Розгляд гімнастики як одного з найбільш популярних видів спорту. Особливості гігієнічної, професійної, ритмічної та лікувальної гімнастики, вправ для профілактики зорового стомлення. Вивчення оздоровчого впливу фізичних навантажень на організм людини.
Аннотация к работе
Виконала: студентка 2 курсу 220-ї групи Спеціальність: географія-фізичне виховання 6.040 104Оздоровчі види гімнастики 1.
План
План
Список литературы
Введення
Гімнастика - один з найбільш популярних видів спорту. Існує кілька видів гімнастики: оздоровчий вид гімнастики передбачає виконання вправ в режимі дня у вигляді вправ ранкової гімнастики, фізкультури, фізкультхвилинки у навчальних закладах та на виробництві. Гігієнічна гімнастика - використовується для збереження і зміцнення здоровя, підтримки на високому рівні фізичної і розумової працездатності, громадської активності. Ритмічна гімнастика - різновид оздоровчої гімнастики. Важливим елементом ритмічної гімнастики є музичний супровід. До освітньо-розвиваючих видів гімнастики відносяться: основна, жіноча, атлетична, професійно-прикладна.
1. Оздоровчі види гімнастики
1.1 Гігієнічна гімнастика
Гігієнічна гімнастика - засіб оздоровлення і фізичного виховання людей, а також джерело їхньої сили, бадьорості й життєдіяльності.
У наш час стало непорушною істиною, що гімнастика прискорює видужання, попереджує захворювання, робить людей бадьорими і наповнює їх енергією, зберігає здоровя, подовжує життя.
За даними лікарського контролю встановлено, що винятково важливе значення для організму людини має гігієнічна гімнастика.
Завдяки щоденним заняттям нею в людей підсилюється кровообіг у тканинах, знижується артеріальний тиск, поліпшується діяльність серцево-судинної системи, збільшується життєдіяльність легень, установлюється правильний обмін речовин, підвищується діяльність центральної нервової системи і нервово-мязового апарату. Гігієнічна гімнастика позитивно впливає на психіку людини, підтримує її бадьорість, підвищує впевненість у своїх силах, сприяє гарному настрою. За даними професорів А.М. Крестовнікова, В.М. Машкова, І.М. Саркізова-Серазіні, у процесі занять гігієнічною гімнастикою частота пульсу збільшується на 50-60%, максимальний тиск крові підвищується на 5-20 мм, кількість кисню, що поглинається, збільшується на 10-30%. З погляду сучасної фізіології, гігієнічна гімнастика тонізує весь організм людини і знімає загальне стомлення. Гігієнічна гімнастика сприяє впровадженню в побут корисних звичок: провітрювання кімнати, дотримання гігієнічних правил і режиму дня, використання водних процедур.
Важливе значення для людини має ранкова гігієнічна гімнастика, завдяки якій організм переходить від пасивного стану (сну) до активного, необхідного для робочої діяльності.
Під час сну відпочивають нервові клітини кори головного мозку та відновлюється їхня працездатність. Після пробудження через залишкові явища сну організм не може швидко включатися в роботу, тому що функції основних систем і органів знижені. Ранкова гімнастика допомагає активно включати в роботу всі органи і системи людини. Тільки правильно виконані вправи (з дотриманням заданого темпу, амплітуди, характеру мязових зусиль) позитивно впливають на організм людини.
Людям старшого віку варто уникати вправ, що вимагають затримки подиху, силової напруги, стрибків, енергійних махових рухів, швидких нахилів, положень тіла униз головою. Вони повинні регулярно консультуватися з лікарем про ступінь впливу вправ і величину навантаження на кожному занятті, а з фахівцями з фізичної культури - про характер, особливості та методи виконання вправ.
Гігієнічну гімнастику можна проводити індивідуально, а також групами. Нею можна займатися не тільки вранці, але і вдень (через 1,5-2 години після прийому їжі) чи ввечері (за 1-2 години перед сном). Для занять гігієнічною гімнастикою дітям, підліткам, людям молодого і середнього віку можна рекомендувати комплекси загальнорозвиваючих вправ. Однак цих вправ недостатньо щодо навантаження для тих, хто регулярно займається різними видами спорту. Знаючи деякі загальні і часткові правила, можна самому складати комплекси загальнорозвиваючих вправ, з огляду на свої індивідуальні особливості.
