Природно-кліматичні умови, населення Стародавньої Анатолії. Політична історія хеттів. Повсякденне, господарське життя й суспільство Хеттської держави. Шлюбні традиції, ритуали й обряди. Анатолія після загибелі Хеттського царства. Культура Фрігії і Лідії.
Аннотация к работе
Хеттське, Фрігійське та Лідійське царстваПро її найдавніший період (X-III тис. до н. е.) розповідають лише археологічні матеріали - виявлені археологами стоянки первісної людини на півдні півострова, мезолітичні й неолітичні поселення (Чейюню-Тепесі, Чатал-Гуюк) та поселення доби ранньої бронзи (Троя). Вивчати торгово-ремісниче життя, етнічний склад населення Малої Азії наприкінці III тис-на початку II тис. до н. е, допомагають "каппадокійські" (за пізнішою назвою східної частини Малої Азії-Каппадокія) клинописні таблички, виявлені в Каніші. Значно краще відображена в джерелах нетривала історія Хеттського царства (II тис. до н. е.), проте ними хеттологи почали користуватися лише в XX ст., а раніше черпали інформацію про хеттів виключно з єгипетських, ассирійських, урартських написів і туманних згадок Біблії про "хеттеїв", "царів хеттейських". Хетські тексти, складені хеттською (неситською), палійською та лувійською мовами, стали відомі європейцям лише на початку XX ст. завдяки сенсаційній знахідці в Богазкьої великого царського архіву (близько 20 тис. документів) та дешифруванню в 1915-1917 рр. чехом Фрідріхом (Бедріхом) Грозним хеттського клинописного письма. Хеттські писемні памятки - це, здебільшого, історичні та політичні тексти (царські аннали, міжнародні договори, в тому числі хеттський варіант договору між єгипетським фараоном Рамзесом II та хеттським царем Хаттусілі III, дипломатична кореспонденція тощо), документи соціально-економічного змісту (службові "інструкції", "імунітетні" грамоти, дарчі акти, земельні кадастри тощо), юридичні акти (судові протоколи, царські укази, закони які за своєю інформативністю, на жаль, поступаються "Законам Хаммурапі"), релігійні тексти, яких, до речі, найбільше.Анатолію - півострів між Чорним і Середземним морями - часто називають мостом між Європою та Азією. її територія, за винятком невеликих приморських низин, являє собою високогірне плато, обрамлене на півночі й півдні молодшими горами - Понтійським Тавром і Малоазійським Тавром. Ландшафт центральних областей півострова значною мірою долинний (долини розкидані там поміж гір), тож місцеві жителі здавна займалися тут землеробством. Анатолія лежить у зоні високої сейсмічності, підземна стихія неодноразово спричиняла там жахливі руйнування, що супроводжувалися людськими жертвами. Зокрема, морське узбережжя й річкові долини на заході півострова природа наділила сухим середземноморським кліматом - спекотним літом і прохолодною зимою. У внутрішніх же районах Анатолії коротка волога весна, спекотне літо з гадюччям, скорпіонами, тарантулами, міріадами москітів і нечастими зливами, які лише змивають родючий шар землі й викликають її ерозію.Він переніс столицю в Хаттусу, здійснив кілька воєнних походів, у тому числі - на царство Арцаву, яке знаходилося десь на заході чи на південному заході півострова. Держава Хаттусілі І не відзначалася могутністю, так само як і влада її царя. Царський трон у хеттів у світанкову добу їхньої державності переходив, здається, не до царського сина, а до сина царської доньки (в побутовій же сфері хетти дотримувалися патрилінійного принципу успадкування), сина чи чоловіка царської сестри тощо. Надалі царський трон успадковував син царя від основної жінки, а на випадок його смерті - інші царські сини, навіть якщо вони були від наложниць, і лише в тому випадку, коли в царя взагалі не було синів,-чоловік його старшої доньки. Коли б хтось із царських родичів завинив у чомусь перед державою, судити його мав не цар, а панку.Основою економічного життя хеттів було сільське господарство Багато уваги приділяли хетти скотарству, особливо вівчарству, тримали велику рогату худобу й коней (биків впрягали в плуг, коней використовували переважно у військовій справі). Цар користувався лише невеликою частиною державних земель, решту ж роздавав храмам, міським общинам та перетворював у лени - службові наділи чиновників, воєначальників, царських ремісників тощо. Люди вельможні залишалися власниками маєтків, одержаних від царя, вони постачали військо бойовими колісницями. Частина землеробів і ремісників були людьми юридично вільними, хоч їх і примушували виконувати загальнодержавні роботи (примусовим роботам не підлягали лише окремі категорії царських ремісників - зброярі, виноградарі тощо). Хоча жінка в країні Хатті перебувала під владою чоловіка, його рабинею вона все ж не була.На зламі II-І тис. до н. е. інтенсивні міграційні процеси до невпізнання змінили етнічну карту Анатолії. У XIII-XII ст. до н. е. із Балкан на півострів нагрянули непрошені гості індоєвропейські "народи моря" та "мушкі". У зворотному напрямі, зі сходу на захід, на півострів накотився вал абхазьких і протогрузинських племен.
План
Зміст
1. Основні джерела археологічне дослідження Анатолії
2. Природно-кліматичні умови, населення Стародавньої Анатолії
3. Політична історія хеттів
4. Господарське життя й суспільство Хеттської держави
5. Анатолія після загибелі Хеттського царства
6. Фрігійське царство
7.Лідійське царство
8. Культура Фрігії та Лідії
Список використаної літератури
1. Основні джерела археологічне дослідження Анатолії