Клінічні ознаки набрякового захворювання та колібактеріозу. Визначення та аналіз збудників сальмонельозу. Основи ураження новонароджених тварин. Профілактика і заходи боротьби із бруцельозом. Первинні щеплення великої рогатої худоби в господарствах.
Аннотация к работе
ЛекціїРодина Enterobacteriaceae. Рід Escherichia. Збудники колібактеріозу
Лекція 1. Визначення захворювання. Колібактеріоз - гостре септицемічне захворювання, що уражує новонароджених тварин і проходить з ознаками ентериту та гарячки
Характеристика збудника. Захворювання викликається кількома серотипами кишкової палички (Васт. coli), рідше протеусом або бактерією синьо-зеленого гною. Кишкова паличка дуже поширена у природі і постійно знаходиться у кишечнику тварини і людини. Кишкова паличка є умовно патогенним мікроорганізмом з добре вираженими властивостями мінливості. При зниженні природної стійкості новонароджених тварин внаслідок неповноцінної годівлі маток в період вагітності бактерія набуває патогенних властивостей і посилює вірулентність за допомогою наступних пасажів.
Мікроорганізми можуть зберігатися протягом 1-2 місяців у ґрунті, гної, воді і в приміщеннях для тварин. Звичайні дезінфекційні засоби в загальноприйнятих концентраціях знешкоджують бактерій протягом короткого часу.
Мікроскопічні дослідження - мазки-відбитки забарвлюють за Грамом. При дослідженні під мікроскопом збудник являє собою грам-негативну паличку довжиною 3-5 мкм, спор не утворює, рухлива - перитрих, деякі серовари мають капсулу.
Культуральні властивості Для культурального методу дослідження використовують МПБ, МПА. На МПБ збудник утворює сірувато-білі колонії округлої, випуклої форми. На МПБ - скаламучення. Запах культур - фекальний. Для диференційної діагностики використовують середовище Ендо, середовище Левіна, малий строкатий ряд та кровяний агар. Під дією ферментів бетта-гемолітичної палички середовище Ендо змінює свій колір з блідо-рожевого на темно-вишневий, колонії з металевим блиском. Середовище Левіна набуває чорного кольору. В середовищах малого строкатого ряду колір змінюють середовища з лактозою на відміну від сальмонел.
Біопробу ставлять на білих мишах. Загибель спостерігається через 24-72 години.
Епізоотологія хвороби. Колібактеріоз уражає новонароджений молодняк. Частіше захворювання спостерігається у телят, чому поряд з неповноцінною годівлею корів під час тільності сприяє порушення гігієни випоювання телят і санітарних вимог при отеленнях. Джерелом зараження є хворі і перехворілі телята. Хвороба передається також через речі догляду, руки доглядачів, забруднені виділеннями хворих. Природне зараження відбувається через шлунково-кишковий тракт. Первинні захворювання найслабкіших телят, що виникають внаслідок аутоінфекції і при відсутності необхідних ветеринарно-санітарних заходів, зумовлюють можливість дальшого поширення захворювання в господарстві.
Хвороба, як правило, зявляється без занесення зовні і може набувати великого поширення; супроводячись значним відходом молодняка.
Патогенез. Неповноцінне за своїм складом молозиво та знижена життєвість новонародженої тварини визначають можливість розвитку диспепсії з наступним розмноженням збудників хвороби в кишечнику і проникнення їх лімфатичними шляхами у кров. Розмноження бактерій у крові викликає тяжку інтоксикацію і сепсис.
Імунітет. Питання активної імунізації при колібацильозі не розроблені. Для створення пасивного імунітету запропоновано антитоксичну бівалентну проти колібактеріозу та паратифу сироватку. Лікувальна дія сироватки виражена слабко.
Клінічні ознаки. Інкубаційний період триває кілька годин; перебіг хвороби гострий. У захворілих новонароджених тварин спостерігається гарячка, пригнічення, погіршення апетиту, пронос. Кал рідкий, з домішкою слизу, згустків молока та пухирців газу, білувато-сірого кольору, з гнильним кислим запахом. Захворілі тварини швидко худнуть, шкіра внаслідок збезводнювання організму стає сухою, шерсть втрачає блиск. Наприкінці захворювання температура спадає нижче за норму, очі западають, виділення калу стає мимовільним. Захворілі тварини гинуть наприкінці другого-третього дня хвороби; смертність досягає 80-100%. При підгострому перебігу захворювання ускладнюється ураженням суглобів і легень. В рідкісних випадках видужання хворі тварини повільно поправляються, відстають в рості і розвитку.
Патологоанатомічні зміни. Трупи загиблих тварин виснажені, слизові оболонки анемічні, ділянка кореня хвоста і задні кінцівки забруднені злиплими фекальними масами. Слизові оболонки сичуга, тонкого і частково товстого відділу кишечника гіперемійовані, набряклі, з дрібними крововиливами на складках. Сичуг містить твердий сирнистий згусток зсілого молока або молозива. Лімфатичні вузли брижі збільшені, на розрізі соковиті. Печінка і нирки анемічні, часто з підкапсулярними крововиливами. Селезінка трохи збільшена, із закругленими краями. У випадках, що затягнулися на розтині знаходять вогнищеву пневмонію і запальні набряки в печінці та нирках.
Лабораторна діагностика. встановлюється на підставі показів епізоотологічного обслідування, клінічної картини і даних розтину. Для колібактеріозу характерний гострий перебіг хвороби, захворюваність і висока смертність новонароджених тварин у перші дні їх житт