Сучасний стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Форми прийняття дитини на виховання у сім’ю. Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, пов’язаних із переходом у прийомну сім’ю.
Аннотация к работе
Перш за все це стосується дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. В останні десять років кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування значно зросла. Вихованці такої форми виховання відрізняються від дітей, які виховуються в сімях, станом здоровя, розвитком інтелекту й особистості в цілому. Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, хвилює багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Але, слід зазначити, що така форма соціальної адаптації дітей, позбавлених батьківського піклування, як прийомна сімя, в сучасній літературі описана недостатньо, висвітлено лише загальні напрямки роботи з прийомними сімями.Законодавчу базу щодо вирішення в Україні проблем дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, складають положення Конституції України, Кодексу про шлюб і сімю України, Житлового, Цивільного, Кримінального, Адміністративного кодексів України, а також норми Законів України "Про освіту", "Про державну допомогу сімям з дітьми" та "Про охорону дитинства". Утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Основні положення щодо влаштування дітей, які за певних обставин не можуть виховуватись у власній родині (смерть батьків, позбавлення батьківських прав або засудження батьків, асоціальні умови виховання у рідній родині тощо), містяться у Кодексі про шлюб та сімю України та в Законі України "Про охорону дитинства". Кодекс про шлюб та сімю України, Закон України "Про охорону дитинства" передбачають декілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: усиновлення (удочеріння), передача їх під опіку (піклування), на виховання в сімї громадян України та на повне державне утримання до навчально-виховних закладів [1, c. Згідно із статтею 139 Кодексу про шлюб та сімю України, якщо над дітьми, які знаходяться у дитячих державних закладах, не встановлено опіку чи піклування, то функції опікуна, піклувальника виконує дитячий заклад.Пріоритетність сімейних форм виховання перед інтернатними очевидна - жоден такий заклад ніколи не зможе стати для дитини сімєю, навіть найкращого вихователя дитина ніколи не назве мамою. Істотні відмінності між дітьми, які виховуються в інтернатах та тими, які зростають у сімї, зумовлені тим, що заклад не може забезпечити найголовніше - індивідуальний підхід до дитини. Пріоритетом у влаштуванні таких дітей Сімейним кодексом України, Законами України «Про охорону дитинства», «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» визначено саме сімейне виховання. Розвиток саме сімейних інститутів улаштування таких дітей є життєво необхідною умовою виховання дітей, позбавлених можливості виховуватись в біологічній родині. Прийомна сімя - це сімя або окрема особа, яка не перебуває у шлюбі, що добровільно, за плату взяла з установ для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на виховання та спільне проживання від 1 до 4 дітей.Причиною викривлення особистісного досвіду дитини можна вважати вплив фактора депривації, тобто відсутність, обмеження або недостатність матеріальної та духовної турботи про дитину, необхідних для її виживання та повноцінного розвитку. Вивчення досвіду життєдіяльності таких дітей у різних соціумах підтверджують значення ранньої депривації для появи індивідуально - особистісних відхилень у вигляді стимульних барєрів, які породжують викривлення соціальних відносин і соціального досвіду дитини. У дітей, які залишились без опіки батьків спостерігаються відхилення у розвитку в 70-80% випадків. У ході вивчення соціально - психологічних характеристик дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виявлена ще одна особливість, яка характеризує портрет дітей, котрі залишились без опіки батьків, - феномен «ми», який є своєрідною ідентифікацію дітей один з одним. Відомо, що у нормальній сімї феномен «Ми» відбиває причетність дитини саме до своєї сімї, є важливою емоційною і моральною силою і створює умови для внутрішнього захисту, то у дітей, які залишилися без сімї створюється стихійне «ми» як своєрідне психологічне утворення.Але інтернат ніколи не стане альтернативою сімї, його можна розглядати лише як місце тимчасового перебування дитини. Завданням соціального працівника є виявлення таких сумнівів з метою їх обговорення з прийомними батьками та прийнятні рішення взяти на виховання цю конкретну дитину краще, коли батьки відмовляться від влаштування конкретної дитини на етапі першого знайомства, ніж після того, як дитина почне звикати до них [4, c. Термін від першого знайомства прийомних батьків з дитиною до повного її входження у сімю може тривати від двох тижнів до одного місяця. Провести першу зустріч дитини і прийомних батьків допоможе альбом, підготовлений дитиною на попередньому етапі. З кожною наступною зустріччю час спілкування
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
1.1 Сучасний стан соціально-правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
1.2 Форми прийняття дитини на виховання у сімю: усиновлення, опіка та піклування, дитячий будинок сімейного типу, прийомна сімя
1.3 Соціально-психологічні характеристики дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СІМЕЙНИХ ФОРМ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
2.1 Визначення рівня психологічної готовності дитини до змін у житті, повязаних із переходом у прийомну сімю
2.2 Планування та реалізація влаштування дитини в ДБСТ та прийомну сімю
2.3 Проблеми та потреби батьків - вихователів дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей