Історія розвитку Харкова за часів Радянського Союзу. Аналіз ролі цього міста як провідного центру формування нової галузі машинобудування у СРСР впродовж другої половини ХХ ст. — кондиціонеробудування. Впровадження нового, модернізація старого обладнання.
Аннотация к работе
Харків як науковий і виробничий центр радянського кондиціонеробудуванняТут зосереджувалася значна частина заводів важкого машинобудування, зокрема Харківський завод «Кондиціонер» (ХЗК), з 1967 р. Перші кондиціонери вироблялися за проектними розробками 1952 р. конструкції шести типорозмірів Московського НДІ сантехніки, Ленінградського інституту охорони праці та пізнішими (з 1955 р.) розробками, під керівництвом Є. Напрямом діяльності заводу стала спеціалізація на виробництво кондиціонерів повітря, через що 1957 р. припинилося виробництво опалювальних котлів, водопідігрівачів, а також осьових вентиляторів, а натомість розпочалося виробництво водогрійних колонок та кондиціонерів. Крім випуску кондиціонерів, продуктивністю за повітрям 10, 20 та 40 м куб/г, завод опанував виробництво вертикальних кондиціонерів, продуктивністю 15003000 куб/г, що експортувалися до Індії [4, 138]. 1975 р. провідною установою в галузі кондиціонеробудування стало новостворене науково-виробниче обєднання (НВО) Союзкондиціонер, до складу якого входили сім заводів зі всього СРСР (ХЗК, Домодедов-ський завод «Кондиціонер», Костромський калориферний завод, Московський вентиляторний завод, Крюков-ський вентиляторній завод, Вентспильський вентиляторний завод та Краматорський завод «Кондиціонер»), науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути, в тому числі ВНДІКОНДИЦІОНЕР, спеціальні конструкторські бюро, склад яких разом становив майже 9 тис. працівників.