Юридична природа та ознаки обставин, що виключають злочинність діяння. Ознайомлення із основними положеннями про необхідну оборону, закріпленими в Кримінальному кодексі України. Визначення поняття крайньої необхідності у законодавстві різних країн.
Аннотация к работе
Актуальність теми дослідження зумовлена важливістю інституту обставин що виключають злочинність діяння в умовах становлення в Україні громадянського суспільства і правової демократичної держави. Розумне застосування законодавства про обставини що виключають злочинність діяння є важливою умовою залучення широких мас населення у боротьбу зі злочинністю. Неабияку шкоду боротьбі з правопорушеннями завдає кожний випадок необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності осіб, що правомірно застосовували необхідну оборону, крайню необхідність, затримання особи, що вчинила злочин та інші обставини, що виключають злочинність діяння. Предметом дослідження є особливості застосування законодавства про обставини що виключають злочинність діяння, еволюція юридичної думки щодо даного явища та умови правомірності застосування кожної з зазначених обставин. Виходячи з недостатнього рівня дослідженості в науці кримінального права інституту обставин, що виключають злочинність діяння автор поставив перед собою наступну мету: спираючись на останні розробки і досягнення української кримінально - правової думки зробити всебічний аналіз зазначених обставин, акцентуючи увагу на умовах правомірності визначення на практиці традиційних обставин що виключають злочинність діяння - крайньої необхідності та необхідної оборони.Перше дозволяло необхідну оборону при захисті майна, особи, честі жінки, а цінністю другого стало ґрунтовне узагальнююче визначення необхідної оборони. В Кримінальному кодексі УСРР 1927 року зазначалось: "меры социальной защиты не применяются вовсе к лицам, совершившим действия, предусмотренные уголовными законами, если судом будет признано, что эти действия совершены лишь в состоянии необходимой обороны против посягательства на советскую власть, либо наличность и права обороняющегося или другого лица, если при этом не было допущено превышения пределов необходимой обороны". Стаття 36 ч.1 КК зазначає: "Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони". 36 КК право кожного на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання є важливою гарантією реалізації конституційних положень про непорушність прав та свобод людини і громадянина, про невідємне право кожної людини на життя, недоторканість її житла й майна, а також забезпечує умови для захисту суспільних інтересів та інтересів держави. Однак аналіз постанови Пленуму Верховного Суду України "Про Судову практику у справах про необхідну оборону" дає підстави заперечити такий підхід, оскільки в постанові підкреслюється право на захист "інтересів і прав особи" без будь-якого винятку.Зокрема еволюції даного явища в світовій юридичній думці, юридичної оцінки крайньої необхідності в законодавствах інших країн та співвідношення даної обстави, що виключає злочинність діяння з іншими. Слід лише зазначити, що чинне кримінальне законодавство говорить про крайню необхідність таке: "не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності". Що стосується юридичної оцінки крайньої необхідності в законодавстві зарубіжних країн, то в першу чергу слід зазначити, що в більшості кримінальних кодексів традиційно крайня необхідність визначалась не як обставина, що виключає злочинність діяння, а як підстава звільнення від кримінальної відповідальності. У Кримінальному кодексі Німеччини міститься дві різні норми: крайня необхідність за відсутності протиправності, тобто правомірна крайня необхідність, або "загальна" крайня необхідність та крайня необхідність що виключає або помякшує вину, її ще називають "виключна" крайня необхідність. Під крайньою необхідністю розуміються обставини, або умови що виникли природно, а заподіяна в стані крайньої необхідності шкода має бути менш значеною порівняно з відвернутою що відповідає положенням кримінальних законів Німеччини, Франції, Росії, Польщі, Казахстану, Іспанії.Водночас цим кодексом передбачені і такі діяння, які за зовнішніми ознаками, хоча і збігаються з ознаками складу злочину, але за певних умов кримінальна відповідальність за їх вчинення не настає. Тривалу еволюція юридичних досліджень складних життєвих ситуацій в яких справедливим було б не покладати на людину кримінальну відповідальність, в Україні було завершено закріпленням на законод
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