Розвиток туристичної індустрії в Україні. Вивчення територіально-рекреаційного комплексу Карпат, його структури і передумов розвитку. Аналіз природних рекреаційних ресурсів регіону. Напрями подальшого розвитку рекреаційного господарства в сучасних умовах.
Аннотация к работе
Східноєвропейський університет імені Лесі Українки Курсова робота з навчальної дисципліни: «Географія туризму України» на тему: «Характеристика природно-рекреаційних ресурсів Карпатського рекреаційного району»Актуальність теми: Карпатська гірська сиситема здавна приваблює туристів різних країн світу. Для Карпатського регіону туризм є одним з пріорітетних напрямків розвитку культури і економіки, оскільки регіон володіє багатим туристичним потенціалом. Крім гір, тут є мальовничі ландшафти передгіря та рівнин, унікальні природно - кліматичні умови, десятки джерел мінеральних вод із цінними бальнеологічними властивостями, наявність лікувальних грязей, численні памятки культури, історії і фолькльору, достатньо розвинена інфраструктура розкривають широкі перспективи розвитку рекреаційної індустрії і туризму. Завдання курсової роботи полягає у глибшому вивченні територіально-рекреаційного комплексу Карпат, зокрема, природних, соціально-економічних, демографічних, історичних передумов його розвитку, структури ТРК, а також у визначенні проблем та напрямів подальшого розвитку рекреаційного господарства в сучасних умовах. А розгляд даного регіону, як частини цілісної гірської системи - Великої Карпатської дуги, дає право припустити, що основними напрямками розвитку тут будуть такі види діяльності, як туризм та рекреація.На мою думку, саме використання можливостей природно-ресурсного потенціалу дозволить Україні сформувати рекреаційно-туристичну сферу як високорентабельну галузь національного господарства. Саме комплексність сприяє оптимізації взаємодії економіки і природного середовища та створює умови для проведення еколого - економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу. Під цим поняттям слід розуміти узагальнену модель дій, спрямованих на досягнення визначених завдань розвитку на основі залучення інструментів організаційно-економічного механізму регулювання процесів використання природно-рекреаційного потенціалу регіону. 1.9) туристичні ресурси поділяються на: а) природно-рекреаційні (клімат та розподіл його складових протягом року, узбережжя морів та океанів, акваторії водойм та річок, мінеральні джерела, мальовничі ландшафти, національні природні парки тощо); б) культурно-історичні, куди відносяться археологічні, архітектурні памятки, здобутки історії і культури минулого та сучасні архітектурні та техногенні шедеври; інфраструктурні, представлені територією, яка сама є ресурсом (її протяжність, конфігурація, географічне положення), населенням з його традиційною етнічною культурою (одяг, їжа та напої, житло, промисли та ремесла, традиційні прийоми господарювання, вірування, побутові звички та традиції, свята та обряди, завдяки яким можна ознайомитись з фольклором, піснями, танцями населення даної країни тощо), втіленою як в традиційну, так і в сучасну систему господарювання, яка забезпечує функціонування туристичної галузі в складі суспільно-географічного комплексу території шляхом розвитку виробничої та соціальної інфраструктури, наприклад, цілеспрямовано створюючи місця відпочинку як спеціалізовані територіальні рекреаційні комплекси (ТРК). Це природно-рекреаційний потенціал території, представлений сприятливим для відпочинку в будь-яку пору року кліматом, мальовничими краєвидами, іншими природно-географічними умовами; б) туристичні ресурси, які включають обєкти, створені людською працею (памятки історії, культури, архітектури, музеї тощо) та обєкти, до яких докладається людська праця з метою підтримки їх атрактивних якостей (пляжі, національні парки тощо); в) туристична інфраструктура, представлена підприємствами розміщення, харчування, транспорту, екскурсійного обслуговування та проведення дозвілля.Складність цього процесу залежить від багатьох факторів - відсутність чітко розроблених і усталених методик, забезпеченість інформацією про якість і кількість ресурсів, розрізнення рівнів оцінювання, проблема переходу від вимірювання властивостей обєкта до його оцінки, визначення форм виразу оцінок, субєктивність оцінок. Обєктом в оцінці виступають кількісні і якісні характеристики природних, соціально-економічних та історико-культурних ресурсів в цілому або їх окремих елементів, та їх територіальні поєднання, а субєктом може виступати рекреаційна галузь, різні ранги ТРС, суспільство в цілому, окремі групи рекреантів, рекреант. Багаторівневість субєктів оцінки обумовлює різні підходи до оцінки рекреаційних ресурсів в залежності від того ведеться вона з позицій відпочиваючого або з позицій організаторів відпочинку. При використанні цього метода засновуються на тім, що оцінка виступає як слідство відношення будь-яких компонентів до людської діяльності, як результат визначення в якій мірі придатний цей компонент для певного виду його освоєння, сприятливості його для когось, чогось, саме тому виникає потреба не в простих вимірюваннях фізичних, хімічних, геометричних або інших величин, а в оцінці результатів вимірювання.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження
1.1 Теоретичні аспекти дослідження природно-рекреаційних ресурсів
1.2 Методика дослідження
Розділ 2. Природні рекреаційні ресурси
2.1 Кліматичні умови та ресурси
2.2 Водні рекреаційні ресурси
2.3 Лісові рекреаційні ресурси
2.4 Бальнеологічні рекреаційні ресурси
2.5 Ландшафтні рекреаційні ресурси
2.6 Природно-заповідний фонд
Розділ 3. Комплексна оцінка рекреаційного потенціалу
3.1 Рекреаційний потенціал
3.2 Проблеми і перспективи використання рекреаційного потенціалу