Проблема взаємовпливів сучасного контемпорарного мистецтва та хореографії. Аналіз історико-культурних передумов, що зумовили трансформації у сучасному хореографічному мистецтві, впливу на нього новітніх культурних процесів та розвитку технологій.
Аннотация к работе
ХОРЕОГРАФІЯ ЯК КОНТЕМПОРАРНЕ МИСТЕЦТВО: культурологічний аспектСучасне контемпорарне мистецтво у його стрімкій мінливості форм (беручи за основу думку, що "жодний вид мистецтва немає презумпції розвитку, тобто він і не розвивається, і не деградує, він лише змінює форми існування" [8, 309], що до певної міри співпадає з вимогами нових часу, історії та соціуму, керуючись ними або йдучи всупереч, породжує багато нових явищ у різних галузях, зокрема у хореографії. Таким чином, викликаючи до життя нову дійсність, задля її розуміння контемпорарне мистецтво вимагає від митця, виконавця, глядача, слухача, і, насамкінець, дослідника, - котрі натепер всі є учасниками мистецького акту, - граничної зосередженості. Розробку проблематики синтезу в мистецтві наразі видається доречним вивчати з точки зору підходу, який би не лише охоплював феноменологічні характеристики поєднання класичних видів мистецтва у нових явищах, але й був би спрямованим саме на дослідження новітніх синтетичних видів мистецтва, котрі, вбираючи, мов губка, найрізноманітніші слова, рівняння, рисунки й формули на шкільній дошці, стають уособленням культурної тканини часу, а часто і її передчуттям. Абдоков, досліджуючи синтез музики й хореографії, слушно зауважує, що їхній синтез є первинним, на відміну від поділу, про що красномовно свідчать природа ритму і метра: "Синтез видимого і чутного, осягнення світобудови через візуалізацію слухових образів, - власне музично-хореографічний синтез, - це щось нерукотворне в своєму найвищому прояві, те, що завжди було і є, невичерпне" [1, 5]. Контемпорарне хореографічне мистецтво передбачає, що воно є не лише мистецтвом, але й процесом самопізнання, уособленням творчих всесвітів митця.