перед собою запитання про те, як виник світ і як зявилася перша людина. Феєрбах вбачав у людині природну істоту, в основі якої лежить любовне ставлення до ближнього. Субєктивний ідеалізм закупорює людину в її внутрішньому світі, відриває її від обєктивних основ буття, зводить її життя до довільного впорядкування комплексу відчуттів. Пантеон існування богів і людей здійснюється у двох паралельних світах, які повязані між собою. У найдавніших релігійних текстах (IX-VIII ст. до н.е.) існує спроба осмислити не лише проблему походження людини але й розглянути її сутність.Вона вирвалася з природного процесу, який завжди залишається лише неусвідомленим повторенням незмінного; вона - істота, котра не може бути повністю пізнана як буття, а ще вільно вирішує, що вона є людина - це дух, ситуація справжньої людини - її духовна ситуація... Після того, як були створені всі земні істоти, сказав Бог:” Створімо людину за образом Нашим, за подобою ношою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею. Вже сама по собі рада Божа, яка не вказується при створенні інших земних істот, говорить про те, що людини повинен бути творінням особливим, відмінним від інших, вищим, досконалішим на землі, має і вище призначення в світі. А оскільки зі всіх земних істот одна тільки людина була прикрашена образом Божим, то зрозуміло, що вона повининна була зявитися на землі істотою єдиною і особливою, такою істотою, яка за своєю природою і гідності абсолютно відмінно від всіх земних істот і стоїть незрівнянно вище за весь земний і матеріальний світ. Святитель Григорій Богослов говорить: «Після того, як Бог створив світ ангельський і світ речовинний, Він вирішив створити людину, тому що ще не було змішення розуму і відчуття, поєднання протилежностей цього досвіду вищої Премудрості - і це ще не все багатство Благості Божої було знайдене».Біблія відкриває нам, що кожна персона складається з трьох частін.Тіло, як пишуть святі отці, це наш тваринно-рослинний організм зі всіма його потребами, що викликаються умовами земного життя. Дійсно, своїм тілесним життям людина нічим не відрізняється від інших живих істот - тварин, і полягає вона в задоволенні потреб тіла. Біблія ніде не говорить, що тіло - злий початок в людині, як думали маніхєї і гностики. Від самої душі залежить чи принизитися їй до того, щоб стати рабинею тіла, або ж, слідуючи за освідченим духом, зробити тіло своїм слухняним виконавцем і співробітником. Залежно від душі тіло може стати судиною гріховної нечистоти і скверни, але може стати і храмом Божим і сумісно з душею брати участь в прославлянні Бога.Якщо в Новому завіті душа звичайно означає єдність матеріального і духовного в людині, і людина мислиться як тіло-душа, то дух - це особливий дар Божий, який повязує людину з його Творцем. Більшість теологів розділяла креационістські погляди і вважали, що Бог творить кожну душу у момент зачаття, але який стверджуеє, як, наприклад Тертулліан, підтримували традуционістськую теорію про те, що людина успадковує душу, як і тіло, від батьків. Розум, або дух, належить душі не як щось чуже їй, але як найголовніша частина її, бо що око в тілі, то розум в душі. «Тіло не сильніше за душу, - говорить святий Іріней, - оскільки душа надихає і пожвавлює, і повертає, і направляє тіло; душа володіє тілом і володарює їм. Вознесений над таємницею чудової істоти, іменованої людиною, святий Григорій Богослов укладає: «Людина - це найскладніша і найрізноманітніша істота: душа у ній від Бога, Божественна і має небесне благородство, а тіло - з праху земного; що Бог для душі, то душа для тіла, об”єднуючи його і керуючи ним».«Не плоть, а дух робить людину людиною» (Людвіг Фейєрбах) І лише про людину сказано, що після створення тіла її з праху земного Господь Бог вдихнув в ніздрі її дихання життя, і перетворилася людина в душу живу (Бут. Преподобний Серафім Саровській вчив, що слова вдуну в особу її дихання життя означають, що «Бог не одну плоть Адаму створив із землі, але з нею разом і душу, і дух дав людині». “Отношение души и духа ставится в параллель с отношением к телу составов (членов) и мозгов; но как последние составляют внутреннюю часть того же телесного существа или содержимое по отношению к содержащему, так, очевидно, и дух мыслится апостолом как сокровенная часть душевного существа человека. У апостола под духом разумеется тот особенный высокий строй сокровенной части души, который созидается под влиянием благодати Духа Святого, - тот дух, о котором в других местах апостол говорит: Духа не угашайте (1 Фес.Бог створив людину по Своєму образу і подобі (Бут 1:26-27). Писання посилається на цей найважливіший факт і в інших місцях: образ Божий переходить від Адама до його нащадків (Бут 5:1-3); Бог згадує про створення людини по образу Божому, встановлюючи покарання за вбивство (Бут.9:6); про це сказано в (1 Кор 11:7) у звязку з вченням про верховенство людини; у Кіл 3:10 у звязку із закликом вдягнутися в нову людину; у (Як 3:9) у звязку із за
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Людина створена Богом
Розділ ІІ. Людина - триєдина істота
2.1 Тіло людини
2.2 Душа людини
2.3 Дух - вища частина людської душі
Розділ ІІІ. Образ в подоба Божа в людині
3.1 Реформаторська точка зору
3.2 Точка зору римсько-католицької церкви
3.3 Православна точка зору
Розділ IV. Ісус єдина - людина без гріха
Розділ V. Життя після життя
5.1 Католицький погляд на можливість жити вічно
5.2 Погляд протестантів на смерть і життя
5.3 Православний погляд на те, що відбувається з душею після смерті