Місце вівчарства як галузі тваринництва у народному господарстві України. Добра пристосованість до гірських пасовищ та відгінної системи утримання - особливість радянської м’ясо-вовнової породи. Види грубововняних овець за напрямом продуктивності.
Аннотация к работе
Від овець отримують шерсть (основна продукція), мясо, високоякісне шубно-хутряну сировину, молоко. Завдання, поставлені перед галуззю, має вирішуватися шляхом збільшення поголівя овець, підвищення їх продуктивності, поліпшення якості своєї продукції базі концентрації, спеціалізації і агропромислової інтеграції вівчарства з російським перекладом в індустріальну основу. Вівці цього типу мають кращі показники мясної продуктивності і довгу вовну з тониною 56 - 46-ї якості, з блиском люстри, жиропіт кремового кольору. Головна продукція таких овець - смушки, тобто шкурки новонароджених телят у перші дні (2 - 3, іноді до 7) після народження, які мають волосяний покрив у вигляді завитків. Вівці асканійського породного типу чорного забарвлення, характеризуються підвищеною багатоплідністю - 167 - 204 на 100 маток, досить високими смушковими якостями, міцною конституцією, великою живою масою (барани-плідники 85 - 98, вівцематки 57 - 63 кг), доброю пристосованістю до умов півдня України і виходом смушків І сорту 89 - 93 %.