Юридична конструкція правового статусу особи. Негативні та позитивні риси гарантій прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в демократичній державі. Права особи у структурі правового статусу. Правове становище особи в Україні, її законні інтереси.
Аннотация к работе
В сучасній Україні як державі пострадянській, посттоталітарній наслідком зламу адміністративно-командної системи колишнього СРСР, розбудови ринкових відносин, започаткованих реформ в усіх сферах суспільного і державного життя є не тільки руйнування старих економічних структур, але й втрата звичних, хоч й часто ілюзорних духовних орієнтирів - справедливості, рівності, моральності. Зазначене свідчить про нагальну потребу щодо узагальнення накопиченого теоретичного, емпіричного матеріалу та обґрунтування вирішення проблеми формування нової концепції взаємовідносин держави й людини, якою сьогодні є концепція соціальної демократичної держави. У вітчизняному правознавстві для визначення місця і ролі особи в суспільстві і державі, які регулюються нормами всіх галузей національного права, традиційно використовується категорія "правовий статус особи". У працях ба гатьох радянських авторів розглядаються поняття і юридична конструкція правового статусу особи. Характеризуючись фундаментальністю, правовий статус особи містить най важливіші положення.Складні звязки між державою та індивідами, а також між індивідами у державно-організованому суспільстві фіксують ся державою у юридичній формі - у формі прав, свобод та обовязків. Правовий статус як юридична категорія не лише визначає стандарти можливої та необхідної поведінки, що за безпечують нормальну життєдіяльність соціального середовища, а й характеризують реальну взаємодію держави та особи. У юридичній літературі існує декілька підходів до визначення змісту категорії «правовий статус» та його структури. Таким чином, правовий статус характеризує становище особи у взаємовідносинах із суспільством та державою. Серед них - формування нової законодавчої бази правового статусу, що засновується на міжнарод но-правових стандартах; формування нових пріоритетів взаємодії інтересів особи та держави, змістом яких є визнання особи вищою соціальною цінністю, а її інтересів - пріоритетними; очищення категорії «правовий статус» від ідеологічно го та класового догматизму; перехід від імперативних методів регулювання правового статусу до диспозитивних.Місце особи в суспільстві, а громадянина у державі визначається реальністю наданих їм прав та обовязків. Характеристика співвідношення правового статусу особи та правового статусу громадянина визначає особливості становища людини у державно-організованому середовищі. Зазначимо, що категорії «правовий статус особи» та «правовий статус громадянина» мають самостійний характер, а їх взаємодія засновується, по-перше, на нерозривності суспільства і держави і, по-друге, на наявності спільних та особливих ознак наведених юридичних понять.[ 30, с.55-57] Як правовий статус особи, так і правовий статус громадянина: характеризують правове положення єдиного субєкта-людини; вони мають єдиний зміст; певним чином встановлюються та закріплюються; засновуються на гуманістичних принципах та загальнолюдських цінностях; відображають рівень розвитку суспільства та держави і визначають його; гарантуються системою засобів; мають спільну мету - упорядкування відносин між людьми та взаємодії індивіда і соціальної системи (нації, народу, суспільства, держави); мають визначену структуру, що характеризується пев ною взаємодією компонентів. Немає чітко визначеного механізму реалізації прав та обовязків Має законодавчо визначений механізм реалізації прав та обовязківПрава забезпечують нормативне закріплення умов життєдіяльності індивіда, що обєктивно необхідні для нормального функціонування суспільства і держави. Процес суспільної діяльності людини значною мірою зале жить від обсягу прав та свобод, які визначають її соціальні можливості, характер життєдіяльності, систему звязків людей у суспільстві. Тому проблема прав людини завжди була предметом політичної боротьби за володіння цими правами, розши рення їх сфери та визначення становища людини у суспільстві. Саме до цієї групи прав належать права на свободу обєднання в політичні партії та громадські організації, на участь в управлінні державними справами; на збори, мітинги, походи, демонстрації; на звернення доорганів державної влади та самоврядування; право кожногона свободу думки і слова; право на вільний вираз поглядівта переконань (статті 34-40 Конституції України). в)економічні права - це можливості розпоряджатисяпредметами матеріального характеру та здобувати засоби дляіснування і розвитку. Саме такий характер мають право на життя, особисту недоторканість, свободу пересування, вибір місця про живання, право на безпечне навколишнє середовище. б)духовні права, які забезпечують реалізацію нематеріальних потреб людини, повязаних зі сферою духовно-куль турних відносин.Беручи на себе обовязок із забезпечення прав громадян, держава має право вимагати від них правомірної поведінки, яка відповідала б еталонам, закріпленим у правовій нормі. Так, основними конституційними гарантіями є: - оскарження у суді рішень органів держави та посадо вих осіб; право на відшкодування збитків, завданих незаконни ми рішеннями осі
План
Зміст
Вступ
1. Загальнотеоретичні питання правового статусу особи в Україні
1.1 Правовий статус: поняття та структура
1.2 Правовий статус особи та правовий статус громадянина
2.Система гарантій прав, свобод і обовязків людини і громадянина в демократичній державі
2.1 Права людини: поняття та класифікація
2.2 Поняття юридичного обовязку. Гарантії прав і свобод людини та громадянина
3. Правовий захист. Особливості правового захисту людини в Україні, відносно її правового стану