Під час складання комплексів передусім потрібно керуватися такими правилами: 1. Вправи мають відповідати віку і фізичній підготовленості людини і бути доступними. Важкі вправи виконуються гірше, і їхня ефективність незначна.
2. Підібрані вправи повинні позитивно впливати на організм. Їх варто виконувати різними частинами тіла, у різних напрямках, зі швидкістю, що змінюється, із різним характером мязових зусиль.
3. Комплекс повинен включати вправи на відчуття правильної постави, а також спеціальні вправи на освоєння різних типів дихання (грудне, діафрагмальне, змішане).
4. Кількість вправ у комплексі може бути 8-15. Ранкова гігієнічна гімнастика містить 8-10 вправ. Гігієнічна гімнастика, що виконується в денний час - 10-15 вправ. Початківці, що займаються гігієнічною гімнастикою, повинні обмежуватися мінімальною кількістю вправ.
Підібрані вправи необхідно розташовувати в комплексі в наступному порядку: а) першими й останніми доцільно виконувати вправи на відчуття правильної постави;
б) далі в комплексі мають бути вправи (одна чи дві), що впливають на поліпшення діяльності всіх органів і систем людини. Це, як правило, прості, мало інтенсивні вправи, які включають у роботу великі групи мязів усього тіла, що дуже важливо для підготовки організму до майбутньої роботи;
в) комплексом мають бути передбачені серії вправ для різних груп мязів (рук, плечового поясу, спини, черевного пресу, ніг).
В разі цього в роботу повинні включатися послідовно різні частини тіла. Друга і третя серії цих вправ виконуються з підвищеною інтенсивністю. Під час такого чергуванні вправ поступово збільшується навантаження й у роботу включаються різні групи мязів, що підвищує ефективність мязових зусиль і створює належні умови для активного відпочинку;
г) далі рекомендуються 2-3 складні вправи для всіх частин тіла. Як правило, вправи силового характеру повинні передувати вправам на гнучкість, тому що попереднє розігрівання мязів має передувати їхньому розтягуванню. Після активних мязових зусиль доцільно виконати 1-2 вправи на розслаблення мязів;
д) після складних вправ доречні спеціальні вправи (одна чи дві) на подих, за допомогою яких можна навчитися правильно дихати і засвоїти черевний, грудний і змішаний типи дихання;
е) наприкінці комплексу повинні бути вправи помірної інтенсивності. Завершується комплекс вправою на відчуття правильної постави.
Кожна вправа в комплексі повинна повторюватися 4-8 разів; вправи для розвитку сили - до відчуття легкої утоми, а вправи на гнучкість - до появи легких болючих відчуттів.
Комплекс вправ варто обновляти через 2-3 тижні; фізичне навантаження підвищувати поступово через 2-3 тижні. Гігієнічною щоденною гімнастикою необхідно займатися всім людям. Вона повинна ввійти в режим дня кожної людини і стати його потребою, подібно обовязковим гігієнічним процедурам, що загартовують.
5. Після завершення комплексу гігієнічної гімнастики обовязковими є водні процедури.
1.2 Професійна гімнастика
Професійна гімнастика спрямована перш за все на використання фізичних вправ у режимі робочого дня з метою підвищення професійної працездатності, зняття втоми, профілактики професійних захворювань.
Головні форми занять професійною гімнастикою: 1. Вступна гімнастика.
2. Фізкультурна пауза.
3. Фізкультхвилинка.
4. Мікропаузи.
У даний час проводяться такі форми занять: 1. Вступна гімнастика. Її мета - прискорити протікання фізіологічних процесів в організмі й підвищити функціональну готовність до роботи. У період впрацьовування організм як би перебудовується, пристосовується до нових умов майбутньої діяльності. Цей період при різних видах праці різний. Іноді він продовжується до 1,5-2 годин. Гімнастика перед роботою дозволяє значно скоротити період впрацьовування. Тривалість вступної гімнастики - 7-10 хвилин.
2. Фізкультурна пауза. Величезне значення для життєдіяльності організму має відпочинок нервової системи. Під час роботи нервові клітки значно збуджуються, а при їхньому гальмуванні знову заряджаються енергією. На цій науковій основі і будується фізкультурна пауза. За допомогою фізкультурних пауз досягається стійка, висока працездатність і успішно удосконалюються рухові здібності людини. Час проведення фізкультурних пауз визначається першими ознаками стомлення: зявляється втома, розсіюється увага, погіршується координація рухів і починає знижуватися працездатність.
