Оцінка Володимирового хрещення в історичній культурі Московії XVI ст. Вміщення розлогої історії про християнізацію північно-східних теренів як риса Никонівського літопису. Причини уваги московських церковних книжників до персони князя Володимира.
Аннотация к работе
У даному випадку, проте, слід звернути увагу на найдавніші текстові свідчення про християнізацію Русі Володимиром, котрі містяться у творах Іларіона та Нестора. їх порівняння з пізнішою «ПВЛ» дозволить простежити, як формувалася оповідь про «історію» хрещення 988 р. в давньоруській традиції. З іншого боку, після розпаду Русі у середині ХІІІ ст. розповідь про хрещення найбільше трансформувалася в текстах XIV-XV ст., створених у північно-східних землях. Тексти про перебіг та обставини хрещення Русі князем Володимиром почали формуватися майже через півстоліття після події. Як бачимо, усе, що сказано у цьому тексті про вибір віри князем, охрещення ним Русі й розбудови церкви - радше риторичні вправляння з панегіричною метою: проголосити Володимира «апостолом і наставником землі руської», рівним усім апостолам, які утверджували християнську віру в різних куточках світу. Уже пізніше текст «Слова про закон і благодать» (у більшості випадків його фраґменти) використовувався редакторами житій князя як свого роду взірець похвали володареві за здійснене ним хрещення.