Християнська етика як феномен культури. Динаміка її виникнення, становлення та трансформації в контексті середньовічного традиційного етносу. Конфесійні морально-етичні особливості. Відмінності в сфері соціальних ідей християнства доби Реформації.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукРобота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету. Науковий керівник: Аболіна Тетяна Георгіївна, доктор філософських наук, професор, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри етики, естетики та культурології. Офіційні опоненти: Сіверс Валерій Анатолійович, доктор філософських наук, професор, Київський національний авіаційний університет, професор кафедри культурології; Захист відбудеться "13" березня 2008р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:01033, м.В Україні тривають дискусії стосовно необхідності викладання християнської етики в навчальних закладах, виховання на християнських засадах, відновлення релігійно-моральнісних ідеалів. Детальне дослідження виникнення і становлення християнської етики, яка втілюється в конкретні форми християнської моралі та моральності, допомагає зрозуміти теперішні та майбутні перспективи її існування. Християнська етика містить низку простих і важливих норм моральності, етичні цінності, що вироблені багатьма поколіннями людей, принципи соціальних відносин, правила відношень з природним оточенням, роздуми над вічними моральними проблемами, смислом життя, змістом добра і зла, щастя. При її дослідженні необхідно враховувати конкретно-історичні умови формування тих або інших релігійно-моральнісних положень, приймаючи до уваги, що в них своєрідним, специфічним способом отримали освячення деякі реальні сторони буття людей. християнська етика традиційний культура Джерелом християнської етики постають тексти Святого Письма, їх інтерпретація і етична рефлексія отців і визначних вчителів Церкви (зокрема, західних - Тертулліана, Августина і східних - Орігена, Василія Великого, Григорія Назіанзина, Григорія Ниського, Іоана Златоуста, Іоана Дамаскіна), а також приклади моральнісного життя, наявні в житті Церкви.В процесі дослідження розглядається співвідношення між церковною та моральною релігіями, між християнською моральністю та природною моральністю, між типами особистостей "мудрець" - "святий", визначаються вищий рівень християнської моральності та доброчинності, притаманні святому. Зазначається, що християнство є моральною релігією, яка являє собою постійний потяг до морально-доброго способу життя, а виконання обовязків по відношенню до людей - до самих себе і до інших - і є виконання божественних заповідей (І. В аналізі особистісних типів "мудреця", "святого", підкреслюється, що моральнісна засада стає переважаючою у філософських мудреців, вчителів життя, в той час як тотожність містики і доброчинності визначає тип релігійного мудреця - святого, старця. В дослідженні етосу святих, зазначається, що по відношенню до людини святість розуміється як богоуподібнення, відображення і здійснення в людині божественних досконалостей. Народний католицизм і народне православя" - проводиться дослідження впливу християнства на західноєвропейську та східнословянську народну культуру, визначається сутність поняття "народне християнство", окреслюються особливості "народного католицизму" і "народного православя", розкривається зміст поняття "магічна свідомість".В дисертації наголошено, що християнська етика як моральнісне вчення християнства, визначає моральні орієнтири людської поведінки та отримує свій вираз у християнському етосі - певному стилі життя, який має історично різноманітні форми і який притаманний як окремим індивідам, так і великим суспільним групам, які сповідують християнство. На основі аналізу виокремлюються такі форми християнської моральності як етос святих, який є вищим рівнем християнської моральності; чернечий етос - стиль життя певних чернечих спільнот (наприклад, Києво-Печерського монастиря або єзуїтського ордену Товариства Ісуса); народний християнський етос - певний стиль життя спільноти людей, які належать до одного приходу, колективна свідомість яких містить своєрідний синтез християнського вчення і язичницьких вірувань. Відмінності християнських конфесій у трактовці таких питань як природа людини до і після гріхопадіння, спасіння, смерть, гріх, гріховність людини і шляхи її подолання, багатство і бідність, праця, шлюб, милостиня мали абсолютно певний практичний вираз. Християнський образ людини у цілому залишився нереалізованим навіть у ченців - чернецтво було включене у реальні феодальні відносини та іноді його діяльність була далекою від християнського ідеалу. З точки зору офіційного християнства, "народне християнство" сприймається як явище негативне, але з точки зору культурології "народне християнство" розглядається як культурний феномен, який відтворюється у різні епохи і який представляє науковий інтерес.