На заняття приділяється 5-7 хвилин. Для людей, зайнятих одноманітною працею, корисно проводити дві фізкультурні паузи: за 1,5-2 години до обідньої перерви і за такий же час до кінця зміни. Індивідуальні фізкультпаузи проводяться 3-5 разів на день.
Можливі і так називані фізкультхвилинки, що складаються з 2-3 вправ. Вони практикуються там, де відсутня можливість проводити фізкультпаузи організовано.
Перед початком (упровадженням) гімнастики в тому чи іншому цеху, відділі треба створити нормальні гігієнічні умови й вивчити особливості виробничої діяльності. Потім варто розробити комплекс вправ, записати його на плівку і підготувати з числа робочих інструкторів, що повинні будуть ознайомити робітників зі змістом комплексу вправ.
Уведення гімнастики в режим робочого дня необхідно оформити наказом керівника підприємства (установи, організації). Безпосередніми організаторами і провідниками виробничої гімнастики є методисти, а також начальники цехів, представники профспілок і громадських організацій.
Для консультуючої, керівної і контролюючої роботи затверджується "Рада здоровя" (методичні ради). Під її керівництвом ведеться робота на підприємстві з впровадження гімнастики, підготовки інструкторів (по 2 чол. на 25-30 робітників).
Організація виробничої гімнастики вимагає ретельного обліку особливостей професійної діяльності працівників. Проте професій багато, і вони занадто різноманітні. Тому подібні за своїми особливостями професії, стосовно до завдань виробничої гімнастики, поєднують у такі групи: I група - професії з перевагою нервової напруги при незначному фізичному навантаженні й одноманітних робочих рухах (збирачі дрібних механізмів, монтажниці електроламп, перфораторники, швачки-мотористки, працівники на конвеєрах, наприклад, годинникових заводів, взуттєвих фабрик тощо). Зазвичай це монотонна праця, яка виконується сидячи; рухи обмежені, але водночас вимагають точної координації і напруги уваги, зору.
II група - професії, у яких поєднується фізична і розумова діяльність при середньому фізичному навантаженні і деякій розмаїтості рухів (токарі, фрезерувальники, стругальники, збирачі моторів тощо). Робота виконується стоячи. Вона характеризується частою зміною динамічних і статичних компонентів діяльності, постійною напругою уваги і зору.
III група - професії, що характеризуються різноманітними робочими операціями і вимагають великих фізичних напруг (формувальники, прокатники, будівельники тощо).
IV група - професії, звязані з розумовою працею (лікарі, інженери, бухгалтери, диспетчери тощо), що вимагають постійної розумової напруги та зосередження.
Особливо виділяються професії, що вимагають уваги, великої нервової напруги, уміння швидко реагувати на обстановку, що змінюється, і діяти при шумі, вібрації й інших зовнішніх подразниках (льотчики, водії автомашин, машиністи локомотивів тощо), а також професії, звязані з роботою під землею (забійники, прохідники в шахтах), з роботою в змінних температурних і ін. умовах (верхолази, сільськогосподарські робітники тощо).
Під час складання комплексів вправ потрібно виходити з таких принципів: 1. Зміст комплексу має відповідати завданням вступної гімнастики або фізкультурної паузи.
2. До комплексу вводяться вправи, що різнобічно впливають на організм працівників.
3. Вправи повинні відповідати індивідуальним особливостям та умовам проведення занять (цех, робочий одяг, стать, вік).
4. Розташовувати вправи в комплексі треба таким чином, щоб попередня вправа підготовляла до більш успішного виконання наступної.
5. Фізичне навантаження повинне відповідати підготовленості тих, що займаються.
Схема комплексу вправ вступної гімнастики: 1. Ходьба.
2. Потягування (із глибоким подихом).
3. Вправи для плечового пояса, рук і кистей.
4. Вправи для мязів тулуба.
5. Підскоки, біг на місці або швидкі присідання.
6-7. Спеціальні вправи, що імітують робочі рухи (за напругою мязів, характером і темпом рухів). Ці вправи рекомендується виконувати в темпі, що трохи перевищує середній темп робочих рухів.
Схема комплексу вправ фізкультурної паузи: 1. Потягування.
2-5. Вправи для мязів тулуба, рук і ніг.
