Структура серцево-судинної патології у дитячому віці. Оцінка можливої ролі вірусних інфекцій. Види клінічного кардіологічного огляду. Дослідження вегетативного гомеостазу і фенотипічних проявів недиференційованої дисплазії. Наслідки кардіоміопатії.
Аннотация к работе
ГОРЬКОГО НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МЕДИЧНИХ ПРОБЛЕМ СІМЇ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук(2003), за період з 1989 по 1999 рр. відбулося зростання розповсюдженості порушень ритму серця у дітей більш ніж у чотири рази. Раніше існувала думка, що аритмії у дітей завжди мають сприятливий перебіг. Доведено, що при відсутності своєчасної діагностики та адекватної терапії у ряду хворих порушення ритму серця набувають хронічного перебігу, прогресують з формуванням стійких, незворотних порушень функції міокарду з можливим розвитком ускладнень, серед яких синкопальні стани, гостра та хронічна серцева недостатність, аритмогенна кардіоміопатія, раптова смерть (В.Г. Останніми роками зявилися поодинокі відомості про можливу роль вірусних інфекцій, зокрема, вірусів герпесу, у розвитку, зберіганні та прогресуванні ПРС у дітей (Д.Ф. Не зважаючи на появу в дитячій кардіології останніми роками нових технологій діагностики аритмій та їх ускладнень, зокрема, холтерівського моніторування ЕКГ (ХМ), вони ще не знайшли широкого застосування в педіатричній практиці, не відпрацьовані методики та залишаються досить вузькими показання для його проведення у дітей, недостатньо застосовуються дозовані проби навантажень під час тривалої реєстрації ЕКГ.Для вирішення поставлених задач було проведено комплексне обстеження 196 дітей (105 хлопчиків, 91 дівчинка) у віці від 0 до 18 років. В основну групу включено 161 дитину (84 хлопчики, 77 дівчаток) які мали порушення ритму серця, що за якісною та кількісною характеристиками були патологічними (Ю.В. Результати проведеного обстеження свідчили про те, що, за даними 24-годинної реєстрації ЕКГ, в структурі ПРС у дітей достовірно (р <0,001) переважали порушення утворення імпульсу, які мали 121 (75,2%) пацієнт над порушеннями проведення імпульсу, що реєструвалися у 40 (24,8%) хворих. Встановити точну дату появи порушеного ритму серця пацієнтів за даними медичної документації або батьків було можливим тільки у 9,1% хворих, у звязку з чим було проаналізовано тривалість її реєстрації на ЕКГ, що складала від 1 дня (пароксизмальна тахікардія у 3 дітей) до 6 років, при цьому майже у половини хворих (46,6%) - більше 1 року: у 26,8% дітей порушення ритму серця зберігалося від 1 до 3 років, а у кожної пятої обстеженої дитини (19,9%) - більше 3 років. У 73 (45,3%) хворих із ПРС констатовано органічні (структурні) зміни в серці, при цьому 43 (26,7%) пацієнти були в стані після хірургічної корекції вродженої вади серця, 5 (3,1%) дітей мали дилятаційну кардіоміопатію, 25 (15,5%) пацієнтів - додаткові шляхи проведення імпульсу.В дисертації представлено теоретичне обґрунтування і запропоновано нове рішення важливої задачі удосконалення діагностики порушень ритму серця і прогнозування розвитку їх ускладнень у дітей на підставі вивчення особливостей клінічного перебігу аритмій, удосконалення алгоритму обстеження і використання розроблених прогностичних моделей: 1. Особливостями клінічного перебігу аритмій у дітей є переважання неспецифічних скарг (кардіалгії, краніалгії, підвищена стомлюваність, слабкість та ін. у 49,7% обстежених) над специфічними (часте або сильне серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця та ін. у 26,1% пацієнтів), відсутність скарг у 24,2% хворих, випадковість їх виявлення у 26,7% хворих, значна концентрація обтяженої спадковості з серцево-судинних захворювань (63,9% пацієнтів), у тому числі з порушень ритму серця у родичів 1-2 лінії спорідненості, висока частота синдрому недиференційованої дисплазії сполучної тканини (у 91,9% хворих), у тому числі кардіальних диспластичних змін (у 86,3% дітей з ПРС); Тривала 24-годинна реєстрація біоелектричних потенціалів серця, на відміну від стандартної ЕКГ, дозволяє в умовах звичайного життя дитини вірогідно частіше діагностувати наявність аритмії, надати її якісну та кількісну характеристику, встановити циркадну структуру, залежність від навантажень (психічні, фізичні, медикаментозні), а також провести хронобіоритмологічний аналіз серцевого ритму і оцінити вегетативну регуляцію серцевої діяльності; За результатами часового та частотно-спектрального аналізу варіабельності ритму серця, у всіх хворих з ПРС в залежності від його виду були наявні різноманітні зміни вегетативної регуляції серцевої діяльності. Доведено, що найбільш важливим в оцінці тяжкості та прогнозі перебігу при синусовій тахікардії є констатація симпатичної гіперактивації (SDNN, RMSSD, PNN50), при синусовій брадикардії - оцінка не тільки наявності але й ступеня посилення парасимпатичних впливів (SDNN, RMSSD, PNN50), при пароксизмальній суправентрикулярній тахікардії - переважання симпатичної активності з одночасним зниженням вагусних впливів та підвищенням потужності всіх складових спектру ВРС.