Оцінка співвідношення між активністю симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи в процесі розвитку експериментального гіпотиреозу. З"ясування механізмів і патогенетичного значення синусової брадикардії при гіпотиреозі.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ ХОЛІНЕРГІЧНА РЕГУЛЯЦІЯ СЕРЦЯ У СТАТЕВОНЕЗРІЛИХ ЩУРІВ З ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИМ ГІПОТИРЕОЗОМРобота виконана в Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Файфура Василь Васильович, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Гудима Арсен Арсенович, Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Захист відбудеться 23 лютого 2006 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.601.01 у Тернопільському державному медичному університеті імені І.Я. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського державного медичного університету імені І.Я.Ураження серцево-судинної системи проявляється насамперед у вигляді “мікседематозного серця”, симптомами якого є дистрофічні, дисферментозні та електролітні зміни в кардіоміоцитах, зміни ЕКГ (низький вольтаж зубців, подовження інтервалу Q-T, негативний зубець T), аритмії серця (синусова брадикардія, фібриляція передсердь, блокади) (Nyrop M. et al., 1991; Самойленко Л.Е. и соавт., 1993; Зыкова Т.А. и соавт., 1996; Wikstrom L. et al., 1998; Терещенко И.В. и соавт., 2002). Стан парасимпатичної іннервації серця при гіпотиреозі вивчений дуже мало. Зясувати особливості обміну ацетилхоліну в міокарді, а також зміни чутливості серця до холінергічних впливів у статевонезрілих щурів з експериментальним гіпотиреозом, здійснити фармакологічний аналіз холінергічних порушень при гіпотиреозі і дати їм патофізіологічну оцінку. У процесі виконання задач, передбачених планом дослідження, було застосовано наступні методи: біологічні - для визначення вмісту ацетилхоліну і активності холінацетилтрансферази в міокарді; фотоелектроколориметричні - для визначення активності холінестерази в міокарді; електрофізіологічні - для визначення реакцій серця на холінергічні впливи; математичні - для кількісної оцінки співвідношення між активністю симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, а також для статистичної обробки результатів дослідів. В результаті проведеного дослідження отримано нові дані про особливості холінергічно-адренергічних взаємовідносин при експериментальному гіпотиреозі, зокрема встановлено, що з наростанням глибини гіпотиреозу все більше проявляється переважання холінергічних регуляторних впливів над адренергічними, яке формується внаслідок різноспрямованих зрушень обидвох відділів вегетативної нервової системи, але головним чином за рахунок посилення холінергічного контролю.Показниками глибини гіпотиреоїдного стану були маса тіла тварин, частота серцевих скорочень, ректальна температура, обєм поглинутого кисню. Визначали наступні параметри: М - середнє значення тривалості інтервалів R-R за досліджуваний період часу (в мілісекундах); ДХ - величину варіаційного розмаху тривалості інтервалів R-R, тобто різницю між їх максимальним і мінімальним значеннями (у мілісекундах); Мо - моду, тобто значення інтервалу R-R, яке найчастіше зустрічається протягом досліджуваного часового періоду (у мілісекундах); АМО - амплітуду моди, тобто відносну кількість інтервалів R-R, які визначають моду (у процентах). У тварин з гіпотиреозом показник варіаційного розмаху ДХ, який характеризує надійність і адаптаційні можливості функціонування системи “синоатріальний вузол - блукаючий нерв”, поступово зростав. Щоб дати співвідносну оцінку змінам холінергічно-адренергічних взаємовідношень в динаміці гіпотиреозу, ми співставили ступінь змін показника ДХ, за яким судять про вираженість парасимпатичного тонусу, і показника Мо, який характеризує адренергічні впливи на серцевий ритм. Динаміка негативно-хронотропних реакцій серця на подразнення блукаючого нерва у тварин з експериментальним гіпотиреозом в цілому зберігала ті ж закономірності, що й у контрольних щурів, проте відрізнялася кількісними характеристиками.В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, а саме, зясовано особливості холінергічної регуляції серця при експериментальному гіпотиреозі у статевонезрілих щурів, проведено фармакологічний аналіз холінергічних порушень при гіпотиреозі і дано їх патофізіологічну оцінку. Експериментальний гіпотиреоз характеризується порушенням співвідношення між тонусом симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи і зміщенням вегетативного балансу в бік переважання холінергічних впливів. Провідне значення у перебудові вегетативної регуляції серця при гіпотиреозі має підсилення парасимпатичної імпульсації, повязане із збільшенням вагусного тонусу. За даними математичного аналізу серцевого ритму, найчутливішим показником зміщення вегетативного балансу при експериментальному гіпотиреозі є вегетативний показник ритму, достовірне зменшення якого (на 24,86 %, Р<0,02) відбулося вже на 10-ту добу експерименту, раніше від усіх інших показників.