6. Вправа на координацію рухів.
7. Заключна вправа.
До комплексу фізкультурної паузи треба включати такі вправи, що впливали б інакше, ніж трудові рухи, на інші мязові групи і частини тіла, тому що принцип активного відпочинку найбільше ефективно реалізується при переключенні з одного виду діяльності на інший.
Заняття гімнастикою в режимі робочого дня проводяться в звичайному робочому одязі, із усім складом працюючих (чоловіків і жінок) різного віку і підготовленості. Керує заняттям методист чи інструктор, що виконує вправи одночасно з усіма, але "дзеркально". Він стежить за якістю виконання вправ кожним робітником, виправляючи помилки, не порушуючи при цьому ритму рухів.
Під час трансляції гімнастики по радіо кожному робітнику варто попередньо ознайомитися зі змістом вправ, щоб при організованому проведенні під музику вміти правильно виконувати їх.
Зауваження інструктора в цьому випадку повинні узгоджуватися з музичним супроводом і обмежуватися короткими вказівками: "вище ногу", "більше поворот", "не згинати ноги (руки)", "потягніться", "вдихніть" тощо.
Через 4-5 днів можна вносити деякі зміни чи ускладнення в окремі вправи для підвищення їхньої ефективності. Весь комплекс звичайно змінюють через 3-4 тижні.
Методист (інструктор) повинен постійно стежити за самопочуттям працівників, зясовувати їхнє відношення до окремих вправ. Треба вести облік ефективності занять і вчасно вносити виправлення, а у разі потреби - коригування в зміст комплексів, домагаючись найбільшої користі для здоровя.
Варто навчити працівників найпростішим способам самоконтролю: умінню підраховувати пульс, оцінювати різні відчуття після гімнастики (відразу і після визначеного періоду занять): сон, апетит, ступінь стомлення, загальний стан тощо.
1.3 Ритмічна гімнастика
Ритмічна гімнастика - різновид гімнастики оздоровчої спрямованості, головним змістом якої є ЗРВ, біг, стрибки і танцювальні елементи, які виконуються під емоційну ритмічну музику поточним методом.
Доступність РГ заснована на використанні відомих і нескладних ЗРВ, знайомих викладачам і учням з комплексів ранкової зарядки, виробничої гімнастики тощо. Це вправи для всіх частин тіла: махові і кругові рухи руками, ногами; нахили і повороти тулуба, голови; присідання і випади; прості комбінації цих рухів, а також вправи в упорах, сідах, у положенні лежачи. Ці вправи сполучаються зі стрибками на двох і на одній нозі, з бігом на місці і невеликим просуванням у всіх напрямках. Заняття РГ не потребують спеціального обладнання. Один викладач може проводити заняття одночасно з великою за чисельністю групою.
Ефективність РГ звязана з тим, що цілеспрямований вплив гімнастичних вправ на опорно-руховий апарат, на окремі групи мязів, суглобів, звязок сполучається зі значним впливом на серцево-судинну і дихальну системи. Завдяки швидкому темпу виконання багатьох рухів комплексу, включенню серій вправ з невеликими паузами між ними, значної загальної тривалості заняття, стимулюється діяльність систем енергозабезпечення мязової роботи, потреба організму в кисні, і його споживання істотно зростає. Звідси назви - "аеробіка" (від грец. "аеро" - повітря і "біос" - життя), "аеробна гімнастика", прийняті для позначення подібної гімнастики за кордоном. Поточний метод виконання вправ за характером навантаження на організм ставить РГ в один ряд з іншими важливими засобами оздоровчої спрямованості, із вправами циклічного характеру: бігом, ходьбою.
