Географія розміщення виробництв гірничовидобувної промисловості в Україні та світі. Загальна характеристика підприємства гірничовидобувної галузі. Аналіз впливу діяльності підприємств на навколишнє середовище. Заходи боротьби з шкідливим впливом.
Аннотация к работе
Поєднання різновікових (від архею до кайнозою) структурних елементів, що сформувалися внаслідок вияву всіх властивих становленню земної кори процесів, обумовило широкий діапазон корисних копалин, що складають мінерально-сировинну базу країни. Зокрема, за запасами і видобутком залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд, багатьох видів неметалічної сировини Україна в кінці ХХ ст. займала провідне місце серед країн СНД, Європи і світу. Гірнича промисловість України має потужний гірничодобувний потенціал і займає одне з провідних місць серед європейських країн з видобутку залізних і марганцевих руд, камяного і бурого вугілля, руд кольорових і рідкісних металів, самородної сірки, камяної та калійної солей, виробництву феромарганцю і глинозему. Некомплексне, нераціональне використання надр призвело до передчасного відпрацювання багатьох родовищ корисних копалин: газу, нафти, сірки, ртуті, флюсової сировини, дорогоцінного каменю, води тощо. В Україні у великих обсягах ведеться видобуток камяного вугілля (2% від світового видобутку), залізних (4 %) і марганцевих (10%) руд, урану, титану, цирконію, ґерманію, графіту (4%), каоліну (18%), брому, вохри, нерудної металургійної сировини (кварцити, флюсові вапняки і доломити), хімічної сировини (самородна сірка, камяні і калійні сульфатні солі), облицювального каменю (ґраніти, габро, лабрадорити і ін.), скляного піску.У технологічному ланцюзі промислового виробництва підприємства гірничовидобувної промисловості завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу. Небезпека зберігається, а іноді й збільшується навіть при скороченні обсягів видобутку та закритті шахт. Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдають породні відвали. Фізико-хімічні перетворення і водно-вітрова ерозія, що відбуваються в надрах і на поверхні заскладованої у відвалах породи, призводять до забруднення повітряного басейну, ґрунту, ґрунтових вод і водоймищ на прилеглій території шкідливими хімічними сполуками і високотоксичними важкими металами до надзвичайно небезпечного рівня.
Вывод
У технологічному ланцюзі промислового виробництва підприємства гірничовидобувної промисловості завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу. Іншими словами, гірничовидобувна промисловість одна з екологічно небезпечних галузей, яка є джерелом хімічного, аерозольного, фітохімічного, органічного й неорганічного, а у деяких випадках й радіаційного забруднення. Небезпека зберігається, а іноді й збільшується навіть при скороченні обсягів видобутку та закритті шахт. Усе це спричинює формування досить агресивного середовища для реципієнтів усіх видів, особливо людей. На жаль, слід констатувати, що стан природозахисних систем гірничих шахт і збагачувальних фабрик на сьогодні незадовільний.
Система очищення промислових стічних вод, що використовується на шахтах, за своїми функціональними, технічними можливостями не здатна забезпечити зниження в них вмісту мінеральних солей та інших хімічних речовин. Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдають породні відвали. Фізико-хімічні перетворення і водно-вітрова ерозія, що відбуваються в надрах і на поверхні заскладованої у відвалах породи, призводять до забруднення повітряного басейну, ґрунту, ґрунтових вод і водоймищ на прилеглій території шкідливими хімічними сполуками і високотоксичними важкими металами до надзвичайно небезпечного рівня. Серед усіх компонентів, що негативно впливають на навколишнє природне середовище, особливе місце займає метан.
Закриття шахт завдає значної шкоди сільському господарству, оскільки більша частина сільськогосподарських угідь вилучається із сівозміни, а та частина, що залишається, втрачає свою первинну цінність. При цьому родючість земель значно знижується, що призводить до зменшення кількості і якості одержуваного врожаю, а це, у свою чергу, обумовлює не лише екологічні, а й економічні і соціальні наслідки. Зважаючи на екологічні проблеми діяльності гірничовидобувної промисловості слід констатувати необхідність розроблення граничних меж впливу на навколишнє природне середовище, визначення “порогового” рівня загрози здоровю людини, її генетичному фонду, за межами якого настають безповоротні зміни.
Список литературы
1. Сухарев Техноекологія та охорона навколишнього середовища. В: Новий світ, 2008, 256с.
3. Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості : дис. …д-ра екон.наук:спец.08.00.06“Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища”/Н.Л.Недодаєва.-Донецьк:Інститут економіки промисловості, 2007.
4. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. - Донецьк: «Донбас», 2004.
5. Клименко Л.П. Техноекологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. В: ЧДУ імені Петра Могили.