Розгляд трансперсональної психології як теоретичної бази методу холотропного дихання. Принципи холотропної психотерапії. Теорія і практика проведення дихальних сесій. Оцінка ефективності використання даного методу за допомогою психофізіологічних тестів.
Аннотация к работе
В сучасній психотерапевтичній практиці немедичного характеру використовується багато методів, що призвані полегшити психологічний стан людини, розвязати її внутрішні протиріччя та сприяти самоосягненню. Незважаючи на наявність добре розробленої психотерапевтичної процедури, інтеграція таких методів в українське суспільство іноді зазнає труднощів через невідповідність західного менталітету авторів психотерапевтичних технік з марксистсько-ленінськими догматами населення пострадянського простору. Ця наукова робота присвячена вивченню одного з методів світової групової психотерапії, що має назву «холотропне дихання» Після цієї події метод холотропного дихання почав впевнено розповсюджуватись серед спеціалістів в галузі людської психіки, інколи зустрічаючи опір з боку радикально налаштованих теоретиків біхевіоризму. Недостатність глибинного досвіду та досвіду змінених станів свідомості, який, до речі, має першочергову цінність в підтриманні психологічного здоровя людини, призводить до відторгнення ідей холотропної практики, проте осягнення трансперсональних горизонтів власної психіки на холотропних сеансах виникає тільки у людей, готових до такого досвіду.Трансперсональная психологія - один з напрямів сучасної психології, який почав оформлятися як самостійна галузь досліджень в кінці 60-х років в США [1]. Трансперсональная психологія має глибокі корені в історії культури і релігії, в світових духовних практиках, які науковообгрунтовані в класичній і сучасній психології. Вони грунтовно заглиблювалися в історію релігії, психології, етнології і культури і серед своїх передтеч вказували, наприклад, американця У.Джеймса [10], першого серед психологів, який створив наукову енциклопедію «різноманіття релігійного досвіду» , швейцарця К.Г.Юнга [11], що збагатив психологію міфологічними, загальнокультурними, релігійними і містичними вимірами, італійця Р.Ассаджіолі [12], колишнього психоаналітика, який в створеному їм психосинтезі спирався на теософські, антропософскі і буддистськи вчення, долаючи з їх допомогою європейські культурно-антропологічні обмеження. Східну орієнтацію в даному контексті можна б було визначити як прагнення до самовдосконалення, до езотеричних духовно-філософських шукань, а західна орієнтація, яка добре виражена, скажімо, в дослідженні М.Вебера про протестантську етику і дух капіталізму, - це орієнтація на перетворення "граду земного", на порятунок планети через соціальну трансформацію, служіння людству, розвиток демократичних структур. Героями його наступної книги, присвяченій тій же темі «Незвичайна мудрість: розмови з чудовими людьми» (1988 р.) стали психолог С.Гроф [25], лідер «антипсихіатрії» Р.Лейнг, фізик Дж.Чу, економіст Х.Хендерсон, фахівець по новій медицині і по лікуванню рака К.Саймонтон - люди, що є творцями нової наукової парадигми в психології, психіатрії, фізиці, економіці, медицині, а також політиці і філософії.Основна мета емпіричної (тобто заснованих на власному досвіді клієнта) техніки в психотерапії полягає в тому, щоб активізувати несвідоме, вивільнити енергію, звязану в емоційних і психосоматичних симптомах, перевести статичну рівновагу цієї енергії в потік досвіду. Емпірична психотерапевтична робота розкриває за традиційними біографічними коренями симптомів глибокі звязки з позабіографічними областями душі, такими, як елементи зустрічі з глибинами смерті і народження, з характеристиками перинатального рівня, з широким спектром фактів трансперсональної природи. Крім того, маючи у вигляді багаторівневий характер психогенних симптомів, концептуальні рамки лікаря повинні включати перинатальний і трансперсональный [35] рівні психіки, без яких терапевтична робота не може бути повністю ефективною. Проте в тих випадках, коли проблеми йдуть коренями в трансперсональну сферу, остаточний результат не може бути одержаний до тих пір, поки людина не погодиться на специфічні переживання трансперсонального досвіду. Головне кредо холотропної терапії полягає у визнанні потенціалу незвичайних станів свідомості [37], здібних до трансформації і еволюції, і володіючих оздоровчою дією, Оскільки в цих станах свідомості людська психіка виявляється здібною до спонтанної цілющої активності, холотропна терапія використовує методи активації психіки і індукції незвичайних станів свідомості.Музика може бути будь-яка основна умова, щоб в ній не було слів ні рідної ні якої-небудь іншої мови. Коли дихаючий починає сесію (особливо вперше) у нього можуть виникнути тілесні блоки, що заважають йому просуватися далі в глибину переживання. Сітер може допомогти створити цю напругу, але у жодному випадку не намагатися виконати цю роботу за дихаючого. Такі зажими рекомендується опрацьовувати побічно: так, наприклад, зняти напругу в паховій області можна, створивши дихаючому можливість чинити опір, зсовуючи (або розсовуючи) ноги в стегновій частині, для опрацьовування горлового зажиму можна дати дихаючому ганчірку, яку дихаючому в цьому випадку необхідно із зусиллям скручувати. На жаль дуже мало людей можуть
План
ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Трансперсональна психологія як теоретична база методу холотропного дихання
1.2 Принципи холотропної психотерапії
1.3 Теорія і практика проведення дихальних сесій
1.4 Динаміка переживань в холотропній терапії
Резюме
РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Матеріали дослідження
2.2 Методика «Неіснуюча тварина»
2.3 Торонтська алекситимічна шкала
2.4 Симптоматичний опитувальник Александровича
2.5 Методи математичної обробки результатів дослідження
Резюме РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
3.1 Результати дослідження методикою «Неіснуюча тварина»
3.2 Результати дослідження методики «Торонтська алекситимічна шкала»
3.3 Результати дослідження методики «СОА»
3.4 Математична обробка результатів дослідження індивідуально-психолгічних особливостей