Емоційність занять - дуже важливий фактор, що пояснює привабливість РГ. Яскрава, тонізуюча музика, включення танцювальних рухів, їхня ритмічність, позитивне емоційне тло занять, особливо групових, демонстрація вправ підготовленою ведучою, естетичне забарвлення уроку в цілому - усе це піднімає настрій, спонукає до активності, знімає психічну напруженість, позитивно впливає на центральну нервову систему тих, хто займається. У звязку з зазначеними особливостями, РГ рекомендують використовувати в заняттях з різними контингентами: школярами, студентами, робітниками, службовцями, причому як з жінками, так і з чоловіками. Природно, вправи і характер навантаження для чоловіків повинні бути декілька іншими: рухи більш строгими, переважна кількість силових вправ. У залежності від розвязуваних завдань можуть складатися комплекси РГ різної спрямованості і проводитися у формі зарядки, фізкультпаузи, спортивної розминки (10-15 хв) чи уроків (25-30, 45-60 хв). В уроці РГ виділяють три частини: підготовчу, основну і заключну (зразкове співвідношення частин уроку за часом відповідно: 5-10%; 80-85%; 10-15%). У підготовчій частині заняття рухи виконуються окремими ланками тіла, у швидкому темпі (приблизно 130 акцентів у хвилину) і помірному (близько 60 акцентів у хвилину) з метою психологічного і функціонального настроювання на заняття. ЧСС досягає зони 60-65% від максимуму.
В основній частині виконується кілька серій вправ, що всебічно впливають на весь організм і на окремі мязові групи. Вправи, особливо в партері (в упорах, сідах, лежачи), виконуються в помірному і повільному темпі (60-30 рахунків-акцентів у хвилину). Це типово для вправ силового характеру і вправ на збільшення рухливості в суглобах. У залежності від завдань і загальної тривалості уроку, в основну частину включаються одна-дві серії бігових, стрибкових, танцювальних рухів, виконуваних у швидкому і дуже швидкому темпі (150 і більш акцентів у хвилину). Показники ЧСС свідчать про значне навантаження на серцево-судинну і дихальну системи, особливо в бігових серіях. Пульс досягає зони 80-85% від максимуму, а в окремі моменти пік навантаження наближається до максимуму, обумовленому формулою: "220 мінус число, що указує вік".
Заключна частина не менш тривала, чим підготовча, що пояснюється необхідністю після інтенсивних вправ привести організм у стан, близький до вихідного. Вправи на розслаблення (стоячи, сидячи, лежачи) сполучаються з елементами психорегулюючого тренування, дихальними вправами, що сприяють відновленню.
Під час визначення змісту вправ, складанні комплексів і проведенні занять РГ необхідно керуватися загальними правилами і принципами, типовими для гімнастики.
Ритмічна гімнастика - музична форма гімнастики. Музика в даному випадку носить функціональний, лідируючий характер, визначає ритм і темп рухів. У звязку з цим викладач повинен уміти складати фонограму, магнітофонний запис - знаходити музику до визначеного комплексу вправ і, в іншому випадку, до наявної фонограми чи грамзапису підбирати відповідні вправи, укладаючи їх у потрібний ритм і темп. Найбільше підходять до РГ естрадно танцювальна музика мажорного характеру в стилі "диско", а також народні мелодії в сучасній обробці. Рекомендується використовувати в першу чергу кращі зразки вітчизняної музичної культури. Підпорядкування рухів ритму музики і пояснює головним чином, чому даний вид гімнастики названий "ритмічною". Найбільш зручний для вправ музичний розмір - 2/4 і 4/4. Музичні твори з розміром 3/4 застосовуються переважно для вправ у повільному темпі.
Під час проведення занять РГ викладач особливо уважно повинен контролювати функціональний стан тих, що займаються, насамперед за їхнім самопочуттям і за пульсом, орієнтуючись на зовнішні ознаки (колір шкіри, потовиділення, тремтіння кінцівок, настрій, міміка) і на показники ЧСС у хвилину. Для цього на початку уроку, після підготовчої частини, у середині основної частини (особливо після бігової серії) і наприкінці уроку визначається індивідуально кількість пульсових ударів за 10 чи 15 с. Потім це число збільшується на 6 чи 4 і визначається ЧСС у хвилину. Відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоровя, заняття оздоровчими видами фізичної культури, у тому числі і ритмічною гімнастикою, повинні проводитися з інтенсивністю навантажень у діапазоні 65-90% від максимально припустимих величин ЧСС для даних вікових груп. Для початківців оптимальним подразником буде навантаження з ЧСС у зоні 60% від максимуму, для підготовлених - 70-85%. При такій інтенсивності навантаження заняття 2-3 рази на тиждень по 30-45 хв. кожне протягом півроку позитивно впливають на розвиток витривалості та підвищення працездатності.
