Суспільно-політичні передумови переходу до демократії Польської Республіки. Рух соціального протесту. Впровадження воєнного стану в Польщі і роль католицької церкви. Падіння комуністичного режиму та відновлення демократії. Вступ та інтеграція Польщі в ЄС.
Аннотация к работе
Характеристика процесу демократичної трансформації Польської РеспублікиТрансформаційні процеси політичного, економічного та соціально-культурного характеру, що розпочалися у посткомуністичних країнах стали в подальшому наймасштабнішим етапом переходу до демократії у світі. У результаті успішного здійснення демократичного транзиту у більшості країн Центрально-Східної Європи відбувся перехід від авторитарних політичних режимів до демократії, від адміністративно-командної до розвинутої ринкової економіки. Країни, яким вдалося завершити перехід до демократії уміли консолідувати демократію, створити ефективний механізм функціонування розвинутого громадянського суспільства, ввійти у світове демократичне співтовариство. Беззаперечно, що Польщу слід віднести до поставторитарних країн, яким у процесі демократичного переходу вдалося досягти кінцевої стадії демократичного транзиту - консолідації демократії у політичному сегменті та суспільстві загалом. Станом на сьогодні у країні ефективно функціонують основні інституційні складові демократичного режиму - багатопартійність, вільні та демократичні вибори, конституційний механізм відповідальності у системі вищих органів державної влади, відносна незалежність судової системи, громадянське суспільство, забезпечення політичних прав і громадянських свобод особи та громадянина, розвинуте місцеве самоврядування.Протести в Польщі, хоча часто й виникали в результаті незграбної економічної діяльності уряду Польської Народної Республіки, що призводила до підвищення цін та зниження соціального захисту населення, мали виразний антикомуністичний характер. Революційність у Польській Народній Республіці проявилася передусім у масових страйках робітників, що охопили Польщу влітку 1980 року - у липні почала страйкувати Люблінщина («Люблінський липень»), серпень почався зі страйків у Варшаві, Лодзі та інших містах, апогею ж протести досягли у Ґданську. Порушилася тотальність партійної монополії влади, було подолано систему, яка опановувала життя людини, затягуючи її в коло реалій Польської Народної Республіки, що простягалося, як казали в Польщі, «від дитячого садочка до могильного віночка». Ще одним чинником, що мав вплив на посилення антикомуністичної опозиції в Польщі наприкінці 70-х - на початку 80-х років ХХ століття було обрання Кароля Войтили Папою Римським. Після того як 10 серпня було домовлено про початок страйку, наступних кілька днів відбувалися приготування: було зроблено транспаранти з вимогами (на початку їх було три: підвищення зарплатні, повернення до праці Анни Валентинович та будівництво памятника жертвам грудня 1970 року), крім того друкувалися листівки, домовлялися з людьми.Керівництвом «Солідарності» на всій території Польщі у воєводствах, у містах і селах були створені осередки профобєднання. Характер і зміст дискусії на І зїзді профобєднання були, очевидно, останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння уряду і країни та підштовхнула його до прийняття найбільш драматичного рішення в післявоєнній історії Польщі, яким, безумовно, стало введення воєнного стану. Уже 16 вересня Польська обєднана робітнича партія прийняла заяву про те, що «хід проведення і рішення першої частини зїзду піднесли до рангу офіційної програми цілої організації авантюристичні тенденції і явища, які були присутні в «Солідарності», хоча видавалось лише за крайні явища» [12, c. Спільна назва більшості повідомлень, що стосувались воєнного стану, «До становища у Польщі». Уже зі змісту заголовків стає зрозуміло, яким був підхід до аналізу ситуації: воєнний стан було запроваджено в інтересах польського народу і це є його внутрішньою справою.Практика декілька десятирічного розвитку країн Центральної та Східної Європи довела дієвість теорії консолідованої демократії, адже кінцеві результати постсоціалістичної трансформації в окремих випадках виявилися кардинально різними. У такому випадку консолідацію демократії необхідно розглядати не лише як один із етапів демократичного транзиту, але й конкретний суспільно-політичний стан країни, який визначає подальший напрям демократичного розвитку - від стабілізації до реавторитаризації. У системі «демократичний транзит - консолідація демократії» процес демократичної консолідації слід розглядати як напрям інституціоналізації демократичних норм, в якому субєктом виступають політичні інститути. Сприйняття інституціалізації як процесу формально-статичного закріплення демократії довело свою методологічну неспроможність визначення особливостей динамічних транзитивних демократій Центральної та Східної Європи. Саме за допомогою «шокової терапії» у Польщі вдалося здійснити успішний перехід від командно-адміністративної економіки командно-адміністративного зразка до економіки ринкового типу.
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Суспільно-політичні передумови переходу до демократії
1.1 Рух соціального протесту
1.2 Впровадження воєнного стану в Польщі та роль католицької церкви в цей період
1.3 Падіння комуністичного режиму та відновлення демократії
1.4 Суспільна динаміка консолідації демократії в Польщі
Розділ ІІ. Вступ та інтеграція Польщі в Європейський Союз
2.1 Шлях Польщі до ЄС
2.2 Соціально-економічні наслідки вступу Польщі до ЄС
Розділ ІІІ. Польща в євроатлантичному просторі безпеки