Зарубіжний досвід мотивації праці. Динаміка працездатності, характеристика її фаз. Показники, методика оцінки працездатності людини. Заходи щодо підвищення працездатності працівників. Ергономіка у наукових дослідженнях. Максимальні можливості організму.
Аннотация к работе
Будь-яка діяльність є одночасно “творенням чогось” і проявом позиції, ставлення людини до інших людей, суспільства в цілому. Вона є вічною необхідною умовою існування людей і розглядається як специфічна видова поведінка людини, що забезпечує її виживання. Проблема працездатності є центральною в фізіології і психології праці, оскільки ефективна трудова діяльність може бути забезпечена лише на основі врахування фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування людського фактора. Метою дослідження являється аналіз на основі різних джерел шляхів підвищення працездатності людини, застосування методів підвищення працездатності в повсякденному житті кожної людини. Будь-яка діяльність є одночасно “творенням чогось” і проявом позиції, ставлення людини до інших людей, суспільства в цілому.Певний рівень працездатності при різних видах діяльності людини формується на фоні конкретного функціонального стану її організму. Вичерпавши свої рушійні сили, організм відновлює їх і зберігає працездатність в межах, визначених фізіологічними законами. Реалізація відновлювальної функції здійснюється внаслідок процесу збудження, яке заставляє енергетичні речовини виходити з депо і надходити до робочих органів Процес гальмування блокує робочий акт і створює відпочинок функціональним одиницям, забезпечуючи відновлення їх енергетичного потенціалу. Побічна функціональна система реалізується у вигляді реакцій людини на подразники, не повязані безпосередньо з трудовим процесом, а зумовлені факторами виробничого середовища, внутрішніми станами людини, тобто є сторонніми відносно основної функціональної системи. Рівень загострення нейрофізіологічного конфлікту між основною і відновлювальною функціональними системами в процесі праці, зміни в працездатності на кожній стадії цього конфлікту зумовлюють відповідний функціональний стан організму.На основі виробничих, фізіологічних, психологічних показників, визначених за кожну годину роботи, будують криві працездатності. Стан оперативного спокою має дуже важливе значення для виконання роботи, оскільки формує оптимальний вихідний рівень функціонального стану організму працівника. На початку цієї фази спостерігаються певна напруженість фізіологічних функцій і порівняно невисокі виробничі показники роботи. Причина такого стану в тому, що на працівника справляють вплив різні побічні фактори, і побічна функціональна система досить стійко займає мозок. Тривалість її становить 2…3 год у першій половині робочого дня і залежить від важкості роботи, характеру мязових навантажень, вихідного функціонального стану працівника, віку, особистісних властивостей.У звязку з цим для її оцінки використовується система різних показників, які характеризують як кількісні і якісні результати роботи, так і функціональні стани працівника. Методика оцінки працездатності передбачає обовязкове додержання певних правил: в кожному конкретному випадку слід спиратися на показники, найбільш адекватні для даного виду праці; не обмежуватися одним показником, а використовувати їх систему; при аналізі показників враховувати нормальні зрушення їх у звязку з добовою періодикою; кількісні показники необхідно обовязково доповнювати якісними. До виробничих показників належать: продуктивність праці - виробіток продукції за одиницю часу; трудомісткість роботи - витрати часу на виробничу операцію; якість роботи (продукції) - наявність браку; втрати робочого часу і простої устаткування з вини працівника. До фізіологічних показників належать: величина енергозатрат; частота пульсу, ударний і хвилинний обєм крові; мязова сила; мязова витривалість; час сенсомоторних реакцій; частота дихань, легенева вентиляція, коефіцієнт споживання кисню; сила, рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування; критична частота злиття мигтінь; тремор (тремтіння рухової ланки) ; температура шкіри. Крім оцінки динаміки цих показників протягом робочого дня слід дати якісну оцінку, критеріями якої можуть бути: показники роботи при максимальному напруженні; фізіологічні затрати на одиницю роботи в динаміці робочого дня, тобто своєрідні коефіцієнти корисної дії працівника.Комплекс заходів щодо підвищення і збереження працездатності працівників на оптимальному рівні реалізується на техніко-організаційному, соціально-економічному, санітарно-гігієнічному, медико-біологічному, психологічному напрямках. Важливим напрямком підвищення працездатності працюючих є ритмізація трудових процесів, оптимізація темпу роботи, а також раціоналізація трудових рухів на фізіологічній основі, що сприяє формуванню і закріпленню робочих динамічних стереотипів, а отже зменшенню мязових і вольових зусиль. Особливе значення для підтримання працездатності працівників на високому рівні має раціональний режим праці і відпочинку.