1.4 Гімнастика для профілактики зорового стомлення
Герман Людвіг Гельмгольц, автор теорії фізіології зору, стверджував, що під впливом сили мязів вік хрусталик розтягується і стискається. Проекція оптичного фокуса предметів попадає на сітківку, і людина бачить. Для тих, хто погано бачить, необхідно поставити лінзи перед очима і цим подати фокус зображення предметів на сітківку. Це основа консервативного офтальмологічного підходу до корекції зору. Але виявилося, що окуляри згодом необхідно заміняти на більш сильні. Причини подібного явища були вивчені американським лікарем В.Х. Бейтсом. Він, зокрема, установив, що око працює за принципом фотоапарата з висувним обєктивом.
Роль висувного обєктива виконує деформуюче під впливом прямих і косих мязів очне яблуко. Тому дно яблука або наближається, або віддаляється від хрусталика для точної проекції фокуса зображеного на ньому предмета. На підставі цього відкриття була створена система відновлення зору.
У наш час до 80% випускників навчальних закладів мають різні ступені захворювання зору. І це при тому, що 95% інформації сприймається через зір, і при цьому витрачається до 60% енергії людини.
Приступаючи до корекції зору, необхідно створити програму, де позначені вихідний і кінцевий (бажаний) результати, без часових обмежень. Унаслідок її реалізації людина прилучається до вправ, необхідних обмежень, налаштовується психологічно на серйозну роботу, де їй згодом відводиться усе більш значима роль. Потім звичка переростає в потребу домогтися бажаного результату. У цей період зявляються позитивні результати. Відбувається функціональне оздоровлення зорового комплексу (ока, зорового центру, провідних шляхів). За цим випливає установка на відновлення якості зору, що підтверджується результатами. Підтримка зору в цьому стані стає життєвою потребою. Необхідно памятати, що розроблена програма може бути ефективною щодо функціональних порушень зору, а глибокі патологічні зміни і їхнє можливе усунення - прерогатива медичних спеціалізованих установ. Такий мають вигляд психологічні сходи з відновлення зору.
Практикум з відновлення зору починається з навчання розслаблення (релаксації) мязів ока, що приводить до зняття фізичної і психічної напруги, підвищення самонавіювання. Найкраще це можливо зробити в зручній позі, сидячи в кріслі, ноги злегка розставлені, пяти ледве попереду колін, відкинутися на спинку чи злегка схилитися уперед, руки на стегнах, кисті не зєднуються. Ця поза називається "позою ямщика". У ній виконуються вправи очима. Перед вправами і наприкінці виконується біологічний прогрів (долонями рук) зорового тракту. У "позі ямщика" необхідно закрити очі напівсферичними долонями: лівою - ліве око, правою - праве око, пальці схрещені на чолі. Не давіть на очі! Головне, щоб очі максимально відпочивали. Чим більш насичений чорний колір перед закритими очима, тим ефективніше відпочинок. Домагатися повної чорноти потрібно поступово.
Дозування: 2-3 рази на день по 10-15 хвилин.
Для профілактики зорового стомлення В.І. Майєр пропонує ряд заходів, які нижче наводяться як приклад використання гімнастики.
Вправа №1. У зручній позі піднімання й опускання очей. Рухи повільні, без зусиль, з великою амплітудою.
Дозування: 10-12 раз.
Після виконання вправи поморгати з максимальною частотою без зусиль 5-6 секунд.
Вправа №2. Рух очима із боку убік без зусиль, з максимальною амплітудою.
Дозування: 10-12 раз.
Зняти напругу частим морганням 5-6 секунд.
Вправа №3. Рух очима діагоналлю ліворуч знизу - праворуч нагору і назад. Потім змінити напрямок.
Дозування: 8-10 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №4. Рух очима по прямокутнику за ходом годинникової стрілки, а потім у зворотному напрямку.
Дозування: 5-6 раз в одну сторону.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №5. Рух очима по траєкторії, що нагадує "арку", ліворуч-нагору-праворуч, а потім у зворотному напрямку.
Дозування: 6 раз в одну сторону.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №6. Рух очима по траєкторії, що нагадує "яр", ліворуч-униз-праворуч, а потім у зворотному напрямку.
Дозування: 6 разів в одну сторону.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №7. Рух очима за схемою, що нагадує "перевернуті пісочні годинники".
Дозування: 7-8 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №8. Рух очима за схемою, що нагадує "пісочні годинники".
Дозування: 7-8 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №9. Рух очима за кінчиками пальців двох рук, що рухаються одночасно знизу-у сторони-нагору. Потім синхронно в зворотному напрямку.
Дозування: 5-6 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №10. Рух очима за пучкою, що описує вертикальну, щільну "спіраль".
Дозування: 5-6 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №11. Рух очима за пучкою вказівного пальця, що описує горизонтальну, розтягнуту "спіраль", ліворуч-праворуч. Те саме у зворотному напрямку.
Дозування: 5-6 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №12. Рух очима за пучкою вказівного пальця, що описує вертикальну, розтягнуту "спіраль", зверху-униз. Те саме у зворотному напрямку.
Дозування: 5-6 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №13. Рух очима за пучкою вказівного пальця, що описує вертикальну "змійку", ліворуч-праворуч.
Дозування: 5-6 раз.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №14. Умовно уявлювана велика куля, що нагадує глобус на вертикальній осі, зусиллями і рухами ока розкрутити її в одну сторону, а потім в іншу.
Дозування: до стійкого уявленого обертання.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Вправа №15. Умовно уявлювана куля, що нагадує мяч, зусиллями і рухами око покотити по підлозі від себе, а потім повернути до себе.
Дозування: 4-5 раз в одному напрямку.
Зняти напругу морганням 5-6 секунд.
Кількість вправ можна поступово збільшувати з обовязковим повторенням раніше вивчених. Після виконання вправ, як і перед початком занять, необхідний біологічний прогрів очей долонями. Можлива симптоматика після початку виконання курсу корекції зору руховими вправами в залежності від ступеня порушення зору: 1. Головний біль.
2. "Ломить" очне яблуко.
3. "Пісок" в очах.
4. Течуть сльози.
5. Потемніння в очах.
6. Кольорові плями перед очима.
Якщо ви займаєтеся в спортивній секції чи вдома вправами для загального фізичного розвитку, доповніть їх вправами для профілактики зорового стомлення, але робіть їх наприкінці занять.
1.5 Лікувальна гімнастика
Лікувальна гімнастика - різновид прикладної гімнастики, лікувальний метод використання фізичних вправ для більш швидкого і повноцінного відновлення здоровя, загальної працездатності, а також розвитку рухових здібностей: прудкості, сили, витривалості, координації рухів, необхідних в умовах трудової діяльності.
Засоби лікувальної гімнастики - стройові вправи, різновиди пересувань і танцювальних кроків; ЗРВ без предметів і з різними предметами (палки, гантелі, скакалки, мячі і інші), вправи на гімнастичній стінці, лаві, з лавою, на кільцях і прикладні вправи (біг, стрибки, лазіння, перелазіння).
Позитивною стороною гімнастичних вправ є їх доступність для будь-якого віку, можливість використання у відповідності з віком, статтю, а також підготовленістю тих, хто займається. В основі лікувальної дії вправ лежить їх здібність впливати на процеси збудження і гальмування, які протікають в корі головного мозку. Вправи через нервову систему позитивно впливають на весь організм хворого.
Основною формою занять є процедури, або урок лікувальної гімнастики. Вправи підбираються з врахуванням рекомендацій лікаря. Комплекси складаються як зі спеціальних вправ (відповідно до захворювання), так і з вправ, які загально впливають на організм. Загальний час заняття 30-60 хвилин.
Література гімнастика оздоровчий спорт ритмічний
1. Гимнастика. Учебник для техникумов физической культуры Под ред. М.Л. Украна и А.М. Шлемина. Физкультура и спорт, 1977.
2. Гимнастика. Учебник для ин-тов физ. культ Под ред. А.М. Шлемина и А.Т. Брыкина. Физкультура и спорт, 1979.
3. Гимнастика. Учебник для техникумов физической культуры Под ред. А.Т. Брыкина и В.М. Смолевского. Физкультура и спорт, 1985.
4. Гимнастика и методика преподавания: Учебник для институтов физической культуры Под ред. В.М. Смолевского. перераб., доп. Физкультура и спорт, 1987.
5. Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика. Навчальний посібник (у двох частинах). Тернопіль: ТДПУ, 2001.
6. Майєр В.І. Профілактика зорового стомлення і розвиток зорових здібностей. Теорія та методика фізичного виховання. 2002.
7. Петров П.К. Методика преподавания гимнастики в школе: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений. Гуманит, изд. центр ВЛАДОС, 2000.
8. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики. Навчальний посібник Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. Консум, 1998.